Рішення № 45559550, 25.05.2015, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

25.05.2015 Єдиний унікальний номер 205/1416/15-ц

справа № 2/205/1132/15

205/1416/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Шавули В.С.

при секретарі Перцевій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічногоакціонерноготовариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 25 лютого 2015 року звернувся до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.1-3).

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 18 липня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №11184929000, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 50000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування в розмірі 13,5% річних, строком користування до 17.07.2017 року.

З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку надано нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Позивач свої зобовязання виконав, - кредит надав, але відповідачка належним чином свої зобовязання за кредитним договором не виконала, допустила прострочення кредитних зобовязань, внаслідок чого, станом на 05.02.2015 року має заборгованість в сумі 39195,40 доларів США, що за курсом НБУ складає 705507,91 грн., з якої:

Враховуючи вищевикладене позивач вимушений був звернутися до суду з даним позовом, в якому просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що є власністю ОСОБА_1, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради 20.12.2005 року згідно з розпорядженням від 20.12.2005 року №6/542-05, для задоволення вимог ПАТ«УкрСиббанк», що виникли на підставі договору про надання споживчого кредиту №1184929000 від 18.07.2007 року в розмірі 39195,40 доларів США та пені 9818,50 грн.; встановити спосіб реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_1, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та встановити початкову ціну, визначеною на підставі оцінки майна здійсненої субєктом оціночної діяльності проведеною відповідно до законодавства; стягнути з співвідповідачів в рівних частках судові витрати.

Позивач в особі свого представника за довіреністю ОСОБА_3, в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду представник надав письмову заяву, в якій просить справу розглядати без своєї присутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.64).

Відповідачка в судове засідання не зявилась. Про день, час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином. Про причини своєї неявки не повідомила. Письмових заяв про розгляд справи без своєї присутності до суду не надсилала.

Співвідповідач ОСОБА_2, в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Про причини своєї неявки не повідомляв. Письмових заяв про розгляд справи без своєї присутності не надсилав.

До канцелярії суду повернулися конверти з відправленнями, що направлялись на адресу співвідповідачів із поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання», що знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Згідно ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позовних ними вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.59 ЦПК України, обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

Підставою звернення позивача до суду є захист права сторони за майновим правовідношенням, що виникло в силу укладеного кредитного договору, на вимогу повернення грошових коштів у звязку із порушенням його виконання.

Суд, зясувавши обставини справи, перевіривши їх наданими доказами, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.14 ЦК України, цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Поряд із засобами заохочення, виконання цивільних обовязків забезпечується відповідальністю, яка встановлена договором або актом цивільного законодавства. Будь-яка особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Згідно ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, якщо кожна із сторін у зобовязанні має одночасно і права, і обовязки, вона вважається боржником у тому, що вона зобовязана вчинити на користь другої сторони, в одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

В ході судового розгляду справи встановлено, що 18 липня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №11184929000, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 50000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування в розмірі 13,5% річних, строком користування до 17.07.2017 року (а.с.4-8).

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 18 липня 2007 року між позивачем та ОСОБА_1, ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 11184929000/1, відповідно до умов якого в забезпечення виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали в іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 (а.с.9-13).

Вищевказана квартира належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради 20.12.2005 року згідно з розпорядженням від 20.12.2005 року №6/542-05, зареєстрованого в КП«ДМБТІ» в реєстрі прав власності на нерухоме майно 01.02.2006 року за реєстраційним №13718084 (а.с.10, п.1.5. договору іпотеки).

26 березня 2009 року сторони уклали договір про внесення змін №1 до договору іпотеки №11184929000/1, відповідно до якого погодили термін повернення отриманого кредиту за кредитним договором №11184929000 від 18.07.2007 року до 16 липня 2027 року (а.с.14-15).

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Оскільки відповідачка взяті на себе зобовязання не виконала, допустила прострочення повернення кредитних коштів, за нею станом на 05.02.2015 року має заборгованість в сумі 39195,40 доларів США, що за курсом НБУ складає 705507,91 грн., з якої: 34881,36 доларів США заборгованість за кредитом; 4314,04 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; а також: 9818,50 грн. пеня (а.с.16-30).

Відповідно до ч. 2 ст.1054, ч.2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення відповідачем зобовязань щодо повернення чергової частини суми кредиту, є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Про наявність заборгованості за кредитним договором та вимогою сплатити заборгованість, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позивачем було направлено вимоги №№30-11/18745, 30-11/18746 від 07.11.2014 року (а.с.53-54,55-56), але в свою чергу позивачем не надано жодних доказів того чи отримали відповідачі дані вимоги.

Так, відповідно до вимог ч.2 ст. 590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до ст..35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та

боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Суд наголошує, що незважаючи на покладений обовязок доказування, відповідно до ст.. 60 ЦПК України, позивачем взагалі не надано жодних доказів щодо вартості предмета іпотеки, не надано звіту оцінки вартості майна на момент звернення до суду. А також, жодних підтверджень щодо належного повідомлення відповідачів про наявність заборгованості за кредитним договором та необхідності виконати порушені зобовязання.

Крім того, в період розгляду справи позивачем не заявлялось клопотань щодо визначення дійсної вартості спірного нерухомого майна, що свідчить про незаінтересованість сторони у вирішенні даного питання відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, суд оцінивши в сукупності наявні у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» є необґрунтованими, взагалі недоведеними, а отже не підлягають задоволенню, внаслідок чого відмовляє у задоволенні позову.

Вирішуючи питання щодо судових витрат у відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд вирішив, що понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного і керуючись Законом України «Про іпотеку», ст. ст. 526, 615, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 209,197,209,212,213-215, 218, 222, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних Публічногоакціонерноготовариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя В.С. Шавула