Ухвала суду № 45577248, 17.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/764/15 Справа № 201/4068/15-к Слідчий суддя - Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кислого М.М.,

суддів Бровченко Л.В., Кондакова Г.В.,

секретаря Савлюк Д.Л.,

за участю прокурора Ставицького В.А.,

скаржника ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду, матеріали за апеляційною скаргою директора ТОВ «Макроплаза» ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2015 року, -

В с т а н о в и л а:

ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2015 року задоволено клопотання слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області та накладено арешт на нерухоме майно, яке зареєстровано за ТОВ «Макроплаза» (код 38937117 ), а саме нежитлові будівлі за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, буд. 9а, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна НОМЕР_1.

З вказаною ухвалою не погодився директор ТОВ «Макроплаза» ОСОБА_2, який подав апеляційну скаргу і просить скасувати ухвалу слідчого судді та скасувати арешт майна підприємства.

В обґрунтування своєї скарги адвокат ОСОБА_2 вказав на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм кримінального процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження у звязку з чим підлягає скасуванню. Так, слідчим не доведено будь яких правових підстав для арешту майна підприємства, оскільки в ухвалі суду відсутні будь які дані про причетність саме ТОВ «Макроплаза» до вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191 КК України, крім того зазначає, що посадові особи ТОВ «Макроплаза» не повідомлялися про підозру, вони не є підозрюваними, обвинуваченими, або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду завдану суспільно небезпечними діяннями, а саме ТОВ «Макроплаза» не є юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження, крім того до підприємства не заявлено цивільний позов.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вислухавши пояснення представника підприємства ОСОБА_2, який підтримав апеляцію і просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, вивчивши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів скарги вбачається, що директор ТОВ «Макроплаза» не був присутнім у суді першої інстанції при розгляді клопотання слідчого і лише 21.05.2015 року отримав копію ухвали. 25.05.2015 року ухвалою судді апеляційного суду Дніпропетровської області його апеляційна скарга була залишена без руху, з наданням 5-денного строку на усунення недоліків. З 29.05.2015 року по 10.06.2015 року представник підприємства хворів, що підтверджується листками непрацездатності. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про поважність причин пропуску строку і необхідністю його поновлення.

Крім того, з матеріалів за клопотанням вбачається, що 13 березня 2015 року слідчий з ОВС ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «Макроплаза». У клопотанні слідчий вказує на те, що в провадженні слідчого знаходяться матеріали кримінального провадження № 32014040040000020 від 23.05.2014 року про вчинення кримінальних правопорушень за ознаками ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, стосовно посадових осіб ДПП «Кривбаспромводопостачання». У клопотанні слідчий також вказує на те, що ДП «Дніпромашзбагачення» перерахувало грошові кошти на рахунки повязаних підприємств, у тому числі і на підприємство «Макроплаза», у звязку з чим існують підстави вважати, що зазначене підприємство реальної фінансово-господарської діяльності не веде, а створене і використовується з метою заволодіння грошовими коштами державних підприємств. З метою забезпечення можливого цивільного позову та конфіскації майна, виникла необхідність у накладенні арешту на нерухоме майно ТОВ «Макроплаза».

В ухвалі слідчого судді вказується на те, що клопотання слідчого є обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню, оскільки дані, викладені у матеріалах дають підстави для висновку, що з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову, накладання арешту на зазначене майно є необхідним.

З вказаним висновком колегія суддів не може погодитись, оскільки суд не звернув увагу, що в порушення вимог ст. 214 КПК України, станом на березень 2015 року ніякі відомості стосовно посадових осіб підприємства «Макроплаза» до ЄРДР не внесено, ніякої попередньої кваліфікації їх діям не дано.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 214 КПК України, - досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Крім того слід зазначити, що відповідно до ст. 170 КПК України, - арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Арешт може бути накладеним на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову. Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до ст. 171 КПК України із клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням із прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

У клопотанні цивільного позивача, слідчого, прокурора про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, іншої особи для забезпечення цивільного позову повинно бути зазначено:

1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Так, дослідивши матеріали за клопотанням, колегія суддів вважає, що як слідчим, так і слідчим суддею не були дотримані вимоги ст. ст. 170, 171, 173, 214 КПК України при його внесенні та розгляді.

Так, у кримінальному провадженні, яке 23.05.2014 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 320140040040000020 про вчинення кримінальних правопорушень за ознаками ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, посадові особи ТОВ «Макроплаза» не є підозрюваними, обвинуваченими або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відомості про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальні правопорушення відносно посадових осіб підприємства «Макроплаза» відсутні.

Колегія суддів також вважає, що накладення арешту на майно із мотивів викладених як у клопотанні, так і в ухвалі слідчого судді не ґрунтується на положеннях вказаних вище норм Кримінального процесуального кодексу України.

Крім того, при прийнятті рішення, колегія суддів враховує, що у матеріалах за клопотанням, відсутні будь-які дані про те, що по справі до ТОВ «Макроплаза» заявлявся цивільний позов.

Погоджуючи клопотання слідчого, прокурор не врахував те, що у ньому не зазначено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; не міститься посилання на докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди саме підприємством «Макроплаза», що свідчить про не дотримання слідчим і прокурором вимог ст. 171 КПК України.

Необґрунтованим, таким, що не відповідає матеріалам як судового, так і кримінального провадження є і висновок слідчого судді про те, що дані, викладені у матеріалах дають підстави для висновку, що з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову, накладання арешту на зазначене майно є необхідним.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість ухвали суду від 13.03.2015 року.

Відповідно до ст. ст. 409 - 410 КПК України неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, тягнуть скасування судового рішення, а з урахуванням вимог ст. 407 цього Кодексу зі скасуванням ухвали слідчого судді й постановленням нової ухвали.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга, яку подав директор ТОВ «Макроплаза» ОСОБА_2 підлягає задоволенню, оскільки слідчим суддею постановлено судове рішення, яке не може бути визнане законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали, якою у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на нерухоме майно, яке розташоване м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, 9а слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170 - 173, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

поновити директору ТОВ «Макроплаза» ОСОБА_2 строк оскарження ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2015 року.

Апеляційну скаргу директора ТОВ «Макроплаза» ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2015 року, якою задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно ТОВ «Макроплаза» (код ЄДРПОУ 38937117), на нежитлові будівлі за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, буд. 9 А - скасувати.

Відмовити слідчому в задоволенні його клопотання про арешт вказаного вище майна.

Судді: