Ухвала суду № 45549715, 23.06.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тихонов І.В.

ОСОБА_1 - ОСОБА_2

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року справа №812/103/15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача ОСОБА_2, суддів Ляшенка Д.В., Ястребової Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів та зборів України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року по адміністративній справі №812/103/15 за позовом приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів та зборів України, Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення бюджетної заборгованості та пені за несвоєчасне відшкодування суми ПДВ за березень 2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач просив стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість у розмірі 1 672 082,00грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" пеню у розмірі 410 964,81грн., за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

В обґрунтування позову зазначив, що 19.04.2012 року ПАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів та зборів України подано податкову декларацію з податку на додану вартість разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) за березень 2012 р. у розмірі 97 277 334 грн.

03.12.2012 року позивач надав уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ податкового періоду лютого 2012 року, яким збільшив обсяг придбання товару та розмір ПДВ, сплаченого митним органом. Збільшено суму придбання з 1 029 556 672,00грн. до 1 037 917 080,00грн., або на 8 360 408,00грн., та відповідно, збільшено суму сплаченого ПДВ з 205 911 334,00грн до 207 583 416,00грн, або на 1 672 082,00грн.

04.12.2012 року позивач надав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок попереднього періоду, яким скоригував розмір суми від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 21.1) в сторону збільшення на 1 672 082,00грн, та суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку з 97 277 334,00грн. до 98 949 416,00грн., або на 1 672 082,00грн. більше.

Позивачем до податкового органу подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) за березень 2012 року у розмірі 98949416 грн.

Станом на день подання позову сума бюджетного відшкодування заборгованості становить 1 672 082,00грн.

З огляду на приписи п.200.23 ст.200 ПК України, починаючи з 31.03.2013р., виникла заборгованість бюджету перед позивачем з відшкодування податку на додану вартість., що за період з 31.03.2013 року по 31.03.2015 року (731 день), складає 410 964,81грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" бюджетну заборгованість у розмірі 1672082,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" пеню у розмірі 410 964, 81 грн. за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відповідач Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, не погодившись з судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що з часу набрання чинності Податковим Кодексом України органи казначейства повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі висновків податкового органу, тому судове рішення про стягнення на користь позивача з державного бюджету України бюджетної заборгованості з ПДВ прийнято без врахування положень пп.200.12, 200.15 ст.200 ПК України.

З огляду на приписи п.п.200.13, 200.17, 200.23 ст.200 ПК сума бюджетного відшкодування набуває статусу заборгованості після того, як органом казначейства не буде перераховано кошти на рахунок платника податку після отримання від податкового органу висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, не погодившись з судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що позивач пропустив 6-місячний строк звернення до суду з цим позовом, визначений ст.99 КАС України. Що стосується пені, то сума бюджетного відшкодування набуває статус заборгованості тільки після того, як органом казначейства не будуть перераховані кошти на рахунок платника податків.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм материального та процесуального права, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 19.04.2012 року ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів та зборів України подано податкову декларацію з податку на додану вартість разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) за березень 2012 року в розмірі 97 277 334 грн.(а.с.128-130).

03.12.2012 року позивач надав уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ податкового періоду лютого 2012 року, яким збільшив обсяг придбання товару та розмір ПДВ, сплаченого митним органом(12.1). Збільшено суму придбання з 1029556672,00грн. до 1037917080,00грн., або на 8 360 408,00грн.(12.1), та відповідно, збільшено суму сплаченого ПДВ з 205 911 334,00грн до 207 583 416,00грн, або на 1 672 082,00грн. більше (а.с152-155).

19.04.2012 року ПАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" подала декларацію з ПДВ за березень 2012 року, яка була прийнята, що підтверджується квитанцією №2. В рядку 23 зазначеної декларації позивачем заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 97 277 344грн. (а.с.128-131) Разом з податковою декларацією позивачем подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток №4) (а.с.140).

У період з 11.02.2013 року по 26.02.2013 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" з питань достовірності визначення від'ємного значення за липень 2011р, вересень 2011р, лютий 2012р., жовтень 2012р., листопад 2012р. та достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2011р., вересень 2011р., березень 2012р., листопад 2012р., грудень 2012р., за наслідками якої складено довідку від 20.03.2013 року №72/23-102/32292929. Перевіркою підтверджено правомірність коригування, проведеного позивачем в уточнюючому розрахунку до податкової декларації за березень 2012р. зі збільшенням на 1 672 082,00грн. суми бюджетного відшкодування (а.с.23-89).

Податковим органом не заперечується факт підтвердження перевіркою правильності відображене ПАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" суми бюджетного відшкодування проведеного позивачем в уточнюючому розрахунку до податкової декларації за березень 2012р. у сумі 1 672 082,00грн.

Спірне питання полягає в своєчасності надання податковим органом висновку до органів державної казначейської служби щодо відшкодування заявленої суми ПДВ, правильність якої підтверджена під час перевірки.

Відповідно до п.200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

На підставі п.200.11 ст.200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Згідно з п.200.12 ст.200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.13 статті 200 ПК України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Відповідно до п.200.17 ст.200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (в тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

На підставі ст.48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.

Згідно з п.4 ч.4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою КМУ №1232 від 21.12.2005 року, казначейство відповідно до покладених на нього завдань провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Відповідно до п.п.4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 02.07.1997 року №209/72 відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що податковий орган за результатами перевірки визнала право позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ і підтвердила достовірність розрахунку заявленої до відшкодування суми, проте не подала у визначений законодавством строк до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Викладена у пункті 200.12 ПК України норма є імперативною і зобов'язує орган державної податкової служби в межах п'ятиденного строку подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому належним способом захисту цього права є вимога про стягнення з Державного бюджету зазначених коштів, що спростовує доводи апелянта, що органи державної казначейської служби повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів.

Зазначена правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 24.02.2009 року.

Судова колегія не приймає доводи податкового органу про пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом про відшкодування бюджетної заборгованості, вважає, що цей строк не закінчився, оскільки податковий орган не подав висновок до ДКС, тому строк порушення права позивача на своєчасне бюджетне відшкодування триває.

Щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення сум бюджетного відшкодування з ПДВ судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 200.23 статті 200 ПК України передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

У разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

На суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного суду України від 03.06.2014 року по справі №21-131а14.

На підставі викладеного, судова колегія не приймає доводи апелянта ГУ ДКС України в Луганській області, що сума бюджетного відшкодування набуває статусу заборгованості тільки після того, як органом казначейства не буде перераховано кошти на рахунок платника податку після отримання від податкового органу висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Враховуючи викладене, розглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року по адміністративній справі №812/103/15 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів та зборів України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року по адміністративній справі №812/103/15 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року по адміністративній справі №812/103/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

Судді Д.В.Ляшенко

ОСОБА_3