Ухвала суду № 455739, 19.12.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22 -11509 2006 р. Голов.в 1 -й інстан. Артеменко JI.І.

Категорія 21 Доповідач Пономарьова О.М..

У ХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Бондаренко Л.І., Бабенка П.М.,

при секретарі Баклановій Ю.В.,

за участю позивачки ОСОБА_1, представника відповідача

Трофимчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої" дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровське Донецької області про відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровське Донецької області на рішення Кіровського міського суду Донецької області від 30 жовтня 2006 року, -

встановив:

ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровське Донецької області звернулися до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Кіровського міського суду Донецької області від 30 жовтня 2006 року, яким на користь ОСОБА_1 з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровське Донецької області стягнуто 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Позивачка ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі і стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 25000 грн., оскільки судом першої інстанції не враховані всі обставини, її стан здоров'я, тяжкість її моральних страждань.

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровське Донецької області просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки судом не враховані всі обставини справи, позивач не довів втрати морального характеру, рішення суду ґрунтується лише на поясненнях позивача, висновком МСЕК не підтверджено заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок отриманої ним травми. Крім того, п. 27 ст.77 Законом України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена норма Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала доводи своєї апеляційної скарги, просила її задовольнити і стягнути моральну шкоду на її користь в більшому розмірі, апеляційну скаргу відповідача відхилити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відхилити апеляційну скаргу позивачки, підтримав доводи своєї апеляційної скарги і просив її задовольнити, рішення суду скасувати і відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала черговим слюсарем з ремонту обладнання на відкритому акціонерному товаристві „Шахта „Комсомолець Донбасу" і 22 січня 2006 року при виконанні трудових обов'язків отримала виробничу травму - уламчатий перелом хірургічної шийки лівого рамена, про що складений акт за формою Н-1. Висновком МСЕК від 15 червня 2006 року позивачці вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 25% у зв'язку з отриманою травмою. Позивачці ушкодженням здоров'я заподіяна моральна шкода, яку відповідач в добровільному порядку не бажає відшкодовувати.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

За змістом ст.ст. 1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності."

При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим особам чи членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди.

Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду згідно зі ст. 46 вищевказаного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету, кошти на страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.

Суд також не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги відповідача відносно того, що моральна шкода не повинна відшкодовуватися у зв'язку з тим, що позивачу призначені інші виплати, передбачені законом, а також , що висновком МСЕК не підтверджено заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань ОСОБА_1, перебування її на лікуванні у зв'язку з отриманою травмою, наслідки цієї травми, погіршення стану здоров'я позивачки, порушення нормального укладу життя й з дотриманням вимог ч.3 ст.34,Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначив таке відшкодування в розмірі 10000 грн.. За таких обставин не можна погодитись і з доводами апеляційної скарги позивачки про те, що суд не врахував всі обставини при визначені розміру моральної шкоди.

При встановленні зазначених фактів і ухваленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права.

Доводи апеляційних скарг не є переконливими і не спростовують висновків суду.

З урахуванням викладеного підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.

Оскільки при подачі апеляційної скарги позивачка не оплачувала витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України з ОСОБА_1 необхідно стягнути такі витрати в сумі 1,50 грн..

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровське Донецької області відхилити.

Рішення Кіровського міського суду Донецької області від 30 жовтня 2006 року залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інфррмаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Апеляційному суді Донецької області в розмірі 1,50 грн. на р/р 35228011000992 УДК в Донецькій області МФО 834016 ОКПО 02891428 отримувач Апеляційний суд Донецької області.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .