Ухвала суду № 45549782, 23.06.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року справа №805/1423/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Ястребової Л.В., суддів Компанієць І.Д., Ляшенка Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 р. у справі № 805/1423/15-а (головуючий І інстанції Кравченко Т.О.) за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області про стягнення заборгованості у сумі 3185,91 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області в квітні 2015 року звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області , в якому позивач просив стягнути з відповідача витрати на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року в сумі 3 185,91 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області про стягнення заборгованості у сумі 3185,91 грн задоволено частково.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області витрати на виплату в період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2 в сумі 307,44 грн., ОСОБА_3 в сумі 351,57 грн., ОСОБА_4 в сумі 151,77 грн., ОСОБА_5 в сумі 450,00 грн., пенсії по втраті годувальника ОСОБА_6 в сумі 191,04 грн., пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_7 в сумі 412,62 грн, а разом 1864 (одна тисяча вісімсот шістдесят чотири) гривні 44 копійки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду першої інстанції відповідач і позивач подали апеляційні скарги.

Позивач в своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на норми Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, Закону України Про страхові тарифи на загальнообовязкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, Закону України Про пенсійне забезпечення та зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував діючи норми матеріального права, що призвело до прийняття частково хибної постанови.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, повинні відшкодовувати органам Пенсійного фонду України пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняту нову про відмову у задоволенні позовної заяви. В обґрунтування апеляційної скарги послався на норми Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності та зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та невірно надано правову оцінку обставинам справи, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що нормами національного законодавства не передбачено підстав для відшкодування Пенсійному Фонду України Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань виплат пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам країн-учасниць СНД. Щодо ОСОБА_7 відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції у частині стягнення витрат на виплату йому пенсії у розмірі 409,38 грн. та доставку пенсії 3,24 грн. на загальну суму 412,62 грн., посилаючись на те, що акт про нещасний випадок за формою Н-1, складений на його імя не відповідає вимогам законодавства і він не перебуває на обліку у Відділенні Фонду як отримувач соціальних виплат. Також відповідач зазначає, що при винесенні рішення суд першої інстанції не прийняв до уваги, що ОСОБА_6 не звертався до відділення з заявою не призначення страхових виплат у звязку з втратою годувальника, а тому відділення Фонду не має законних підстав для прийняття взаємозаліку виплачену позивачем пенсію.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційних скаргах, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду встановлено, що управління ПФУ в період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року помісячно складало списки осіб, які отримують пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Вищевказані виплати увійшли до актів щомісячної звірки витрат на виплату пенсій по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Разом з тим відділення Фонду вказані суми прийняло до відшкодування не в повному обсязі, про що складено таблиці розбіжностей до інформації про відшкодування Фондом витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до таблиць розбіжностей та списків осіб, за якими Фонд не прийняв до відшкодування суми витрат на виплату пенсії особам, які отримали трудове каліцтво в державах СНД за часів СРСР і переїхали на постійне проживання в Україну, в сумі 1 384,41 грн., а саме: ОСОБА_2 307,44 грн. - основний розмір пенсії; ОСОБА_3 351,57 грн. - основний розмір пенсії; ОСОБА_4 275,40 грн., в тому числі 151,77 грн. основний розмір пенсії, 123,63 грн. цільова грошова допомога; ОСОБА_5 450,00 грн. основний розмір пенсії; витрати на виплату пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в сумі 747,84 грн., а саме: ОСОБА_8 447,84 грн., в тому числі 444,33 грн. основний розмір пенсії, 3,51 грн. - витрати на доставку пенсії; ОСОБА_9 300,00 грн. основний розмір пенсії; ОСОБА_10 450,00 грн. основний розмір пенсії; ОСОБА_6 191,04 грн., в тому числі 190,29 грн. основний розмір пенсії, 0,75 грн. витрати на доставку пенсії; витрати на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві в сумі 412,62 грн., а саме: ОСОБА_7 412,62 грн., в тому числі 409,38 грн. основний розмір пенсії, 3,24 грн. - витрати на доставку пенсії.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ, залежно від страхового випадку, є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

1 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі -Закон № 1058-IV), який частково дублює норми раніше прийнятого, але ще чинного Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

За змістом ч.2 ст.2 Закону № 1105 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-ХІV (далі Закон № 1105) особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Пунктом «а» ч.1 ст.27 Закону № 1788 встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Згідно з абз.2 п.3 Прикінцевих положень Закону № 1105 відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у ст.8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абз.3 п.3 Прикінцевих положень Закону № 1105 встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Таким чином, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Відповідно до положень абз.7 п.3 Закону № 1105 Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст.21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Правові норми, закріплені ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Ст.3 Угоди визначено, що всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не здійснюються, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Зміст цієї норми свідчить, що взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 року № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

Зазначений Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом № 1105, (крім осіб, зазначених в п.2 ст.8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Аналізуючи вищенаведені норми, та враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС України (постанова від 5 грудня 2011 року по справі № 21-333а11, постанова від 5 грудня 2011 року по справі № 21-204а11, постанова від 21 листопада 2011 року по справі № 21-361а11, від 12 листопада 2013 року по справі № 21-388а13, від 12 листопада 2013 року по справі № 21-394а13), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, (а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати), є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_11 постраждали внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався на території держав колишнього СРСР, тому страхувальником, який має відшкодувати витрати УПФУ на виплату зазначеним особам пенсії по інвалідності є Відділення Фонду, а як наслідок, вимоги УПФУ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2 в сумі 307,44 грн., ОСОБА_3 в сумі 351,27 грн., ОСОБА_4 в сумі 151,77 грн. та ОСОБА_5 в сумі 450,00 грн. за спірний період є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення наряду з основним розміром пенсії по інвалідності УПФУ витрат на виплату ОСОБА_4 цільової грошової допомоги в сумі 123,63 грн., суд першої інстанції вірно зазначив, що перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачено ст.21 Закону № 1105.

Відповідно до цієї статті Фонд зобовязаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоровя, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

До страхових виплат, передбачених цим Законом, щомісячна цільова допомога не включається.

П.4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, повязаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ, правління Фонду від 04 березня 2003 року № 5-4/4, передбачено, зокрема, що Фонд зобовязаний відшкодовувати ПФУ виплачену останнім суму основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Щомісячна цільова допомога виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2003 року № 544 «Про підвищення розмірів трудових пенсій».

Вирішуючи питання, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, суд врахує те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообовязкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоровя громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним з основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів, які відповідно до ст.46 Закону № 1105 не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що цільова допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату щомісячної цільової допомоги.

За таких обставин, позовні вимоги УПФУ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату ОСОБА_4 за спірний період цільової грошової допомоги в сумі 123,63 грн. не підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на виплату пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, суд відзначає наступне.

Відповідно до частини восьмої статті 36 Закону № 1058-IV пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону № 1105-XIV.

Згідно зі статтею 33 зазначеного Закону у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є, серед іншого, жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють.

Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону № 1105-ХІV Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-ХІV.

Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Статтею 28 Закону № 1105-ХІV встановлено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми, в тому числі, складаються із страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Проаналізувавши вищезазначені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що страхові виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1105-ХІV Фонд виплачує у разі настання страхового випадку виключно особам, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону), перелік яких міститься у статті 33 зазначеного Закону. У разі якщо особи, яким призначені пенсії у зв'язку з втратою годувальника, не підпадають під визначений статтею 33 Закону № 1105-ХІV перелік осіб, які мають право на одержання страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника, витрати, понесені управлінням ПФУ у зв'язку з виплатою та доставкою таких пенсій, не підлягають відшкодуванню Фондом. Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду україни від 08.07.2014року у справі № 21-240а14.

Із матеріалів справи вбачається, що на день смерті годувальника ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не досягли 55-річного віку. Докази на підтвердження того, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були непрацездатними та перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, суду не надані, отже в розумінні ч.1 ст.33 Закону № 1105 ці особи не належать до категорії осіб, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат від Відділення Фонду.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги УПФУ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, за спірний період ОСОБА_8 в сумі 447,84 грн., в тому числі 444,33 грн. основний розмір пенсії та 3,51 грн. - витрати на доставку пенсії, а також ОСОБА_9 в сумі 300,00 грн. основний розмір пенсії, задоволенню не підлягають.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_6 на день смерті годувальника виповнилося 3 роки, крім того він є інвалідом дитинства, причиною смерті його годувальника (батька) був нещасний випадок на виробництві, тобто страховий випадок, страхувальником за яким є Фонд, тому в розумінні ст.33 Закону № 1105 вказана особа є непрацездатною особою, яка перебувала на утриманні померлого або мала на день його смерті право на одержання від нього утримання, а тому має право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з п.п. д п.1 ч.1 ст.21 цього Закону) за рахунок коштів Фонду. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату пенсії по втраті годувальника за спірний період ОСОБА_6 в сумі 191,04 грн., в тому числі 190,29 грн. основний розмір пенсії, 0,75 грн. витрати на доставку пенсії, є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

ОСОБА_12 загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 08 березня 2010 року на дільниці № 5 Вугільної компанії «Шахта «Красноармійська-Західна № 1», смт. Удача, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві № 34 (а.с. 40) та свідоцтвом про смерть (а.с.96).

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 03 серпня 2010 року по справі № 2-4016/10 встановлений факт перебування ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утриманні її вітчима ОСОБА_12, на УПФУ покладений обов'язок призначити ОСОБА_10 пенсію на ОСОБА_13 у зв'язку з втратою годувальника, зазначене рішення набрало законної сили (а.с.41-42). Факт призначення ОСОБА_10 пенсії по втраті годувальника підтверджується розпорядженням від 25 жовтня 2010 року № 148146 (а.с.39).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 жовтня 2010 року у справі № 2-2316/10 встановлений факт того, що ОСОБА_10 та ОСОБА_12 до дня його смерті проживали однією сім'єю та вели спільне господарство (а.с.43).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 жовтня 2011 року у справі № 2-1414/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27 січня 2012 року у справі № 22-991-2012, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 до Відділення Фонду про призначення одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат у зв'язку зі смертю годувальника. Під час розгляду вказаної справи судом встановлено, що на день смерті чоловіка ОСОБА_10 знаходилась в трудових відносинах з Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Донецькій області та перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Тобто, ОСОБА_10 отримує пенсію по втраті годувальника на доньку ОСОБА_13 за рішенням суду, проте остання не є донькою годувальника ОСОБА_12, а потому, позовні вимоги УПФУ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату пенсії по втраті годувальника за спірний період ОСОБА_10 в сумі 450,00 грн. основний розмір пенсії, як вірно зазначив суд першої інстанції, не підлягають задоволенню.

ОСОБА_7 постраждав під час нещасного випадку на виробництві, внаслідок чого став інвалідом, отже вимоги УПФУ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_7 за спірний період в сумі 412,62 грн., в тому числі 409,38 грн. основний розмір пенсії та 3,24 грн. - витрати на доставку пенсії, є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 195, 196, п.1 ч. 1ст. 198, 200, ст. 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 р. у справі № 805/1423/15-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: Л. В. Ястребова

Судді:І.Д. Компанієць

ОСОБА_14