Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2015 року справа №805/1287/15-а
зал судового засідання № 1 у приміщенні суду за адресою: м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі:
головуючого судді Чебанова О.О.
суддів Сіваченка І.В.
ОСОБА_2,
розглянувши в порядку
письмового провадження
апеляційну скаргуМіжрегіонального Головного управління Державної
фіскальної служби України-Центральний офіс з
обслуговування великих платників
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 13 травня 2015 року
у справі № 805/1287/15-а
за позовом Публічного акціонерного товариства «Єнакіївський
металургійний завод»
до Міжрегіонального Головного управління Державної
фіскальної служби України-Центральний офіс з
обслуговування великих платників
про визнання протиправним та скасування податкового
повідомлення-рішення від 18.12.2014 року
№0000983720,-
В С Т А Н О В И В :
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» (далі - ПАТ Єнакіївський металургійний завод, ПАТ «ЄМЗ») - задоволено, визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби України-Центральний офіс з обслуговування великих платників від 18.12.2014 року №0000983720 (т. 1 а. с. 250-253).
Відповідач не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції у звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову (т.2 а.с. 1-7).
В своїй апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що відповідно до законодавства право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість у ціні товару.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представником позивача через канцелярію суду надані заперечення в яких він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.
За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Єнакіївський металургійний завод» є юридичною особою, зареєстрованою в установленому порядку (т.1 а. с. 220, 221)
Публічне акціонерне товариство «Єнакіївський металургійний завод» є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №001911905110 (т.1 а. с. 222)
Міжрегіональним Головним управлінням Державної фіскальної служби України-Центральний офіс з обслуговування великих платників проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПАТ Єнакієвський металургійний завод, щодо відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування за вересень 2014, за наслідками якої складений відповідний акт перевірки від 19.11.2014р. №1360/28-10-37-10/191193.
Актом перевірки встановлено порушення вимог: п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.6. ст.198, п. 200.1 п.200.3 ст. 200, п.201.10 ст.20 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит та відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за серпень 2014 на суму ПДВ 817676грн.; п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2014 на суму ПДВ 817676грн., яка підлягає зменшенню (т.1 а.с. 7-14).
За наслідками розгляду заперечень позивача на вищезазначений акт перевірки висновки не змінені (т.1 а. с. 19).
На підставі акта перевірки від 19.11.2014р. №1360/28-10-37-10/191193 та з урахуванням результатів розгляду заперечень відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення - рішення від 18.12.2014р. №0000983720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 817676грн. і застосовано штрафні санкції 408838 грн. (т.1 а. с. 20).
За наслідками розгляду скарги позивача на вищезазначене податкове повідомлення рішення висновки не змінені (т.1 а.с. 28, 29).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Дата отримання платником податку товарів чи послуг підтверджується податковою накладною.
Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.
Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.
Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Згідно п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до розділу 5 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" зазначено, що платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).
Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.
При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4).
Залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).
Отже, від'ємне значення суми ПДВ виникає у разі, коли податковий кредит платника більший за податкове зобов'язання, тобто платник податку придбав більше робіт/товарів/послуг ніж продав протягом звітного (податкового) періоду.
Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).
Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.
Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону №996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що підтверджено наявними матеріалами справи та не оспорюється сторонами, що між позивачем та його контрагентами, а саме:
ТОВ «КРОН» укладено договір від 23 січня 2014 року №28/14/14000027 щодо зберігання автомобільного транспорту (т.1, а. с. 133,134); підтверджує здійснення господарської операції за даним договором наявний в матеріалах справи акт виконаних робіт №295 від 15 липня 2014 року та рахунок фактура №295 від 15 липня 2014 року (т.1 а.с.192).
ПАТ «Донецькоблгаз» укладено договір від 5 грудня 2013 року №05001/2014/РКБ про отримання послуг з газопостачанню (т.1, а с. 135-140); підтверджує здійснення господарської операції за даним договором наявний в матеріалах справи акт здачі прийняття виконаних робіт (наданих послуг) №1390 від 31.08.2014р. (т.1 а.с. 193).
ПАТ «ССІ» укладено договір №13-003698 від 30.12.2013р. та додаткові угоди №1 та №2 від 26.12.2014р. по наданню послуг щодо контролю за якістю кокса в умовах ПАТ «ЕКХП» і ПАТ «ЄМЗ» (т.1 а.с. 122); підтверджують здійснення господарської операції за даним договором наявні в матеріалах справи акти приймання - здачі наданих послуг від 31.07.2014р. та від 31.08.2015р. (т.1 а.с.179, 181).
ДП «Донецька залізниця» укладено договір №14000124 від 17.02.2014р. про надання послуг з проведення технічного огляду локомотиву (т.1а.с.126) укладено договір №38/13-003632 від 01.01.2014р. про надання телекомунікаційних послуг (том 1 а.с. 129-132); підтверджують здійснення господарської операції за даним договором наявні в матеріалах справи акт виконаних робіт №173 від 14 липня 2014 року, акт здачі приймання №298 від 25.07.2014р. та проїзні документи (т.1 а.с.184-191).
Виробничим багатогалазувого кооперативу «Тайфун» укладено договір №14000445 від 19.05.2014р. та договір №14-000185 від 01.01.2014р. про надання послуг (т.1 а.с. 106-111); підтверджує здійснення господарської операції за даним договором наявні в матеріалах справи акти здачі приймання послуг №444 від 04.08.2014р., №441 від 04.08.2014р., №443 від 31.07.2014р. (т.1 а.с. 165-166, 168-171, 173-174).
ТОВ «Автоклапан» укладено договір поставки №13-003600 від 15.12.2013р. (т.1 а.с.113, 114); підприємством на виконання договору виписан рахунок фактура №СФ-0000055 від 8 липня 2014 року та видаткова накладна №РН-0000049 від 8 липня 2014 року (т.1 а.с. 175, 176).
КП «Компанія «Вода Донбасу» укладено договір №1-Т/13-003749 від 27.12.2013р. на послуги по централізованому водопостачанню, дадаткові угоди до цього договору № 1 від 25.11.2014р. та №2 від 31.12.2014р., договір №70/59838/14-000244 від 20.12.2013р. про надання послуг на проведення аналізу якості стічних вод, договір №119/13-003752 від 12.12.2013р. про надання послуг на централізованє питєвє водопостачання та водовідведення, договір №894/13-003762 від 12 грудня 2013 року про послуги по централізованому водопостачанню та водовідведенню (том1 а.с. 88-105); підтверджує здійснення господарської операції за даним договором наявний в матеріалах справи акт приймання виконаних робіт за вересень, жовтень 2013 року та акт про надання послуг по проведенню аналізу якості стічних вод №264 від 23.06.2014р. (т.1 а.с.141, 145).
ТОВ «Орлан 2000» укладено договір подряду №14000050 від 29.01.2014р. та додаткова угода №1 від 04.03.2014р. (т.1 а.с. 115-121). Підтверджує здійснення господарської операції за даним договором наявна в матеріалах справи довідка про вартість виконаних робіт та затрат від 24.07.2014р. (т.1 а.с.177).
Розрахунки між позивачем та його контрагентами по вищезазначеним договорам проводились в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та банкіськими виписками (т.1 а.с. 194-218).
Крім того, усіма контрагентами позивача виписані податкові накладні з яких вбачається, що ними сплачені податки на додану вартість (т.1 а.с. 59-88).
Колегія суддів зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, зокрема, відсутність у них обов'язкових реквізитів, передбачених частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, також, відповідність виписаних контрагентами позивача податкових накладних вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, відповідачем в акті перевірки не зазначається.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.
Враховуючи положення Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а також приведені норми податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
В даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання, що свідчить про наявність права позивача на включення сум за цими господарським операціями до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.
З огляду на викладене, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта (відповідача по справі) про те, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість у ціні товару, оскільки контрагентами податок на додану вартість сплачено, але у передбачений законодавством порядок податкові декларації про це не надано податковому органу та не задекларовано.
Суд апеляційної інстанції вважає, що порушення податкового законодавства контрагентами платника податків не може бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.
У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що позивач наданими доказами, вищевикладеними договорами та первинними документами підтвердив реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам із своїми контрагентами.
Крім іншого, колегія суддів робить висновок про те, що невиконання контрагентами позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для них і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятої судом першої інстанції постанови.
Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що немає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби України-Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у справі № 805/1287/15- залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у справі № 805/1287/15-а - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя:О.О.Чебанов
Судді:І.В.Сіваченко
ОСОБА_2
Судове рішення № 45549802, Донецький апеляційний адміністративний суд було прийнято 24.06.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 805/1287/15-а. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: