Ухвала суду № 45549648, 23.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2015 рокусправа № 804/14886/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання:Губар Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року по справі

за позовом ОСОБА_2 особи підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 особа підприємець ОСОБА_3 (далі ФОП ОСОБА_3Г) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі ОСОБА_1 ОДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати

податкове повідомлення рішення №0004691703 від 24.04.2014 року за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 4393,95 грн.,з яких за основним платежем в сумі 3515,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 878,79 грн.;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2014 року № Ф-0009381703 за платежем єдиний внесок на суму 8133,62 грн.;

рішення № НОМЕР_1 від 14.08.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не перерахованого єдиного внеску на суму 986,86 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2014 року позов задоволено, визнані протиправними та скасовані винесені ОСОБА_1 ОДПІ податкове повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 24.04.2014 року, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2014 року № Ф-0009381703 за єдиним внеском, рішення № НОМЕР_1 від 14.08.2014 року про застосування штрафних санкцій, присуджено з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 1827 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання апеляційного суду сторони не зявилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у звязку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ОДПІ в період з 26.03.2014 року по 01.04.2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово господарської діяльності ФОП ОСОБА_3Г з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт № 1145/17.03.2497314314 від 08.04.2014 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи п.177.1, п.177.2, 172.4 ст.177 ПК України, в результаті чого позивачу визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2011-2012 роки на суму 3515,16 грн.; абз.2, п.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у результаті чого позивачем занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне страхування за 2011-2012 роки в сумі 8133,62 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0004691703 від 24.04.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 4393,95 грн. , з яких за основним платежем в сумі 3515,16 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 878,79 грн.; рішення № НОМЕР_3 від 24.04.2014 року про донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 9120,48 грн., з яких за основним платежем в сумі 8133,62 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 986,86 грн.

Не погодившись з зазначеними рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, за результатами адміністративного розгляду податкове повідомлення рішення №0004691703 від 24.04.2014 року залишено без змін, а скарга позивача в цій частині без задоволення.

Рішенням №160/Б/99-99-10-01-07-15 від 24.07.2014 року Державна фіскальна служба України скасувала рішення ОСОБА_1 ОДПІ № НОМЕР_3 від 24.04.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не перерахованого єдиного внеску, та зобов'язала ОСОБА_1 ОДПІ сформувати та виставити вимогу про сплату боргу, винести та направити нове рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не перерахованого єдиного внеску.

На виконання вищевказаного рішення відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0009381703 від 14.08.2014 року на загальну суму 8133,62 грн. за платежем єдиний внесок ,та винесено рішення № НОМЕР_1 від 14.08.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не перерахованого єдиного внеску на суму 986,86 грн.

Позивач оскаржив зазначені рішення в судовому порядку.

Згідно із п. 177.2. ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно п. 177.4. ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно із п. 138.1. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6-138.9, пп. 138.10.2-138.10.4 пґ 138.10, п. 138.11 цієї статті.

Відповідно до п. 138.10.6. «ж» ст. 138 ПК України до складу витрат відносяться витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів (крім тих, вартість та строк використання яких відповідають ознакам, встановленим для основних засобів розділом I цього Кодексу, та підлягають амортизації у складі нематеріальних активів), виданих державними органами для провадження господарської діяльності, в тому числі витрати на плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг.

Із матеріалів справи вбачається, що за період 2011-2012 року позивачем понесені витрати на придбання ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами та витрати на обладнання тривожної сигналізації на підставі укладених договорів №203/131 від 09.03.2010 року, №443/15-2010 від 15.03.2010 року з Управлінням державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що позивач правомірно включив до складу валових витрат суми вартості придбаних ліцензій та обладнання, та відобразив їх у книзі обліку доходів і витрат за 2011- 2012 роки на підставі первинних бухгалтерських документів.

Оскільки матеріалами справи не підтверджено порушення позивачем норм чинного податкового законодавства при обчисленні податку на доходи фізичних осіб за перевірений період часу, та заниження суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції , що визнання протиправними та скасування оскаржуваних позивачем податкового повідомлення - рішення №0004691703 від 24.04.2014 року про донарахування грошових зобовязань за платежем податок на доходи фізичних осіб,, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0009381703 від 14.08.2014 року, та рішення № НОМЕР_1 від 14.08.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не перерахованого єдиного внеску є обґрунтованим та вірним.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

Суд першої інстанції у відповідності до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України правильно присудив з Державного бюджету України на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в сумі 1827 грн.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:Т.С. Прокопчук

Суддя:Л.А. Божко

Суддя:О.М. Лукманова