Ухвала суду № 45565024, 11.06.2015, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/6887/14-ц

Провадження № 2/185/48/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

з участю секретаря Муржиєвої І.О.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Перша Павлоградська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,

В С Т А Н О В И В:

07 липня 2015 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про усунення права від спадкування, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, посилаючись на те, що 24 серпня 2009 року помер її батько ОСОБА_4, після смерті батька відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1. 30 липня 2011 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку цієї квартири.

Спадкоємцем 1/2 частки спадкового майна є онучка спадкодавця ОСОБА_3, мати якої ОСОБА_5, яка була рідною дочкою спадкодавця, померла 01 червня 1997 року.

13 вересня 2012 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.

Позивачка вважає, що свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_3, є недійсним, тому що з 2007 року між її покійним батьком та ОСОБА_3 припинились відносини, відповідачка не цікавилась станом здоров'я спадкодавця, не відвідувала його, не надавала ніякої допомоги. У цей час стан здоров'я батька погіршився, він потребував постійного догляду та лікування. Позивачка та її сини здійснювали необхідний догляд, ОСОБА_3 не брала у цьому участі, ухилялась від утримання та надання допомоги своєму діду, який мав похилий вік, тяжко хворів, знаходився у безпорадному стані, не приймала участі у похованні діда, а тільки очікувала його смерті для заволодіння його майном.

Тому позивачка згідно уточнених позовних вимог, просить:

- усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 у зв'язку з ухиленням спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу та каліцтво був у безпорадному стані,

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 вересня 2012 року на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, видане Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_3

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги.

Позивачка пояснила, що вона постійно доглядала та лікувала батька, робила для нього все необхідне. Який розмір пенсії був у батька вона не знала, оскільки батько отримував пенсію та розпоряджався нею самостійно. За комунальні послуги вони з батьком сплачували разом. Коли батькові потрібно було щось купити він давав їй гроші. Відповідачка нічим їй не допомагала.

Представник позивачки пояснила, що спадкодавець ОСОБА_4 був інвалідом першої групи, мав декілька тяжких захворювань, глибокі рани на ногах, які постійно гноїлися, щомісячно оглядався на дому для корекції лікування. З 2007 року стан ОСОБА_4 погіршився, він потребував постійної сторонньої допомоги, йому було важко пересуватися, потрібні були перев'язки. Він пересувався в корсеті та ортопедичному взутті, за допомогою палки та милиць, на великі відстані, до магазину або аптеки без супроводу ходити не міг. Позивачка постійно проживала разом з батьком та доглядала його, їй в цьому допомагали її діти, які на той час були неповнолітніми. Відповідачка, яка є рідною онучкою ОСОБА_4, з 2007 року з дідом не спілкувалася, не підтримувала його морально, проявляла байдужість. ОСОБА_4 намагався зв'язуватися з онучкою по телефону, на що вона відповідала, що у неї є сім'я і вона не може надавати допомогу.

Відповідачка позов не визнала, у письмовому запереченні посилалася на те, що до останнього дня життя її дід ОСОБА_4 ходив своїми ногами і не потребував ніякого догляду, вона не припиняла спілкування з дідом, ходила до нього в гості, вітала зі святами. Копії з медичної картки діда стосуються 2003 року, згідно цих записів дід був прооперований у 1992 році та почував себе нормально. Дід ніколи не скаржився на здоров'я, сам займався господарством, робив фізичні вправи, став погано себе почувати лише останні кілька тижнів у віці 79 років. Дід не знаходився ні у кого на утриманні, він мав власне житло, був забезпечений матеріально, купував нові речі, поміняв вікна, після його смерті залишились грошові кошти на ощадних книжках у розмірі 16 000 грн. Позивачка не надала доказів того, що дід знаходився у безпорадному стані та потребував допомоги.

У судовому засіданні відповідачка пояснила, що у неї з позивачкою були нормальні відносини до того часу, як вона прийняла спадщину після смерті діда. З 1997 по 2012 рік вона проживала у м.Дніпропетровську, провідувала діда, коли мала таку можливість, приблизно один раз на місяць. На похороні діда вона не була, тому що її не відпустили з роботи. Вона знала, що у діда хворі ноги, він погано ходив. Приблизно у 2004-2005 році після операції на ногах дід знаходився у стаціонарі лікарні імені Мечникова, вона на той час постійно жила у м.Дніпропетровську та провідувала діда в лікарні. Вона регулярно телефонувала діду, приїздила до нього з дитиною. Дід ніколи не просив її про допомогу. Позивачка постійно проживала з дідом. У 2008 році вона пропонувала позивачці найняти доглядальницю для того, щоб позивачка мала можливість працювати.

Представник третьої особи - Першої Павлоградської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 помер 24 серпня 2009 року у місті Павлограді (а.с.10).

30 липня 2011 року Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку спадкового майна квартири АДРЕСА_1 на ім'я дочки померлого ОСОБА_1. У свідоцтві зазначено, що спадкоємицею 1/2 частки спадкового майна є онука померлого ОСОБА_3, мати якої ОСОБА_5 померла 01 червня 1997 року (а.с.6).

Таким чином ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4, прийняли спадщину належним чином, зареєстрували своє право власності на спадкове майно (а.с.7-8).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачкою надані копії сторінок амбулаторної карти ОСОБА_4 (а.с.11-12) з записами за листопад 2003 року: «перебуває на обліку у онколога з діагнозом меланома черевної стінки після оперативного лікування (1992 рік), є підозра на рецидив захворювання, направлений на ультразвукове обстеження. 29 жовтня 2003 року ОСОБА_4 звертався з проханням направити його на МСЕК для визначення групи інвалідності.

Згідно виписки з амбулаторної картки (а.с.33) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, інвалід 1 групи. Амбулаторна картка починається з 2005 року. У серпні 2005 року знаходився на лікуванні у кардіологічному відділенні першої міської лікарні, діагноз: кардіосклероз атеросклеротичний, стійкий вестибулопатичний синдром, розповсюджений остеохондроз.

У червні 2006 року проходив лікування у хірургічному відділенні СМСЧ №15, діагноз: тромбофлебіт глибоких вен правої голені. У 2006 році спостерігався дільничним лікарем та лікарем хірургом. Щомісячно оглядався на дому для корекції лікування. З 2007 року стан хворого погіршився, знаходився на лікуванні у хірургічному відділенні першої міської лікарні у березні 2007 року, після виписки продовжував лікування вдома під контролем дільничного лікаря терапевта.

У 2008 році оглядався на дому терапевтом, хірургом, урологом, невропатологом. Діагноз: розповсюджений остеохондроз, спондилоартроз з вираженим стійким больовим та м'язовим синдромом. Порушення опорно-статистичної функції хребта вираженого ступеня.

У 2009 році оглядався на дому терапевтом, ендокринологом, хірургом, кардіологом, урологом, встановлені діагнози: змішаний зоб, хронічна венозна недостатність судин нижніх кінцівок, тромбофлебічна язва правої голені на фоні серцево-судинної недостатності, кардіосклероз атеросклеротичний, миготлива аритмія, гіперплазія передміхурової залози.

24 серпня 2009 року констатована біологічна смерть лікарем швидкої медичної допомоги. Видане лікарське свідоцтво про смерть: хронічна недостатність кровообігу, атеросклеротична хвороба серця.

Свідок ОСОБА_6 рідна сестра померлого ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що з 2007 року брат почав сильно хворіти, за ним доглядала позивачка. Брат їй сам казав, що його ніхто не провідує, окрім дочки його ніхто не доглядає. Від погано ходив, казав, що часто падає, тому що темніє в очах. Йому були постійно потрібні перев'язки через трофічні язви на ногах. Всю роботу по догляду виконувала позивачка. ОСОБА_3 вона жодного разу не бачила біля діда.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що вона працює у музичній школі разом з позивачкою 10 років, знала її покійного батька ОСОБА_4, який часто телефонував позивачці на роботу. Вона працює черговою, тому постійно на телефоні, ОСОБА_4 розмовляв також і з нею, розповідав про свої хвороби, казав, що дочці з ним дуже важко. Після 2006 року позивачка часто відпрошувалась з роботи, тому що батько став дуже хворіти. Приблизно раз на 3-4 місяці вона бувала у позивачки вдома, спілкувалася з ОСОБА_4 , який їй скаржився, що онучки його не відвідують.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що її онучка навчається в музичній школі у позивачки, вона бувала у позивачки вдома кожного тижня на вихідних, іноді робила перев'язки батькові позивачки, коли остання була зайнята на роботі. Батько позивачки не скаржився на здоров'я, але говорив, що всю роботу по догляду за ним виконує його дочка ОСОБА_9, і хоча у нього багато родичів, дочці ніхто не допомагає. При ній батько позивачки телефонував комусь і просив приїхати, вона особисто не чула відповіді, але зі слів батька позивачки знає, що йому відмовили. Вона бачила останній раз батька позивачки на 2-3 тижні до смерті, він ходив, але дуже погано.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що він друг позивачки, на прохання її батька допомагав по господарству. У 2007-2009 році батько позивачки погано себе почував, ходив з палицею та зігнутою спиною, скаржився, що спить сидячи, у лежачому положенні йому стає гірше. В будинку він бачив позивачку та її синів, інші родичі при ньому не з'являлись.

Свідок ОСОБА_11 старший син позивачки у судовому засіданні пояснив, що з 2007 по 2009 рік його дід ОСОБА_4 хворів, йому було важко пересуватися, він міг іти та впасти, за ним потрібен був постійний догляд. За дідом доглядали мати та молодший брат, який у той період навчався у школі. Він особисто у той період був студентом, проживав в іншому місті, потім працював у м.Києві, приїздив додому раз на два тижні. Відповідачка з 2007 року до діда не приїздила і допомоги не надавала. Він особисто телефонував відповідачці, щоб вона приїхала до діда, але вона відповіла, що не має інших родичів крім дочки, і після цього вони перестали спілкуватися.

Свідок ОСОБА_12 молодший син позивачки, у судовому засіданні пояснив, що жив у будинку дідуся з народження, у 2000 році дід став інвалідом першої групи, з 2005 року став часто хворіти, а з 2007 року постійно лікувався, його стан погіршився, його не можна було залишати самого. Мати працювала у другій половині дня і до обіду була з дідусем, а він був з дідусем після обіду, коли повертався зі школи. У 2006-2007 році дідусь став падати під час ходіння, у нього порушилася координація рухів. На ногах у дідуся були рани, які гноїлися, кожні дві-три години потрібно було робити перев'язку. Останні два-три тижні до смерті вони не відходили від дідуся. Відповідачка ніякої допомоги не надавала.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що з 2004 по 2008 рік вона приходила раз на тиждень до позивачки додому, брала уроки музики. Батько позивачки ходив із палицею, потім був лежачим, під час занять часто кликав позивачку на допомогу, просив щось подати чи принести. Вона не бачила, щоб за дідусем доглядав хтось крім позивачки та її сина ОСОБА_14.

Свідок ОСОБА_15 сестра відповідачки у судовому засіданні пояснила, що її дід ОСОБА_16 не був безпомічним, тільки за кілька днів до смерті він лежав. У 2008 році дід замовляв собі тренажер для ніг, самостійно перев'язував ноги. Позивачка дійсно вела господарство та допомагала діду, але при цьому дід отримував велику пенсію і допомагав матеріально як позивачці так і онукам. Останній раз вона бачила діда 20 липня 2009 року, коли приїхала привітати тітку з днем народження. Дід сидів разом з ними за столом, почувався добре. Зі слів сестри та покійного діда вона знає, що сестра приїздила до діда приблизно раз у два місяці.

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснив, що він дружив з покійним ОСОБА_4, був його сусідом, бачив ОСОБА_4 майже кожного дня у дворі чи городі. ОСОБА_4 пересувався з палкою, але ходив самостійно. На прохання ОСОБА_4 він кілька разів підвозив його машиною на кладовище, у лікарню. Було таке, що до сусідів приїздила швидка допомога. Він не пам'ятає, коли останній раз бачив ОСОБА_4, але зазначив, що ОСОБА_4 «не збирався помирати».

Таким чином з наданих документів, пояснень сторін та свідків, вбачається, що спадкодавець ОСОБА_4 був інвалідом першої групи, через похилий вік та тяжкі захворювання потребував постійної сторонньої допомоги, яку йому надавала дочка ОСОБА_1, яка проживала разом із ним.

Позивачкою не надано доказів того, що її покійний батько потребував допомоги від відповідачки ОСОБА_3 за умови, що позивачка сама надавала батькові всю належну допомогу.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для усунення відповідачки від права на спадкування за законом після смерті діда ОСОБА_4 та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 212, 214 ЦПК України, суд .

В И Р І Ш И В

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Перша Павлоградська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Судові витрати по справі покласти на позивачку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення

Суддя: ОСОБА_18