Ухвала суду № 45550297, 23.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1296/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Безименної Н.В.,

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, в якому просив: зобов'язати відповідача надати суду довідку про середньомісячну та середньоденну заробітну плату позивача з урахуванням коефіцієнтів підвищення, обчислену за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 за період з 01.02.2007 р. по день прийняття даного судового рішення та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.05.2010 року по день прийняття даного судового рішення із врахуванням інфляції, та коефіцієнту підвищення посадових окладів з 01.02.2007 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2015 року позов задоволено частково, стягнуто з Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.05.2010 року по 02.04.2015 року в розмірі 209 493,80 грн.

20 квітня 2015 року, позивачем подано заяву про виправлення описки в постанові Окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2015 року заяву ОСОБА_2 про виправлення описки в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2015 року задоволено, виправлено допущені судом арифметичні помилки в мотивувальній та резолютивній частинах постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2015 року у справі № 826/1296/15 шляхом викладення у наступних редакціях:

абзацу 4 на сторінці 7 мотивувальної частини постанови: «Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.05.2010 року по 02.04.2015 року становить 262 981,59 грн. (середньоденна заробітна плата 217,43 грн.*середньомісячне число робочих днів за час вимушеного прогулу 1209,5)»;

абзацу 2 на сторінці 7 резолютивної частини постанови: «Стягнути з Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 травня 2010 року по 02 квітня 2015 року в розмірі 262 981,59 грн. (двісті шістдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят одна гривня п'ятдесят дев'ять копійок)».

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та винести нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 17.01.2006 по 01.02.2007 позивач обіймав посаду начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Наказом Міністра будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України Рибака В.В. № 49 «ос» від 01.02.2007 року, позивача було звільнено з посади начальника контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України у зв'язку із змінами в організації праці.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 року, у справі № 2а-4477/09/2670 визнано протиправним та скасовано наказ №49 «ос» від 01.02.2007 року;

стягнуто з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2007 року по 01.05.2010 року в сумі 118 104,00 грн. та вирішено вважати його звільненим з роботи з 01.05.2010 року на підставі п.3 ст.30 Закону України «Про державну службу» у зв'язку із досягненням ним граничного віку проходження державної служби (а.с. 2). На виконання вказаної постанови, видано виконавчі листи від 09.06.2010 року на стягнення з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь позивача заробітної плати за один місяць в розмірі 3 108 грн. 00 коп. та від 17.11.2010 року на стягнення з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.02.2007 по 01.05.2010 в сумі 114 996,00 грн.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011 року скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 року та змінено постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2010 року, а саме:

абз.3 резолютивної частини постанови суду викладено в наступній редакції: «Стягнути з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2007 по 01.05.2010, з відрахуванням отриманої ним допомоги по безробіттю, обов'язкових зборів та платежів»;

виключено з резолютивної частини постанови суду абз.4 щодо визнання звільненим позивача з роботи з 01.05.2010 року на підставі п.3 ст.30 Закону України «Про державну службу» у зв'язку із досягненням ним граничного віку проходження державної служби;

доповнено резолютивну частину постанови суду абзацом наступного змісту: «Поновити ОСОБА_2 на посаді начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України з 01.02.2007 року» (а.с. 1). На вказаної постанови, видано виконавчий лист від 10.05.2011 року про поновлення позивача на посаді начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України з 01.02.2007 (а.с. 87-89).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 року, у справі № 2а-4477/09/2670, замінено боржника - Ліквідаційну комісію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на його правонаступника - Міністерство регіонального розвитку, будівництва та жилого-комунального господарства України у виконавчому провадженні ВП № 26858570 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2011 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 року скасовано ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2011 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 року і прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви позивача про заміну боржника у виконавчому провадженні ВП № 26858570(а.с. 51-54).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2012 року, ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заяви про заміну боржника у виконавчому провадженні.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 року, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2012 року скасовано та прийнято нове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про заміну боржника у виконавчому провадженні задоволено, замінено боржника - Ліквідаційну комісію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на його правонаступника - Міністерство регіонального розвитку, будівництва та жилого-комунального господарства України у виконавчому провадженні ВП № 26858570 по примусовому виконанню виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2011 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2013 року скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 року, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2012 року залишено в силі (48-50).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 року, у справі № 2а-4477/09/2670, замінено боржника - Ліквідаційну комісію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на його правонаступника - Міністерство регіонального розвитку, будівництва та жилого-комунального господарства України у виконавчому провадженні ВП № 20781118 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2010 року № 2а-4477/09/2670 на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2010 року в адміністративній справі № 2а-4477/09/2670 та у виконавчому провадженні ВП № 26593723 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2011 року по адміністративній справі № 2а-4477/09/2670 на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2011 року (а.с. 3).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2013 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 року в адміністративній справі № 2а-4477/09/2670 (а.с. 9).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року, у справі № 2а-4477/09/2670, частково задоволено заяву ОСОБА_2 про визначення суми до стягнення за судовим рішенням, а саме: встановлено спосіб виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011 року в частині стягнення з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.02.2007 року по 01.05.2010 року з відрахуванням отриманої ним допомоги по безробіттю, обов'язкових зборів та платежів, шляхом визначення суми, що підлягає стягненню у розмірі 149 161,22 грн. (а.с. 13-14).

Згідно довідки Державної казначейської служби України від 17.09.2014 року № 5-13/6001-20865 позивача повідомлено, що 05.08.2014 року здійснено перерахування коштів відповідно до виконавчого листа, виданого 09.06.2010 Окружним адміністративним судом м. Києва по справі №2а-4477/09/2670 у повному обсязі, тобто позивачу перерахована Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України заробітна плата за один місяць в розмірі 3 108,00 грн.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1,2 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно п.34 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент розгляду справи, рішення у справі № 2а-4477/09/2670 про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, відповідачем не виконано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що затримка виконання власником рішення органу по розгляду трудових спорів про поновлення на роботі незаконно звільненого або незаконно переведеного працівника тягне обов'язок власника виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Отже, строк з дати ухвалення судового рішення у справі № 2а-4477/09/2670, по дату фактичного поновлення позивача на посаді (прийняття наказу) є часом затримки виконання рішення про поновлення на роботі, а тому даний строк має бути включений до періоду вимушеного прогулу з стягненням відповідних сум середнього заробітку за цей період.

Згідно п.32 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (надалі-Порядок).

Відповідно до п.2 Порядку, у разі визначення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

П.5 Порядку встановлено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Середньомісячна заробітна плата позивача становить 217, 43 грн, середньомісячне число робочих днів за час вимушеного прогулу становить 1209,5 грн., таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню за період з 01.05.2010 по 02.04.2015 року становить 262 981, 59 грн.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 25 червня 2015 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Аліменко В.О.