Ухвала суду № 45597964, 11.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 року м.Київ К/800/57277/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Гончар Л.Я.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівського державного університету внутрішніх справ на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення витрат, затрачених на утримання, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Львівський державний університет внутрішніх справ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення витрат затрачених на утримання у ВНЗ МВС України.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Львівського державного університету внутрішніх справ кошти пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі МВС України в сумі 10790,24 грн.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_2; постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року скасовано; адміністративний позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Львівським державним університетом внутрішніх справ вказані судові рішення оскаржені в касаційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, постановити ухвалу про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції зазначив, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду не є поважними.

Такі висновки суду є передчасними, зроблені без додержання вимог щодо безпосереднього, повного та об'єктивного дослідження обставин, що мають значення для справи.

Так, суд апеляційної інстанції фактично не надав оцінки доводам позивача та не навів у рішенні мотивів та обставин, за якими він відхилив або не погодився із доводами позивача щодо строку звернення до суду з даним позовом, не обґрунтував відсутності підстав для визнання причин пропуску строку поважними.

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити також про неправильне зазначення судом апеляційної інстанції у вступній та резолютивній частинах ухвали сторін у справі, судом залишено без розгляду позов ОСОБА_2, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Отже, судом апеляційної інстанції рішення про залишення адміністративного позову без розгляду прийнято з порушенням норм процесуального права, що відповідно до положень ч.ч.1, 4 ст.227 КАС України є підставою для скасування судового рішення та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Вимоги касаційної скарги в частині оскарження рішення суду першої інстанції не підлягають касаційному розгляду.

Як встановлено ч.1 ст.211 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскільки постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року в апеляційному порядку по суті не переглядалась, підстави для її перегляду в касаційному порядку відсутні.

При цьому колегія зазначає про невірність позиції скаржника щодо непідвідомчості даної справи адміністративним судам.

Пленум Вищого адміністративного суду у п.21 постанови від 20 травня 2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» визначив, що згідно зі ст.9 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію» (далі - Закон № 565-XII) на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції. Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 565-XII працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, а тому його служба є публічною. Згідно з пунктом 6.8 Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 лютого 2008 року № 62 «Про затвердження Положення про вищі навчальні заклади МВС», початком проходження служби в органах внутрішніх справ уважається дата, зазначена в наказі про зарахування на навчання до вищого навчального закладу. Таким чином, навчаючись у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, особа проходить публічну службу в міліції. З огляду на викладене, спори з приводу стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст.211, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Львівського державного університету внутрішніх справ задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді