Ухвала суду № 45598000, 11.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 року м.Київ К/800/61656/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Гончар Л.Я.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Смілі та Смілянському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Смілянське автотранспортне підприємство №17128» до Управління Пенсійного фонду України в м.Смілі та Смілянському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Смілянське автотранспортне підприємство №17128» звернулося до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Смілі та Смілянському районі Черкаської області, в якому просило визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати зарахувати сплачені позивачем кошти в сумі 16901,29 грн. відповідно до призначення платежу в рахунок погашення поточної заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за березень місяць 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неправомірність самостійного зарахування відповідачем сплаченої суми коштів з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в порядку календарної черговості їх виникнення в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за інший період, ніж зазначений позивачем у призначенні платежу.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року, адміністративний позов задоволено частково; визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Смілі та Смілянському районі Черкаської області щодо перерахування сплачених Публічним акціонерним товариством «Смілянське автотранспортне підприємство №17128» коштів в сумі 16901,29 грн. згідно платіжних доручень від 20 березня 2014 року №229 та від 25 березня 2014 року №248 з призначенням платежу «в рахунок погашення поточної заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за березень 2014 року» в рахунок погашення заборгованості попередніх періодів в порядку календарної черговості; зобов'язано відповідача зарахувати сплачені позивачем кошти в сумі 16901,29 грн. згідно платіжних доручень від 20 березня 2014 року №229 та від 25 березня 2014 року №248 відповідно до призначення платежу «в рахунок погашення поточної заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за березень 2014 року».

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, Управління Пенсійного фонду України в м.Смілі та Смілянському районі Черкаської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 березня 2014 року Управлінням Пенсійного фонду України в м.Смілі та Смілянському районі Черкаської області направлено на адресу Публічного акціонерного товариства «Смілянське автотранспортне підприємство №17128» повідомлення №15 (вих.№ 2797/02) про оплату фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по Списку №2 на загальну суму 16901,29 грн.

Платіжними дорученнями від 20 березня 2014 року №229 та від 25 березня 2014 року №248 позивачем перераховано кошти в сумі 5476,06 грн. та 11425,23 грн. відповідно в рахунок погашення заборгованості по витратах на виплату та доставку пільгових пенсій по Списку №2. В графі «призначення платежу» позивачем вказано «Перерахування пільгових пенсій за березень 2014 року».

З картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 Публічного акціонерного товариства «Смілянське автотранспортне підприємство №17128» вбачається, що перерахована сума коштів в розмірі 16901,29 грн. спрямована відповідачем в рахунок погашення заборгованості позивача з фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за попередній період в порядку календарної черговості її виникнення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, є, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Для вказаних платників збору, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, згідно п.1 ст.2 Закон №400/97-ВР, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Закон №1788-ХІІ) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-ІV).

Статтею 13 Закону №1788-ХІІ визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Так, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

- п.«а» працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць;

- п.«б»-«з», зокрема працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць тощо.

Згідно п.2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до Закону Закон №1058-ІV та Закону №400/97-ВР розроблена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663) (далі Інструкція).

Ця Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до п.6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (п.6.4 Інструкції).

Як передбачено п.6.8 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Як встановлено судами, позивач отримав розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, надіслані органом Пенсійного фонду України та сплатив суму визначеного зобов'язання в розмірі 16901,29 грн. повністю, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій Управління із перерахування сплачених позивачем коштів в сумі 16901,29 грн. в рахунок погашення заборгованості попередніх періодів в порядку календарної черговості та зобов'язання відповідача зарахувати цю суму коштів в рахунок погашення поточної заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за березень 2014 року, суди попередніх інстанцій виходили із того, що відповідач може спрямовувати отримані суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення лише у випадку щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Погоджуючись з такими висновками колегія суддів виходить з наступного.

Абз.2 п.10.11 Інструкції передбачено, що у разі, коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

За визначенням ст.1 Закону № 1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, суми відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій не є страховими внесками у розумінні Закону № 1058-IV. Це також підтверджується тим, що порядок відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій регулюється окремим розділом Інструкції № 21-1 та окремими положеннями Закону №1058-ІV.

Виходячи зі змісту п.8.2 Інструкції недоїмка виникає у випадках несплати та донарахування сум страхових внесків, а також у зв'язку з наявністю заборгованості на кінець звітного періоду зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені. Включення до загальної суми недоїмки заборгованості зі сплати витрат на виплату і доставку пенсій законом не передбачено.

Таким чином, орган Пенсійного фонду має право на зарахування в погашення недоїмки зі сплати страхових внесків, штрафу та пені лише сум, які сплачуються як страхові внески, суми фінансових санкцій та пені. Спрямування сплачених коштів на відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за певний, визначений платником період, в погашення заборгованості попередніх періодів законом прямо не передбачено.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищенаведених обставин колегія суддів вважає правильними рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Смілянське автотранспортне підприємство №17128».

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Смілі та Смілянському районі Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді