Ухвала суду № 45550532, 22.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2015 р. Справа № 876/3087/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Галич Авто» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі №813/513/15 за позовом Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області до Публічного акціонерного товариства «Галич-Авто» про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

03.02.2015р. Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі ДПІ) звернулась в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Галич-Авто» (далі Товариство), просила, з врахуванням поданих уточнень, стягнути кошти з рахунків відповідача до Державного бюджету України заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 33 161,94 грн. та до місцевого бюджету Сихівського району м.Львова заборгованість по земельному податку у розмірі 16 384,44 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2015р. позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2015р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що законом закріплено погашення податкового боргу за рахунок коштів боржника, а лише потім за рахунок майна, у разі недостатності коштів. Позивач у позовній заяві зазначає, що джерелом погашення заборгованості є майно, що перебуває у податковій заставі, без обґрунтування цієї вимоги (позиції), що суперечить нормам ПК України. Конкретизації вимог, а саме за рахунок якого саме майна, серед того, що перебуває у податковій заставі, планується погасити податковий борг, позивачем не надано. Наявність майна у платника податків та його перебування у податковій заставі повинна бути доведена актом опису. У позовній заяві немає інформації, що стосувалася б термінів отримання податкової вимоги відповідачем та засвідчувала б закінчення 60-денного терміну сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Станом на дату винесення постанови відповідачем частково погашено заборгованість з податку на додану вартість у сумі 19 307,94 грн. Існування цих обставин створює підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому на підставі п. 2 ч. 1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Галич Авто» зареєстроване 10.07.1997р., що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.6-7).

Відповідно до інформації ДПІ від 20.01.2015р. №660/8/13-50-20-0041 згідно даних інтегрованої картки та відомостей про сплату по ПАТ «Галич-Авто» станом на 19.01.2015р. обліковується заборгованість в сумі 130 545,23 грн., а саме: оренда землі з юридичних осіб - 27 698,41грн., ПДВ 102 846,82 грн. (а.с.5).

У звязку з тим, що частина заборгованості ПАТ «Галич Авто» стягується в іншому судовому процесі, ДПІ звернулось в суд з позовом про стягнення боргу в розмірі 49 546,38грн., який виник на підставі податкової декларації від 15.12.2014р. на суму 32 722грн. та пені на суму 439,94грн. згідно зворотного боку облікової картки, що в сумі складає 33 161,94грн., а також податкової декларації від 18.02.2014р. на суму 16 245,27 грн. (заборгованість за грудень 2014 року) та пені на суму 139,17 грн. згідно зворотного боку облікової картки, що в сумі складає 16 384,44 грн.

Кошти у зазначеному розмірі підприємством добровільно у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, і як наслідок, рахується податковий борг ПАТ «Галич-Авто» перед бюджетом в зазначених розмірах, що стало підставою для звернення ДПІ із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 57.1 ст.57 ПК України платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 вказаної статті встановлено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.4 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, податкове зобов'язання платника податку самостійно визначене у поданих до податкового органу податкових деклараціях і не сплачене до бюджету, є податковим боргом, який може бути примусово стягнутий податковим органом за рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету становить 32 722,00 грн. (а.с.13).

Відповідно до податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік Товариство є платником земельного податку (юридична особа), грошова сума зобовязання з плати за землю становить 16 245,27 грн.(за грудень 2014 року) (а.с.14-15).

З аналізу зворотного боку облікової картки платника податку вбачається, що по земельному податку нараховано пеню в розмірі 139,17 грн. та по сплаті грошового зобовязання з податку на додану вартість пеню в розмірі 439,94 грн. (а.с.34).

На виконання зазначених положень Податкового кодексу ДПІ виставлено податкову вимогу Товариству від 03.10.2010р. №3931-25 на суму 41 163 грн., яку надіслано рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та отримано відповідачем 13.10.2014р. (а.с.8).

Порядок погашення податкового боргу платників податків регулюється главою 9 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.1 ст.95).

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст.20 ПК України передбачено право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

У відповідності до абз.1 п.95.3 ст.95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.95.4 ст.95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підставі вказаного колегія суддів приходить до переконання, що оскільки вказана основна сума податкового боргу виникла на підставі податкових декларацій, які подавались платником податків самостійно, податкова вимога отримана представником Товариства 13.10.2014р., з позовом про стягнення ДПІ звернулась 03.02.2014р., тобто по сплину 60 днів з дня направлення податкової вимоги, а відповідачем не надано доказів погашення податкового боргу, про які є покликання в апеляційній скарзі, станом на момент звернення із позовом до суду заборгованість по даних платежах не змінилась, а тому контролюючий орган правомірно та у визначені законодавством строки звернувся до суду для здійснення заходів щодо погашення податкового боргу.

При цьому колегія суддів зауважує, що зі змісту позовної заяви вбачається, що ДПІ просить стягнути податковий борг з рахунків Товариства, у звязку з чим надано дані про банківські рахунки відповідача (а.с.9), і не вказує на стягнення заборгованості за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, як це зазначено в апеляційній скарзі.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобовязує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Галич Авто» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі №813/513/15 без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

ОСОБА_1