Ухвала суду № 45550553, 24.06.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/177/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження у звязку з неявкою сторін в судове засідання апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1М.) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 жовтня 2012 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 22 по 29 серпня 2012 року посадовою особою ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з ПП «Антарес-М» за період з 01 червня по 31 липня 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 05 вересня 2012 року за № 2675/17-200/НОМЕР_2, в якому зазначено про порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті, на 31848 грн. 32 коп. за період з 01 червня по 31 липня 2010 року. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2012 року № НОМЕР_1, яким ФОП ОСОБА_1 визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 31848 грн. 32 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7962 грн. 08 коп.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», а тому прийняте відповідачем на його підставі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 22 жовтня 2012 року № НОМЕР_1. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 грн. 70 коп..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник відповідача в апеляційній скарзі зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На думку апелянта, судом не враховано факт порушення кримінальної справи стосовно директора ПП «Антарес-М», тобто контрагента позивача. Крім того, за інформацією, що міститься в системі «Контрагент», встановлено факт незаконної діяльності ПП «Антарес-М», що виключає можливість належного підтвердження позивачем фактичного здійснення господарської операції з контрагентом під час визначення податкового кредиту. У звязку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 22 по 29 серпня 2012 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з ПП «Антарес-М» за період з 01 червня по 31 липня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 05 вересня 2012 року за № 2675/17-200/НОМЕР_2, в якому зазначено про порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті, на 31848 грн. 32 коп. за період з 01 червня по 31 липня 2010 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2012 року № НОМЕР_1, яким ФОП ОСОБА_1 визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 31848 грн. 32 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7962 грн. 08 коп..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що контролюючим органом не доведено фактів порушення ФОП ОСОБА_1 вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні протягом перевіреного періоду податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Антарес-М».

Так, відповідно до п 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у вказаній вище редакції) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за червень - липень 2010 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ПП «Антарес-М».

При цьому позивачем (Покупець) було укладено з ПП «Антарес-М» (Продавець) договір від 01 червня 2010 року за № 5, відповідно до якого Продавець (ПП «Антарес-М») зобовязується передати, а Покупець (позивач) прийняти та оплатити товар (фрукти та овочі), за ціною та в кількості згідно накладних. Доставка товару здійснюється за заявкою Покупця (т. 2 а. с. 2).

В акті перевірки посадовою особою відповідача зроблено висновок, що позивачем занижено суму податку на додану вартість у звязку з включенням до складу податкового кредиту суми в 31848 грн. 32 коп., сплаченої у складі вартості товарів, придбаних у ПП «Антарес-М» за названою вище угодою, укладеною без мети настання реальних наслідків. В обґрунтування названого висновку відповідач посилається на порушення кримінальної справи стосовно директора ПП «Антарес-М», а також на інформацію, використану із системи «Контрагент», згідно якої контрагент позивача (ПП «Антарес-М») займається покриттям незаконної діяльності субєктів господарської діяльності, що свідчить про неможливість здійснення позивачем господарських операцій з ПП «Антарес-М» при формуванні податкового кредиту.

Проте, всупереч висновкам контролюючого органу, витрати позивача по названому вище договору безпосередньо повязані з його господарською діяльністю (оптова торгівля фруктами й овочами) та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами податковими та видатковими накладними, довіреностями та квитанціями до прибуткового ордеру (т. 2 а. с. 3-5, 7-61, 63-98).

Крім того, позивачем було укладено з ФОП ОСОБА_2 договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01 червня 2010 року № 1 та надано заявки на перевезення товару, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та квитанції до прибуткового ордеру, що підтверджують транспортування приданого позивачем товару по спірній господарській операції (т. 1 а. с. 209-239).

З матеріалів справи також вбачаться, що придбаний у ПП «Антарес-М»товар ФОП ОСОБА_1 в подальшому реалізовано по договорам з покупцями ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», ТОВ «База відпочинку «Автомобіліст», ТОВ «Берилл» СД, що підтверджується наданою первинною документацією (т. 1 а. с. 70-83, 84-162, 163-193).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено матеріалами справи, розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення була зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операції за спірною угодою та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентом.

Реальність виконання господарських зобовязань за укладеним позивачем договором підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

Доводи апелянта щодо інформації, використаної із системи «Контрагент», про проведення аналізу податкової звітності ПП «Антарес-М» не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо реальності здійснення позивачем господарської операції за договором з ПП «Антарес-М», а тому не можуть бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Крім того, наявність інформації про порушення кримінальної справи за ст. ст. 212, 366 КК України за фактом незаконної діяльності ПП «Антарес-М» не є безумовною підставою для визнання безтоварними господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки в такому випадку доказом протиправності дій позивача міг би слугувати вирок суду.

За таких обставин, суми податку на додану вартість за виписаними ПП «Антарес-М» податковими накладними за вказаною вище угодою були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за червень - липень 2010 року.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірною господарською операцією. При цьому можливе невиконання контрагентом своїх зобовязань по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем є необґрунтованим, то і застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 22 жовтня 2012 року № НОМЕР_1 є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

ОСОБА_3