Рішення № 45577277, 15.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4470/15 Справа № 201/15349/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Тамакулова В.О.

Категорія 30

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 року м. Дніпропетровськ

15 червня 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Тамакулової В.О.

суддів: Григорченко Е.І, Козлова С.П.

при секретарі:Порубай М.Л.,

яка розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційні скарги: Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 3 березня 2015 року та на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2015 року, ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 3 березня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю, -

В С Т А Н О В И Л А:

1 грудня 2014 року позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю відповідача.

В обґрунтування вимог посилався на те, що рішенням Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 17 липня 2012 року у справі №2-6522/2011, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2012 року, його позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про захист прав споживача задоволено частково, зобов'язано ОСОБА_5 повторно виконати роботи з виготовлення та монтажу метало пластикових виробів відповідно до договору №ДК 05/12-10 від 02 грудня 2010 року та чинного на момент виконання сертифікату відповідності таких виробів.

26 листопада 2012 року постановою старшого державного виконавця Кіровського Відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ Крайняка М.С. відкрито виконавче провадження №35337430 із примусового виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2012 по справі №2-6522/2011.

Рішенням Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 30 листопада 2012 року по справі №2-6510/2011, яке набрало законної сили 11 грудня 2012 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про захист прав споживача задоволено частково, зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 повторно виконати роботи з виготовлення та монтажу метало пластикових виробів відповідно до договору №ДК 06/12-10 від 02 грудня 2010 року чинного на момент виконання сертифікату відповідності таких виробів.

11 лютого 2013 року постановою старшого державного виконавця Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Крайняка М.С. відкрито виконавче провадження №36445964 із примусового виконання рішення Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 30 листопада 2012 по справі №2-6510/2011.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2012 року по справі №0418/2899/2012, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2012 року , зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 надати ОСОБА_4 завірені печаткою копії документів на підтвердження якості метало пластикових виробів, виготовлених за договором №ДК Г6/12-10 від 02 грудня 2010 року, а саме: сертифікату відповідності на метало пластиковий виріб, сертифікату відповідності на полівінілхлоридний профіль, який був використаний при виготовленні метало пластикового виробу, сертифікату відповідності на фурнітуру, використану при виготовленні метало пластикового виробу, гігієнічного висновку на метало пластиковий виріб, протоколу про пожежну безпеку на метало пластиковий виріб, паспорту на метало пластиковий виріб.

19 листопада 2012 постановою старшого державного виконавця Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Крайняка М.С. відкрито виконавче провадження №35239138 із примусового виконання рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2012 року по справі №0418/2899/2012.

Однак на даний час вказані рішення судів не виконані, однією з причини тривалого невиконання даних рішень судів є систематичні незаконні рішення, дії та бездіяльність начальника Управління ДАС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7, установлені судовими рішеннями, які набрали чинності, вчинені ОСОБА_7 умисно, виключно в інтересах ОСОБА_5 та в інтересах своїх підлеглих державних виконавців.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року по справі №2-175/2504/2013, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24 грудня 2013 року:

-визнано неправомірною бездіяльність начальника Управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7 щодо не розгляду та не повідомлення ОСОБА_4 про результати розгляду скарги ОСОБА_4 від 06 квітня 2013 року в частині не надання начальником Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_8 відповіді на заяву від 09 лютого 2013 року; -зобов'язано начальника Управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7 розглянути скаргу ОСОБА_4 від 06 квітня 2013 року у частині не надання начальником Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_8 відповіді на заяву від 09 лютого 2013 року та письмово повідомити ОСОБА_4 про результати розгляду скарги в цій частині.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 10 лютого 2014 по справі №4с-175/37/2014, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2014 року:

-постанову начальника Управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7 від 22 жовтня 2013 року про результати перевірки матеріалів виконавчого провадження із примусового виконання рішення Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 17 липня 2012року по справі №2-6522/2011 скасовано в частині відмови в задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову начальника Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_8 від 23 серпня 2013 року.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 12 лютого 2014 року по справі №4с-175/382/2014, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2014 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 липня 2014 року:

-визнано незаконною бездіяльність начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7 щодо не прийняття постанови про результати розгляду скарг ОСОБА_4 від 16 грудня 2013 року, поданих у виконавчих провадженнях №36445964 та №35337430 із примусового виконання рішень Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 30 листопада 2012 по справі № 2-6510/2011 та від 17 липня 2012 по справі № 2-6522/2011, відповідно;

-зобов'язано начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7 прийняти та направити ОСОБА_9 постанову про результати розгляду скарг ОСОБА_4 від 16 грудня 2013 року, поданих у виконавчих провадженнях № 36445964 та № 35337430 із примусового виконання рішень Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 30 листопада 2012 по справі № 2-6510/2011 та від 17 липня 2012 року по справі № 2-6522/2011, відповідно.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2013 року по справі №0418/2899/2012, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2014 року: скасовано постанову начальника Управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7 №26/18/1/2013 від 22 жовтня 2013 про результати перевірки матеріалів виконавчого провадження №35239138 із примусового виконання рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2012 року по справі №0418/2899/2012 в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_4 від 17 серпня 2013 на постанову начальника Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_8 від 23 серпня 2013 року.

Тому на протязі 2013-2014 років начальник Управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7 у виконавчих провадженнях №36445964, №35337430 та №35239138, у яких ОСОБА_4 є стягувачем, систематично допускав протиправні рішення та бездіяльність по відношенню до нього, чим завдав моральної шкоди, яку позивач оцінює в 6000, 00грн. та просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на його користь.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 3 березня 2015 року позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю задоволено частково.

Зобов'язано Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України здійснити на користь ОСОБА_4 виплату у розмірі 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди спричиненої протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2015 року стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 243,60 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2015 року виправлена описка в повному тексті рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 3 березня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю, не змінюючи його змісту вказано вірно дату ухвлення рішення «3 березня 2015 року»(а.с.228).

В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить змінити рішення суду, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: «Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю начальника управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7», у решті рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 3 березня 2015 року залишити без змін.

Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішень суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 3 березня 2015 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2015 року й постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Колегія суддів перевірила законність, обґрунтованість рішень суду в межах заяв-лених вимог та апеляційних скарг і дійшла до висновку, що апеляційні скарги Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області задоволенню не підлягають, а апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню із зміною рішення суду з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 17 липня 2012 року у справі №2-6522/2011, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2012 року, позов ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про захист прав споживача задоволено частково, зобов'язано ОСОБА_5 повторно виконати роботи з виготовлення та монтажу метало пластикових виробів відповідно до Договору №ДК 05/12-10 від 02 грудня 2010 та чинного на момент виконання сертифікату відповідності таких виробів /а.с.11-17/.

26 листопада 2012 року постановою старшого державного виконавця Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Крайняка М.С. відкрито виконавче провадження №35337430 із примусового виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2012 по справі № 2- 6522/2011.

Рішенням Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 30 листопада 2012 року по справі №2-6510/2011, яке набрало законної сили 11 грудня 2012 року, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про захист прав споживача задоволено частково, зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 повторно виконати роботи з виготовлення та монтажу метало пластикових виробів відповідно до договору №ДК 06/12-10 від 02 грудня 2010 року чинного на момент виконання сертифікату відповідності таких виробів /а.с. 18-20/.

11 лютого 2013 року постановою старшого державного виконавця Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Крайняка М.С. відкрито виконавче провадження №36445964 із примусового виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2012 року по справі №2-6510/2011.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2012 року по справі №0418/2899/2012, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2012 року, зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 надати ОСОБА_4 завірені печаткою копії документів на підтвердження якості метало пластикових виробів, виготовлених за договором №ДК 06/12-10 від 02 грудня 2010, а саме: сертифікату відповідності на метало пластиковий виріб, сертифікату відповідності на полівінілхлоридний профіль, який був використаний при виготовленні метало пластикового виробу, сертифікату відповідності на фурнітуру, використану при виготовленні метало пластикового виробу, гігієнічного висновку на метало пластиковий виріб, протоколу про пожежну безпеку на метало пластиковий виріб, паспорту на метало пластиковий виріб /а.с.21-23/.

19 листопада 2012 постановою старшого державного виконавця Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Крайняка М.С. відкрито виконавче провадження №35239138 із примусового виконання рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2012 року по справі №0418/2899/2012.

Факт неправомірності (незаконності) дій державного виконавця, що призвели до завдання шкоди , повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку (ухвалою, рішенням, постановою, вироком суду).

Ухвалою Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 по справі №2-175/2504/2013, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2013 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24 грудня 2013 року: визнано неправомірною бездіяльність начальника Управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7 щодо не розгляду та не повідомлення ОСОБА_4 про результати розгляду скарги ОСОБА_4 від 06 квітня 2013 року в частині не надання начальником Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_8 відповіді на заяву від 09 лютого 2013 року; зобов'язано начальника Управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7 розглянути скаргу ОСОБА_4 від 06 квітня 2013 року у частині не надання начальником Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_8 відповіді на заяву від 09 лютого 2013 року та письмово повідомити ОСОБА_4 про результати розгляду скарги в цій частині /а.с.24-29/.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2014 по справі №4с-175/37/2014, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2014 року : постанову начальника Управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7 від 22 жовтня 2013 року про результати перевірки матеріалів виконавчого провадження із примусового виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2012 року по справі №2-6522/2011 скасовано в частині відмови в задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову начальника Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_8 від 23 серпня 2013 року /а.с.30-33/.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 12 лютого 2014 року по справі №4с-175/382/2014, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2014 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 липня 2014 року:

-визнано незаконною бездіяльність начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7 щодо не прийняття постанови про результати розгляду скарг ОСОБА_4 від 16 грудня 2013 року, поданих у виконавчих провадженнях №36445964 та №35337430 із примусового виконання рішень Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 30 листопада 2012 року по справі № 2-6510/2011 та від 17 липня 2012 по справі № 2-6522/2011, відповідно;

-зобов'язано начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7 прийняти та направити ОСОБА_9 постанову про результати розгляду скарг ОСОБА_4 від 16 грудня 2013 року, поданих у виконавчих провадженнях № 36445964 та № 35337430 із примусового виконання рішень Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2012 року по справі № 2-6510/2011 та від 17 липня 2012 року по справі № 2-6522/2011, відповідно /а.с.34-38/.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2013 року по справі №0418/2899/2012, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2014:

-скасовано постанову начальника Управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7 №26/18/1/2013 від 22 жовтня 2013 про результати перевірки матеріалів виконавчого провадження №35239138 із примусового виконання рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2012 року по справі №0418/2899/2012 в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_4 від 17 серпня 2013 на постанову начальника Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_8 від 23 серпня 2013 року /а.с. 39-46/.

Ст. 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 2 статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органами державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 статті передбачає наявність інших випадків передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування (стаття 1173 ЦК України.)

Відповідно до положень ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" № 202/98-ВР шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Також моральна шкода полягає і у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Врховуючи те, що ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року, 10 лютого 2014 року, від 12 лютого 2014 року; ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2013 року було визнано незаконною, неправомірною бездіяльність начальника Управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7 стосовно ОСОБА_4, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність факту спричинення ОСОБА_4 моральної шкоди в результаті неправомірних дій та бездіяльності начальника Управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7 та часткове задовольнив позовні вимоги.

Але при ухваленні рішення суд неправильно визначився із способом захисту цивільних прав позивача.

В позивач просив суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на його користь у відшкодування моральної шкоди 6000 грн., завданими протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю начальника управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7(том 1, а.с.3-10).

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Захист цивільних прав - це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав треба розуміти закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів вказаний у ст. 16 ЦК України, який не є вичерпним та застосовується судом, залежно від змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідків, що спричинені цим порушенням.

Частиною 2 ст.16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; відшкодування моральної (немайнової) шкоди

Однак суд першої інстанції у рішенні зобов'язав Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України здійснити на користь ОСОБА_4 виплату у розмірі 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Про такий спосіб захисту позивач не просив, суд з власної ініціативи вийшов за межі заявлених вимог.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 3 березня 2015 року змінити в частині способу захисту цивільного права позивача.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди, у решті рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 3 березня 2015 року, додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2015 року та ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2015 року залишити без змін, оскільки в іншій частині оскаржувані рішення та ухвала суду відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області відносно того, що всі доводи позивача є безпідставними, оскільки по кожному випадку начальником управління державної виконавчої служби були вчинені відповідні дії згідно з вимогами чинного законодавства, є необґрунтованими та спростовуються ухвалами Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року; 10 лютого 2014 року; від 12 лютого 2014 року;- ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2013 року

Вказані ухвали судів набрали чинності.

Згідно вимог ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність факту спричинення ОСОБА_4 моральної шкоди в результаті неправомірних дій та бездіяльності начальника Управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7 та часткове задоволення позовних вимог позивача.

Тому є безпідставним посилання в апеляційній скарзі Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про те, що позивачем не надано відповідних доказів на обґрунтування вказаних вимог.

Також є необгрунтованим посилання в скарзі цього апелянта про те, що в позові позивач не зазначає та відсутні доводи, в чому полягала моральна шкода та якими доказами це підтверджується.

На а.с.7 позовної заяви позивач посилається на докази в обґрунтування позовних вимог, а на а.с.8 посилається на підстави- в чому полягає спричинена йому відповідачем моральна шкода: у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з тривалими, систематичними, протиправими, умисними рішеннями, діями та бездіяльністю, вчиненими начальником Управління державної виконавчої служби ОСОБА_7 по відношенню до нього.

Інші доводи скарги не дають підстав для висновку про те, що судом були допущені порушення або неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці.

Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин сторін та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням конкретних обставин справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 3 березня 2015 року змінити в частині способу захисту цивільних прав позивача.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 1000 грн. (одну тисячу гривень 00 копійок) у відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю начальника управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7, у решті рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 3 березня 2015 року, додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2015 року та ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2015 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий: Тамакулова В.О.

С у д д і: Григорченко Е.І.

Козлов С.П.