Рішення № 45573930, 25.06.2015, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

198/162/15-ц

2/0198/80/15

25.06.2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.06.2015 року Юр»ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Маренич С.О. , при секретарі Літвіченко В.О. , за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Юрївка, в порядку заочного розгляду справи, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Фермерського господарства «Зоря» Юрївського району Дніпропетровської області, Публічного акціонерного товариства «Златобанк» м. Київ про визнання недійсною угоди про розірвання кредитного договору, звернення стягнення на предмет застави в рахунок грошових сум, сплачених замість боржника за кредитним договором,

В с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в редакції уточненої позовної заяви від 16.04.2015 року (ас. 102-106), в обґрунтування заявлених вимог вказуючи на те, що 10.04.2014 року між ПАТ «Златобанк» м. Київ та Фермерським господарством «Зоря» Юрївського району було укладено кредитний договір № 63/25/14-KL , з лімітом заборгованості за кредитною лінією в сумі 15000000, 00 грв., з кінцевою датою повернення кредиту до 08.04.2015 року та сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 25, 5 % річних.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору надання позичальнику кредитних коштів в межах максимального ліміту за кредитною лінією здійснюється Банком після набуття чинності цим кредитним договором у разі дотримання та наявності сукупності наступних умов, а зокрема , в тому числі , договору поруки з ОСОБА_3, договору застави обладнання з ФГ «Зоря» Юрївського району, договору застави поголівя свиней з ФГ «Зоря» Юрївського району.

З метою забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним кредитним договором 22.04.2014 року між ПАТ «Златобанк» м. Київ та ФГ «Зоря» Юрївського району було укладено нотаріально посвідчений договір застави, згідно п. 2.1 якого застава забезпечує вимоги заставодержателя щодо сплати заставодавцем кожного і всіх його боргових зобовязань у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку , як встановлено в кредитному договорі. Зокрема, застава за цим договором забезпечує виконання таких вимог заставодержателя: повернення основної суми кредиту, наданого заставодавцю за кредитним договором у формі кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 15000000, 00 грв., сплату процентів за користування кредитом в розмірі 25, 5 % річних, застосування підвищеного розміру процентної ставки, сплату неустойки (пені, штрафу) за прострочення, невиконання умов кредитного договору.

Відповідно до п. 3.1 договору застави предметом такої є рухоме майно, а саме обприскувач самохідний, реєстраційний № НОМЕР_1, марки «JOHN DEERE - 4730», заводський № IN04730XCC0023553, двигун РЕ6068H891186, 2012 року випуску, свідоцтво про реєстрацію машини ЕА № 036296, видане Держсільгоспінспекцією в Дніпропетровській області 06 лютого 2014 року.

Відповідно до п. 3.4 договору застави вартість предмета застави складає 2 112376, 00 грв., який, за домовленістю сторін, оцінений не нижче його фактичної ринкової вартості, яка має забезпечувати можливість продажу предмета застави сторонньому покупцеві.

Відповідно до п. 4.4 договору застави заставодержатель має право у випадку невиконання зобовязань за кредитним договором, переважно перед іншими кредиторами, задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави шляхом його реалізації, звернути стягнення на предмет застави, в тому числі достроково, у випадках передбачених кредитним договором та цим договором, обравши на свій розсуд спосіб звернення стягнення, відступити свої права за цим договором будь яким третім особам на свій розсуд без будь якого погодження із заставодавцем.

Відповідно до п. п. 6.1, 6.2 договору застави за рахунок предмета застави заставодержатель може задовольнити у повному обсязі такі вимоги : всі несплачені боргові зобовязання і всі інші свої вимоги, які можуть бути задоволені із вартості предмета застави, згідно з законодавством, включаючи вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків завданих порушенням зобовязання за кредитним договором та цим договором у випадку не сплати заставодавцем заставодержателю будь якої суми, що входить до складу боргових зобовязань, у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі.

Окрім того, 23.04.2014 року за № 63/25/14-KL/S-1 між ПАТ «Златобанк» та ФГ «Зоря» Юрївського району, для забезпечення повного і своєчасного виконання заставодавцем боргових зобовязань за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року було укладено договір застави, на умовах аналогічних зазначеним вище, відповідно до п. 3.1 якого предметом застави є поголівя свиней загальною кількістю 3546 голів та загальною вагою 208458 кг.

Згідно п. 3.3 розділу 3 вказаного договору застави вартість предмета застави становить 3073495, 83 грв. та є погодженою сторонами і відповідає ринковій вартості.

10.04.2014 року між ПАТ «Златобанк» м. Київ та позивачем по справі ОСОБА_3 за № 63/25/14/KL/P-1 було укладено договір поруки, відповідно до якого позивач поручився перед кредитором ПАТ «Златобанк» за виконання боржником ФГ «Зоря» Юрївського району зобовязань останнього за кредитним договором № 63/25/14/KL. Згідно умов договору поруки поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, при цьому поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, в такому ж порядку та строки, що і боржник. Порукою за договором поруки забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобовязань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено кредитним договором.

Відповідно до п. п. 3.1.2, 3.1.2.1, 3.1 договору поруки кредитор має право на договірне списання коштів з рахунку поручителя для виконання боргових зобовязань та зобовязань поручителя по цьому договору поруки в повному обсязі чи в їх частині, на розсуд кредитора , в момент виникнення випадків невиконання умов.

19.11.2014 року голова ФГ «Зоря» Юрївського району ОСОБА_4, відповідно до листа за вхідним № 51-17/101 звернувся до ПАТ «Златобанк» з проханням закрити заборгованість за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року за рахунок коштів поручителя ОСОБА_3, у звязку з тим, що господарство не має можливості самостійно погасити заборгованість по кредиту.

У звязку з тим, що позичальник ФГ «Зоря» Юрївського району не виконав взяті на себе боргові зобовязання за кредитним договором, ПАТ «Златобанк» 30.01.2015 року списав з поточних рахунків позивача на погашення заборгованості за кредитним договором грошові кошти в загальному розмірі 8908293, 06 грв., а зокрема : згідно меморіального ордеру № 822 - 5 544 033, 24 грв., згідно меморіального ордеру № 837 - 2734886, 44 грв., згідно меморіального ордеру № 794 - 441066, 60 грв., згідно меморіального ордеру № 832 - 155 817, 12 грв.,

згідно меморіального ордеру № 809 32489, 86 грв..

Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що ще до 30.01.2015 року на погашення заборгованості за кредитним договором , замість боржника ФГ »Зоря» , з рахунків поручителя ОСОБА_3 10.12.2014 року було списано грошову суму в розмірі 110 383, 57 грв. на підставі меморіального ордеру № 166893 (ас.109) та 06.01.2015 року грошову суму в розмірі 97898, 01 грв. на підставі меморіального ордеру № 13422 (ас.109).

Відтак, виконавши грошові зобов»язання за кредитним договором замість боржника позивач зазначав, що до нього, відповідно до положень ч. 2 ст. 556 ЦК України, перейшли усі права кредитора за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року, а в тому числі і ті, що забезпечували його виконання, а зокрема право заставодержателя, при цьому, відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі не виконання зобовязання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Разом з тим, позивач зазначав, що 10.04.2015 року при проведенні по даній справі попереднього судового засідання йому стало відомо, що 30.01.2015 року відповідачі по справі ФГ «Зоря», в особі голови господарства ОСОБА_4 та ПАТ «Златобанк», в особі керуючої Павлоградським відділенням ПАТ «Златобанк» ОСОБА_5, уклали угоду про розірвання кредитного договору № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року, згідно якої домовились про розірвання кредитного договору з 30.01.2015 року та з дати укладення цієї угоди не мають одне до одного жодних претензій щодо виконання зобовязань за кредитним договором.

Позивач вказував, що вказану угоду про розірвання кредитного договору вважає недійсною з тих підстав, що відповідачі не мали відповідних повноважень на укладення угоди про розірвання кредитного договору, оскільки права кредитора за вказаним договором перейшли до позивача ще до моменту розірвання такого договору, тобто до 30.01.2015 року, оскільки на погашення заборгованості за вказаним кредитним договором ПАТ «Златобанк» з рахунків позивача було списано, окрім суми за позовом, грошові кошти в розмірі 208281, 58 грв. на підставі меморіальних ордерів № 166893 від 10.12.2014 року та № 13422 від 06.01.2015 року.

Також, керуюча Павлоградським відділенням ПАТ «Златобанк» ОСОБА_5 не мала права взагалі підписувати угоду про розірвання кредитного договору, оскільки не наділена такими повноваженнями відповідно до виданого їй доручення від 21.02.2013 року, так як згідно повноважень наданих їй за вазаним дорученням, остання має право припиняти від імені Банку кредитні договори на умовах, зазначених у протоколах кредитного комітету Банку. Однак, відповідно до протоколу б/н засідання кредитного комітету ПАТ «Златобанк» від 29.01.2015 року, питання про розірвання кредитного договору № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року взагалі не вирішувалося.

Крім того, підстав для розірвання кредитного договору не було, оскільки згідно довідки № 672 від 09.02.2015 року за підписом виконавчого директора ПАТ «Златобанк» ОСОБА_6, заборгованість ФГ «Зоря» станом на 09.02.2015 року за вищезазначеним кредитним договором, перед ПАТ «Златобанк» становила 16915, 36 грв..

Посилаючись на вищезазначені обставини, керуючись ст. ст. 13, 203, 553, 554, 556, 589, 590, 610, 1004 ЦК України, позивач просив визнати недійсною угоду (договір) про розірвання кредитного договору № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року, укладену 30.01.2015 року між ПАТ «Златобанк» та ФГ «Зоря» Юрївського району; в рахунок стягнення грошових сум сплачених замість боржника за кредитним договором в розмірі 8908293, 06 грв. звернути стягнення на предмет застави належний ФГ «Зоря» Юрївського району (заставодавцю) у вигляді обприскувача самохідного, реєстраційний № НОМЕР_1, марки «JOHN DEERE - 4730», заводський № IN04730XCC0023553, двигун РЕ6068H891186, 2012 року випуску, свідоцтво про реєстрацію машини ЕА № 036296, видане Держсільгоспінспекцією в Дніпропетровській області 06 лютого 2014 року та поголівя свиней, загальною кількістю 3546 голів та загальною вагою 208458 кг, шляхом реалізації предмета застави на прилюдних торгах, в межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, відповідно до чинного законодавства, а також стягнути з відповідача ФГ «Зоря» Юрївського району на користь позивача судові витрати по справі.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги повністю підтримали в редакції уточненої позовної заяви від 16.04.2015 року (ас. 102-106).

Відповідач по справі ФГ «Зоря» Юрївського району в судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, заяви про розгляд справи в їх відсутності суду не надали, при цьому представник останніх ОСОБА_7 про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (ас. 56, 183). В наданих суду запереченнях на позов проти задоволення такого заперечували (ас.50,51).

Відповідач по справі ПАТ «Златобанк», залучений до участі в справі саме в якості співвідповідача на підставі ухвали суду від 27.05.2015 року (ас. 179-180), в судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, заяви про розгляд справи в їх відсутності суду не надали, при цьому про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (ас. 190). В наданих суду запереченнях на позов проти задоволення останнього заперечували (ас.191,192).

Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги те, що представники позивача по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заперечували проти заочного розгляду справи, про що зазначили у наданій суду заяві (ас. 218), суд знаходить можливим розглянути дану справу та ухвалити заочне рішення у відсутності відповідачів по справі на підставі наявних у ній письмових матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представників позивача по справі ОСОБА_1, ОСОБА_2, дослідивши письмові матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд дійшов до наступних висновків:

- так, в судовому засіданні встановлено, що згідно кредитного договору № 63/25/14-KL , укладеного 10.04.2014 року між ПАТ «Златобанк» м. Київ та Фермерським господарством «Зоря » Юрївського району, копія якого долучена до матеріалів справи (ас. 11-16), кредитодавець (ПАТ «Златобанк») , в порядку та на умовах встановлених цим кредитним договором, надає позичальнику (ФГ «Зоря» Юрївського району) кредит, а позичальник зобовязується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору (п. 1.1 ст. 1 договору). При цьому, кредитодавець надає позичальнику кредит у формі відкриття відкличної кредитної лінії , в межах максимального ліміту заборгованості, який становить 15000000, 00 грв. (п. 1.2, 1.3 ст. 1 договору), з кінцевою датою повернення кредиту не пізніше 08.04.2015 року включно (п. 1.4 ст. 1 договору) та сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 25,5 % річних (п. 1.5 ст. 1 договору).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 кредитного договору умовами надання кредитних коштів, в межах максимального ліміту за кредитною лінією, після набрання чинності цим договором є, окрім іншого, укладення договорів забезпечення з позичальником та / або будь-якими третіми особами, а саме, в тому числі, - договору поруки з ОСОБА_3, договору застави обладнання з ФГ «Зоря» Юрївського району, договору застави поголівя свиней з ФГ «Зоря» Юрївського району, тощо (ас. 11).

З огляду на дане, посилання відповідача ФГ »Зоря» в запереченнях на позов про те, що йому нічого не відомо про наявність договору поруки між позивачем та ПАТ «Златобанк», укладеного 10.04.2014 року за № 63/25/14-KL/Р-1 (ас. 50-51), суд знаходить безпідставними, оскільки наявність договору поруки між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_3 було умовою надання відповідачеві кредитних коштів за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року.

Окрім того, суд зазначає, що з урахуванням статей 553-554 ЦК України, договір поруки укладається кредитором за зобовязаннями, які забезпечуються порукою, і поручителем. Оскільки позичальник є не стороною договору поруки, а стороною у зобовязанні забезпеченому порукою, чинне законодавство України не передбачає обовязку кредитора чи поручителя отримувати згоду позичальника на укладення договору поруки.

10.04.2014 року за № 63/25/14-KL/Р-1 між ПАТ «Златобанк» м. Київ та позивачем ОСОБА_3, було укладено договір поруки, копія якого долучена до матеріалів справи (ас. 17-20 ), та згідно якого позивач ОСОБА_3 поручився перед кредитором та зобовязався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником ФГ «Зоря» своїх боргових зобовязань в повному обсязі таких, за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року. Сторони домовились, що зобовязання поручителя перед кредитором є безумовними та для їх виконання дотримання ніяких інших умов, крім передбачених цим договором поруки та кредитним договором не потребується.

Згідно п. 1.2 ст. 1 договору поруки, поручитель та боржник відповідають перед банком як солідарні боржники , при цьому поручитель відповідає перед банком в тому ж обсязі, що і боржник, та в такому ж порядку та строки. Банк має право вимагати виконання боргових зобовязань частково, або в повному обсязі, як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ас. 17).

Згідно п. 2.1, 2.1.1 ст. 2 договору поруки , порукою за цим договором, забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобовязань за кредитним договором. Зокрема, порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо : повернення основної суми кредиту, наданого боржнику за кредитним договором, сплати процентів за користування кредитом, застосування підвищеного розміру процентної ставки, сплата неустойки (пені, штрафу) за прострочення , штрафу за нецільове використання кредиту, штрафу за невиконання умов кредитного договору.

Згідно п. 2.2 ст. 2 договору поруки на дату укладення цього договору поруки, розмір боргових зобовязань, забезпечених порукою становить 15000000, 00 грв. за кредитним договором. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів за користування кредитом, підвищеного розміру процентів при настанні випадків не виконання умов, неустойки, відшкодування збитків (ас. 18).

Згідно п. 2.5 ст. 2 договору поруки, поручитель є фізичною особою, має необхідну правоздатність та дієздатність для укладення та виконання цього договору.

Згідно п. 3.1.1, 3.1.2 ст. 3 договору поруки, у випадку невиконання боржником боргових зобовязань за кредитним договором, настання випадків невиконання умов договору, кредитор має право вимагати від поручителя виконання боргових зобовязань в повному обсязі чи в їх частині. Кредитор має право на договірне списання коштів, з рахунку поручителя для виконання боргових зобовязань та зобовязань поручителя по цьому договору в повному обсязі чи в їх частині , на розсуд кредитора, в момент виникнення випадків невиконання умов (ас. 18).

Згідно п. 3.1.2.2 ст. 3 договору поруки, здійснюючи на підставі цього договору договірне списання коштів з рахунку поручителя, кредитор оформляє відповідний меморіальний ордер.

Згідно п. 3.1.2.6 ст. 3 договору поруки шляхом підписання цього договору поручитель доручає кредитору самостійно (без надання поручителем розрахункових документів та заявок) списувати з будь-якого його поточного та/ або вкладного рахунку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором (ас. 19).

Згідно п. 5.3 ст. 5 договору поруки, поручитель, в разі виконання ним боргових зобовязань стає кредитором боржника відносно виконаної таким чином частини боргових зобовязань (ас. 20).

Згідно п. 6.1 ст. 6 договору поруки, договір поруки набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобовязань та виконання зобовязань за цим договором поруки. Порука за цим договором припиняється після спливу трьох років з настання кінцевої дати повернення кредиту, але не пізніше повного виконання боргових зобовязань та виконання зобовязань за цим договором поруки (ас. 20).

Окрім вищевказаного договору поруки зобовязання за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року також забезпечувалися договорами застави.

Так, 23.04.2014 року за № 63/25/14-KL/S-1 між ПАТ «Златобанк» (заставодержатель) та ФГ «Зоря» (заставодавець) укладено договір застави рухомого майна для забезпечення повного і своєчасного виконання заставодавцем (ФГ «Зоря») боргових зобовязань за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року (ас. 21-25), при цьому в силу цього договору заставодержатель має право у разі не виконання заставодавцем боргових зобовязань задовольнити свої вимоги за кредитним договором за рахунок предмета застави.

Згідно п. п. 3.1, 3.1.1 ст. 3 вказаного договору застави, предметом застави за цим договором є поголівя свиней, належне на праві власності Фермерському господарству «Зоря» Юрївського району Дніпропетровської області (заставодавцю) на підставі довідки № 583 від 17 квітня 2014 року, бухгалтерської довідки № 23/04 від 23 квітня 2014 року по рахунку № 107 «Основне поголівя» (п. 3.1.1 договору), а саме: основні свиноматки - 224 голови, вагою 43125 кг, хряки 9 голів, вагою 1069 кг, ремонтні свиноматки 291 голова, вагою 33321 кг, перевіряємі свиноматки - 178 голів, вагою 26638 кг, поросята старші 180 днів - 100 голів, вагою 11705 кг, поросята 0-30 днів - 372 голови, вагою 980 кг, поросята 30-60 днів - 611 голів, вагою 8621 кг, поросята 60-90 днів - 424 голови, вагою 12062 кг, поросята 90-120 днів - 394 голови, вагою 13102 кг, поросята 150-180 днів - 438 голів, вагою 31031 кг, поросята 120-150 днів - 505 голів, вагою 26804 кг, а всього загальною кількістю - 3 546 голів та загальною вагою 208458 кг.

Згідно п. 3.3 договору застави вартість предмета застави відповідає ринковій вартості та складає 3 073495, 83 грв., що погоджено сторонами при укладенні договору.

Згідно п. п. 4.4.1, 4.4.3 ст. 4 договору застави, заставодержатель має право у випадку невиконання зобовязань за кредитним договором задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави шляхом його реалізації способом, визначеним на розсуд заставодержателя, звернути стягнення на предмет застави у випадках передбачених кредитним договором та цим договором, обравши на свій розсуд спосіб звернення стягнення.

Окрім того, 22.04.2014 року між ПАТ «Златобанк» (заставодержатель) та ФГ «Зоря» (заставодавець) укладено нотаріально посвідчений договір застави рухомого майна для забезпечення повного і своєчасного виконання заставодавцем (ФГ «Зоря») боргових зобовязань за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року (ас. 26-30), при цьому в силу цього договору заставодержатель має право у разі не виконання заставодавцем боргових зобовязань задовольнити свої вимоги за кредитним договором за рахунок предмета застави.

Згідно п. 3.1 ст. 3 вказаного договору застави, предметом застави за цим договором є належний на праві власності Фермерському господарству «Зоря» Юрївського району Дніпропетровської області (заставодавцю) на підставі договору № 3764АТ від 11 лютого 2013 року, укладеним між ФГ «Зоря» та ТОВ «Агротек», платіжних доручень № 55 від 11.06.2013 року, № 341 від 31.05.2013 року, № 35 від 09.04.2013 року, № 319 від 17.05.2013 року, № 296 від 26.04.2013 року, № 58 від 14.02.2013 року, виписки з балансу № 18/04 від 18.04.2014 року - обприскувач самохідний, реєстраційний № НОМЕР_1, марки «JOHN DEERE - 4730», заводський № IN04730XCC0023553, двигун РЕ6068H891186, 2012 року випуску, свідоцтво про реєстрацію машини ЕА № 036296, видане Держсільгоспінспекцією в Дніпропетровській області 06 лютого 2014 року.

Згідно п. 3.4 договору застави вартість предмета застави відповідає ринковій вартості та складає 2112376, 00 грв., що погоджено сторонами при укладенні договору.

Згідно п.п. 4.4.1, 4.4.3 ст. 4 договору застави, заставодержатель має право у випадку невиконання зобовязань за кредитним договором задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави шляхом його реалізації способом, визначеним на розсуд заставодержателя, звернути стягнення на предмет застави у випадках передбачених кредитним договором та цим договором, обравши на свій розсуд спосіб звернення стягнення.

Відповідно до положень п. п. 4.4.12, укладених договорів застави, заставодержатель має право відступити свої права за такими договорами будь-яким третім особам на свій розсуд без погодження із заставодавцем.

19.11.2014 року за № 51-17/101 на адресу ПАТ «Златобанк» надійшов лист від ФГ «Зоря» Юрївського району, відповідно до якого у звязку з відсутністю змоги у господарства самостійно погасити заборгованість за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року, останні просили закрити заборгованість по кредиту в сумі 10982900, 00 грв. за рахунок коштів поручителя ОСОБА_3 (ас. 34).

Заборгованість ФГ «Зоря» Юрївського району за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року, перед ПАТ «Златобанк», що підлягала сплаті станом на 30.01.2015 року, становила 8925208, 42 грв., в тому числі 8549900, 00 грв. заборгованість по кредиту, 185169, 76 грв. заборгованість по простроченим відсоткам, 173223, 30 грв. заборгованість по нарахованим відсоткам, 16915, 36 грв. пеня за прострочення виконання зобовязань (ас.35).

У звязку з неможливістю виконання своїх зобовязань ФГ «Зоря» за вищевказаним кредитним договором, ПАТ «Златобанк» 30.01.2015 року здійснено договірне списання заборгованості за рахунок коштів поручителя ОСОБА_3 на підставі п. 3.1.2 договору поруки № 63/25/14-KL/P-1 від 10.04.2014 року та п. 6.6 договору застави майнових прав № 63/25/14-KL/S-1 від 10.04.2014 року, що укладені між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_3, а саме :

- з рахунку № 26381509022497 в сумі 441066, 40 грв.;

- з рахунку № 26289504022497 в сумі 32489, 86 грв.;

- з рахунку № 26201504022497 в сумі 5544033, 24 грв.;

- з рахунку № 26380511022497 в сумі 155817, 12 грв.;

- з рахунку № 26351506022497 в сумі 2734886, 44 грв.,

а всього в загальній сумі 8 908 293, 06 грв. на рахунок № 37398301002330 , з метою погашення заборгованості за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року, в тому числі заборгованості по кредиту - 8549900, 00 грв., по простроченим відсоткам - 185169, 76 грв., по нарахованим відсоткам - 173223, 30 грв., що підтверджено в судовому засіданні листом ПАТ «Златобанк» № 672 від 09.02.2015 року (ас. 35), копіями меморіальних ордерів № 794 від 30.01.2015 року, № 837 від 30.01.2015 року, № 822 від 30.01.2015 року, № 832 від 30.01.2015 року, № 809 від 30.01.2015 року (ас. 31-33), копією протоколу засідання кредитного комітету ПАТ «Златобанк» від 29.01.2015 року (ас. 223-224).

Станом на 09.02.2015 року заборгованість ФГ «Зоря» за кредитним договором становила 16915, 36 грв. по сплаті пені, що також відображено в розрахунку заборгованості за кредитним договором, виконаним ПАТ «Златобанк» станом на 12.05.2015 року, з якого вбачається, що вказана пеня сплачена за період з 10.04.2014 року по 12.05.2015 року (ас. 193).

Відтак, в судовому засіданні вищезазначеними доказами достовірно встановлено погашення поручителем ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором замість боржника ФГ «Зоря» Юрївського району на суму 8 908 293, 06 грв..

Згідно чинного законодавства мета зобовязання, в тому числі забезпечувального, полягає в його виконанні. Забезпечувальне зобовязання має додатковий (акцесорний) характер. Воно встановлюється виключно з метою забезпечення виконання основного зобовязання за рахунок створення для цього певного резерву (джерела) завдяки якому кредитор, у разі порушення зобовязання боржником, може задовольнити свої вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додатково (субсидіарно) відповідальність поручителя.

Належне виконання забезпечувального зобовязання припиняє одночасно із забезпечувальним і основне зобовязання, оскільки кредитор , реалізуючи права за забезпеченням , одержує те, що він мав би одержати якщо б зобовязання не було порушене.

Разом з тим, дане слід розглядати з урахуванням положень ст. ст. 599, 512, ч. 2 556 ЦК України.

Так, згідно ст. 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням проведеним належним чином. Ця норма містить загальне правило.

Випадки ж, наведені в ст. 512 ЦК України, є винятком із цього правила, вони визначають підстави заміни кредитора у зобовязанні. Так, п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України серед підстав заміни кредитора у зобовязанні називає виконання обовязку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем), а п. 4 ч. 1 - виконання обовязку боржника третьою особою.

Перехід прав кредитора до третьої особи в результаті виконання нею зобовязання боржника на користь кредитора в рамках існуючих зобовязальних правовідносин називається суброгацією. Вона веде не до припинення зобовязання, а лише до заміни кредитора в існуючому зобовязанні. Саме до таких випадків закон відносить положення ст. 556 ЦК України, якою передбачено передання поручителю прав кредитора, що означає заміну останнього і відповідно не веде до припинення основного зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦК України, до поручителя, який виконав зобовязання забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобовязанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Тобто, ЦК України прямо вказує на приналежність права вимоги до боржника при виконанні його обовязку поручителем до права, що не виникає знову (як у регресному зобовязанні), а переходить до іншої особи (поручителя) на підставі закону. Поручитель стає кредитором не у новому зобовязанні, а до нього переходять права кредитора у існуючому зобовязанні. При цьому йдеться не про цесію, оскільки випадок цесії указаний у п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, а про інший різновид заміни кредитора - суброгацію.

Стосовно порядку придбання й обсягу прав, які одержує поручитель, що виконав зобовязання, можна зробити висновок, що з виконанням поручителем його обовязку перед кредитором до нього переходить право вимоги до боржника разом з додатковими, забезпечувальними правами кредитора як заставоутримувача й правами вимоги кредитора, що виникли з іншого забезпечення.

Таким чином, якщо вважати що виконання поручителем його обовязку припиняє основне зобовязання, тоді до поручителя не може перейти право кредитора в частині забезпечення після припинення самого забезпечуваного зобовязання. Однак, з цього приводу мається пряма норма закону, а зокрема ч. 2 ст. 556 ЦК України, згідно якої до поручителя, який виконав зобовязання забезпечене порукою переходять усі права кредитора у цьому зобовязанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

В силу закону поручитель набуває прав кредитора і в акцесорних зобовязаннях. Дане правило повинно застосовуватися, наприклад і тоді, коли основне зобовязання забезпечувалося, крім поруки, заставою майна боржника. Поручитель у цьому випадку вправі одержати відшкодування своїх вимог з вартості предмета застави.

Таким чином, поручитель набуває права, що забезпечують виконання основного зобовязання, у звязку з тим, що він є правонаступником кредитора за основним зобовязанням. Це свідчить не про припинення такого зобовязання в результаті виконання поручителем свого обовязку перед кредитором і виникнення на стороні поручителя нового, регресного права вимоги до боржника, а про те, що реалізація поруки приводить до суброгації прав кредитора до поручителя, що виконав свій обовязок. Отже, між поручителем і боржником продовжує існувати основне зобовязання, але зі зміненими характером і обємом вимог кредитора, яким тепер уже стає поручитель.

Таким чином ЦК України цілком однозначно встановлює, що юридичний факт виконання обовязку поручителем породжує автоматичний перехід до нього прав кредитора, тобто йдеться про відчуження права однієї особи на користь іншої, а не про припинення одного і виникнення іншого права.

Відтак, опираючись на положення п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, яка серед підстав заміни кредитора у зобовязанні визначає юридичний факт виконання обовязку боржника поручителем ; використання у ч. 2 ст. 556 ЦК України формулювання «перехід прав кредитора», а не «зворотна вимога (регрес)»; поняття регресного зобовязання як самостійного незалежного від основного договору, що виникає лише після його припинення, з іншим колом учасників, суд приходить до висновку про те, що ч. 2 ст. 556 ЦК України описує не що інше як інститут суброгації.

Підставою заміни кредитора є юридичний факт виконання третьою особою (поручителем) зобовязання боржника. При цьому, ця заміна здійснюється автоматично в силу прямої вказівки закону (ч. 2 ст. 556 ЦК України), а тому жодних інших дій для переходу прав від кредитора до поручителя, який виконав зобовязання за боржника, вчиняти не потрібно.

Поручителю, який виконав зобовязання забезпечене порукою належать: права кредитора із основного зобовязання в межах виконаного , тобто право на отримання грошової суми, сплаченої замість боржника, право на отримання виконання від боржника або його грошовий еквівалент, якщо поручитель не зацікавлений у безпосередньому виконанні; права, що забезпечували виконання основного зобовязання, до яких слід віднести неустойку, заставу, притримання, завдаток, поруку (якщо основне зобовязання було забезпечене кількома поручителями), гарантію; права не повязані з переходом прав кредитора до поручителя , тобто ті, що мають самостійний характер і ґрунтуються на загальних положеннях цивільного законодавства.

Оскільки, в судовому засіданні, встановлений факт виконання обовязку боржника ФГ «Зоря» Юрївського району поручителем ОСОБА_3, а саме сплата останнім грошових коштів замість боржника за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року в сумі 8 908 293, 06 грв., суд вважає, що в силу прямої вказівки закону до поручителя ОСОБА_3 перейшли права нового кредитора у цьому зобовязанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Наявність договору про розірвання кредитного договору № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року, укладеного між відповідачами ПАТ «Златобанк» та ФГ «Зоря» Юрївського району (ас. 54), згідно якого сторони домовились про розірвання кредитного договору з 30.01.2015 року та з цієї дати не мають одна до одної жодних претензій щодо виконання ними своїх зобовязань за кредитним договором, на думку суду не свідчить про те, що перехід прав нового кредитора до поручителя ОСОБА_3 не відбувся, а саме по собі розірвання такого договору між відповідачами не впливає на права ОСОБА_3, визначені ч. 2 ст. 556 ЦК України та не припиняє такі.

Згідно розяснень, що містяться у п. 5 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Разом з тим, оскільки позивач ОСОБА_3 не був стороною кредитного договору № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року, що був розірваний між відповідачами, а розірвання останнього між ФГ «Зоря» та ПАТ «Златобанк», що мало місце 30.01.2015 року, не позбавляє позивача прав нового кредитора та переходу таких до останнього в силу прямої вказівки закону, відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦК України, в звязку з наявністю юридичного факту виконання обовязку замість боржника, суд вважає, що позовні вимоги, в частині визнання недійсною угоди про розірвання між відповідачами кредитного договору, заявлені ОСОБА_3 як неналежним позивачем, а тому в цій частині позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про заставу» - застава це спосіб забезпечення зобовязань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі не виконання боржником (заставодавцем) зобовязання забезпеченого заставою одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно ст. 3 Закону України «Про заставу» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча вимога, що випливає з договору позики, кредиту, тощо, а тому застава має похідний характер від забезпеченого нею зобовязання.

Згідно ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно ( зокрема річ, ціні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно ст. 577 ЦК України, якщо предметом є нерухоме майно, а також, в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про заставу», у випадках коли предметом застави є транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів.

Згідно ст. 15 Закону України «Про заставу», застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.

Згідно ст. 16 Закону України «Про заставу», право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Реєстрація застави рухомого майна здійснюється згідно із Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», що є спеціальним матеріальним законом щодо правового регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобовязань.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» реєстрація обтяження рухомого майна реєструється в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в порядку, встановленому цим законом.

Згідно ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обовязки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. А реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами. Крім того, на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, згідно з яким відбувається задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до третьої особи, яка виконала обов'язок боржника за зобов'язанням, забезпеченим рухомим майном, переходить право за обтяженням, якщо інше не встановлено законом або договором.

З матеріалів справи вбачається, що реєстрація обтяження рухомого майна, яке є предметом договору застави, укладеним між ПАТ «Златобанк» та ФГ «Зоря» Юрївського району 22.04.2014 року, а саме обприскувач самохідний, реєстраційний № НОМЕР_1, марки «JOHN DEERE - 4730», заводський № IN04730XCC0023553, двигун РЕ6068H891186, 2012 року випуску, здійснено обтяжувачем ПАТ «Златобанк» в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 24.04.2014 року, про що свідчить копія витягу про реєстрацію (ас. 52).

Реєстрація обтяження рухомого майна, яке є предметом договору застави, укладеним між ПАТ «Златобанк» та ФГ «Зоря» Юрївського району 23.04.2014 року, а саме поголівя свиней загальною кількістю 3546 голів та загальною вагою 208458 кг здійснено обтяжувачем ПАТ «Златобанк» в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 24.04.2014 року, про що свідчить копія витягу про реєстрацію (ас. 53).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зміни у відомостях про зареєстроване обтяження підлягають реєстрації у встановленому цим Законом порядку, якщо вони стосуються заміни обтяжувача внаслідок відступлення прав за правочином, відповідно до якого виникло обтяження, або з інших підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 11.03.2015 року зареєстрував за собою права обтяжувача на заставлене майно Фермерським господарством «Зоря», відповідно до договорів застави такого від 22.04.2014 року та 23.03.2014 року, у звязку з виконанням зобовязань замість боржника за кредитним договором від 10.04.2014 року № 63/25/14-KL, про що свідчать копії витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (ас. 60, 61).

Згідно ст. 589 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про заставу», у разі невиконання зобовязання забезпеченого заставою , заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату основного боргу , процентів, неустойки, відшкодування збитків завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", за рахунок предмета обтяження, обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; сплату процентів і неустойки; сплату основної суми боргу; відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Згідно ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо предметом застави є дві або більше речей, стягнення може бути звернене на всі ці речі, або на будь-яку з речей на вибір заставодержателя.

Згідно ст. 591 ЦК України, ст. 21 Закону України » Про заставу» реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, проводиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України « Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Згідно ст. 25 Закону України ««Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» - обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Це необхідно для того, щоб визначити пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечення.

Проте, в судовому засіданні встановлено відсутність інших обтяжувачів, окрім позивача, рухомого майна, що є предметом застави.

Суд зауважує, що вищезазначена стаття ( ст. 25), а також жодна інша норма чинного законодавства не зобовязує обтяжувача, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет застави, здійснити позасудову процедуру врегулювання спору, звернутися до відповідача з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором в добровільному порядку, або з іншою вимогою.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового, або майнового права та інтересу, що відповідає вимогам ст. ст. 55, 124 Конституції України.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на

предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Згідно роз»ясень, викладених в п. 42 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів , що виникають з кредитних правовідносин «, суд , визначаючи початкову ціну предмету застави для його подальшої реалізації може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

З листа позивача ОСОБА_3 № 15 від 21.02.2015 року (ас. 37), вбачається, що останній звертався до ФГ «Зоря» Юрївського району з вимогою про повернення йому в строк до 28.02.2015 року в повному обсязі грошових коштів сплачених замість боржника в розмірі 8 908 293, 06 грв..

Проте, судом встановлено, що до теперішнього часу заборгованість не погашено, відповідачем ФГ «Зоря» Юрївського району не вжито заходів щодо добровільного погашення заборгованості, згідно з Законом України «Про заставу», які б призвели до досудового врегулювання питання звернення стягнення на предмет застави.

Відтак, суд знаходить вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет застави в рахунок грошових сум сплачених замість боржника обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, при цьому суд приймає до уваги співмірність суми заборгованості за кредитним договором вартості заставленого майна.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, враховуючи, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення на користь позивача з відповідача ФГ «Зоря» Юрївського району належить стягнути судові витрати по справі в розмірі 3654, 00 грв., в звязку зі сплатою судового збору за подання позовних вимог майнового характеру (ас. 1).

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 213, 215, 218, 222, 224 - 228, 294 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Фермерського господарства «Зоря» Юрївського району Дніпропетровської області, Публічного акціонерного товариства «Златобанк» м. Київ про визнання недійсною угоди про розірвання кредитного договору, звернення стягнення на предмет застави в рахунок грошових сум, сплачених замість боржника за кредитним договором - задовольнити частково.

В рахунок стягнення на користь ОСОБА_3 грошових сум, сплачених замість боржника ФГ «Зоря» Юрївського району Дніпропетровської області за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10 квітня 2014 року в розмірі, станом на 30 січня 2015 року, 8908293, 06 грв. (вісім мільйонів девятсот вісім тисяч двісті девяносто три грв. 06 коп.) звернути стягнення на предмет застави, належний на праві власності Фермерському господарству «Зоря» Юрївського району Дніпропетровської області (заставодавцю) на підставі договору № 3764АТ від 11 лютого 2013 року, укладеним між ФГ «Зоря» та ТОВ «Агротек», платіжних доручень № 55 від 11.06.2013 року, № 341 від 31.05.2013 року, № 35 від 09.04.2013 року, № 319 від 17.05.2013 року, № 296 від 26.04.2013 року, № 58 від 14.02.2013 року, виписки з балансу № 18/04 від 18.04.2014 року, а саме :

- обприскувач самохідний, реєстраційний № НОМЕР_1, марки «JOHN DEERE - 4730», заводський № IN04730XCC0023553, двигун РЕ6068H891186, 2012 року випуску, свідоцтво про реєстрацію машини ЕА № 036296, видане Держсільгоспінспекцією в Дніпропетровській області 06 лютого 2014 року, шляхом реалізації предмета застави на прилюдних торгах, в межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, відповідно до чинного законодавства.

В рахунок стягнення на користь ОСОБА_3 грошових сум, сплачених замість боржника ФГ «Зоря» Юрївського району Дніпропетровської області за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10 квітня 2014 року в розмірі, станом на 30 січня 2015 року, 8908293, 06 грв. (вісім мільйонів девятсот вісім тисяч двісті девяносто три грв. 06 коп.) звернути стягнення на предмет застави, належний на праві власності Фермерському господарству «Зоря» Юрївського району Дніпропетровської області (заставодавцю) на підставі довідки № 583 від 17 квітня 2014 року, бухгалтерської довідки № 23/04 від 23 квітня 2014 року по рахунку № 107 «Основне поголівя», у вигляді поголівя свиней, а саме :

- основні свиноматки - 224 голови, вагою 43125 кг, хряки 9 голів, вагою 1069 кг, ремонтні свиноматки 291 голова, вагою 33321 кг, перевіряємі свиноматки - 178 голів, вагою 26638 кг, поросята старші 180 днів - 100 голів, вагою 11705 кг, поросята 0-30 днів - 372 голови, вагою 980 кг, поросята 30-60 днів - 611 голів, вагою 8621 кг, поросята 60-90 днів - 424 голови, вагою 12062 кг, поросята 90-120 днів - 394 голови, вагою 13102 кг, поросята 150-180 днів - 438 голів, вагою 31031 кг, поросята 120-150 днів - 505 голів, вагою 26804 кг, а всього загальною кількістю голів - 3 546 та загальною вагою 208458 кг, шляхом реалізації предмета застави на прилюдних торгах, в межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, відповідно до чинного законодавства.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства «Зоря» Юрївського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 20273119) на користь ОСОБА_3 на відшкодування судових витрат по справі 3654, 00 грв. (три тисячі шістсот пятдесят чотири грв. 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя : С.О.Маренич