Ухвала суду № 45587011, 04.12.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2465/14-а

У Х В А Л А

04 грудня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю.

при секретарі: Александровій К.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

представник відповідача - ОСОБА_2, представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державної фінансової інспекції у Вінницькій області про роз'яснення постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та зобов`язати нарахувати та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу ,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та зобовязання нарахувати та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.07.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та забов`язати нарахувати та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу - скасовано, прийнято нову постанову.

Адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Державної фінансової інспекції у Вінницькій області №233-о від 04.07.2013 року "Про результати службового розслідування"; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного фінансового інспектора Могилів-Подільської об'єднаної державної фінансової інспекції з 04 липня 2013 року; зобов'язано Державну фінансову інспекцію у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 04.07.2013 року по 21.10.2014 року; стягнуто з Державної фінансової інспекції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

29.10.2014 року Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області подано заяву про роз'яснення постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 року.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заяву про розяснення судового рішення.

Позивач вказав, що вважає постанову суду апеляційної інстанції зрозумілою.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви про розяснення постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду, з огляду на таке.

В обґрунтування заяви відповідач вказав, що у Держфінінспекції виникають труднощі повязані із визначенням дати поновлення ОСОБА_1 на посаді головного Державного фінансового інспектора Могилів-Подільської ОДФІ, оскільки поновлення його на посаді з 04.07.2013 року (враховуючи те, що він з 05.07.2013 року по 17.07.2013 року перебував на посаді бухгалтера по оплаті праці на підприємстві «Шляхбудкомплект») суперечить п.п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» в частині суміщення посад.

Відповідно до частини 1 статті 170 КАС України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Тобто, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Також роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення, а саме, мають місце положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.

Таким чином, з аналізу наведеної статті вбачається, що роз'яснено може бути постанову або ухвалу суду у разі, якщо без такого роз'яснення її неможливо виконати, оскільки високою є ймовірність неясності резолютивної частини рішення. Тому механізм, визначений цією статтею, не може використовуватись, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення, якщо таке право надане КАС України.

З приводу вищевказаного, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі статтею 235 КЗпП України рішення про поновлення незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Відповідно до законодавства України про працю питання, пов'язане з фактом поновлення на роботі на підставі рішення суду вирішується наступним чином: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до його трудової книжки відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінсоцзахисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним (наприклад, пишеться: «Запис за № таким-то недійсний, поновлено на попередній роботі»). Вказані положення також містяться в листі Міністерства праці та соціальної політики України від 07 серпня 2007 року № 205/06/187-07.

Отже, поновлення на роботі відбувається не з дати винесення судом відповідного рішення, а з дати звільнення працівника, яка згідно з цим рішенням визнається недійсною.

Якщо рішення про поновлення на роботі не виконано в добровільному порядку, то тоді виконання рішення про поновлення на роботі відбувається в порядку, передбаченому Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року № 512/5.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина перша статті 76 Закону України "Про виконавче провадження" ).

Після фактичного допущення працівника до роботи складається акт про виконання рішення, виконавче провадження підлягає закінченню і не поновлюється при повторному недопущенні працівника до роботи, а в працівника з'являється право на звернення до суду в порядку позовного провадження (підп. 8.2.3 Інструкції про проведення виконавчих дій).

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.

Стосовно доводів Держфінінспекції, що позивач з 05.07.2013 року по 17.07.2013 року перебував на посаді бухгалтера по оплаті праці на підприємстві «Шляхбудкомплект», а це суперечить п.п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» в частині суміщення посад, суд апеляційної інстанції вважає, що вказана норма, у даному випадку не підлягає застосуванню, оскільки в дійсності у цей період позивач був звільнений з посади головного державного фінансового інспектора та на нього не розповсюджувалась дія ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Виходячи із системного тлумачення положень статті 170 КАС України, роз'яснено може бути постанову чи ухвалу суду у разі, якщо без такого роз'яснення її тяжко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

На підставі вищевикладеного, резолютивна частина постанови суду від 21.10.2014 року, а саме в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного фінансового інспектора Могилів-Подільської об'єднаної державної фінансової інспекції з 04 липня 2013 року, є зрозумілою та не потребує роз'яснення.

Отже, заява Державної фінансової інспекції у Вінницькій області про роз'яснення постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 року є необґрунтованою, а тому суд відмовляє в її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 170, 195, 196, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви Державної фінансової інспекції у Вінницькій області про роз'яснення постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі "11" грудня 2014 р.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

ОСОБА_3