Ухвала суду № 45549594, 24.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Головуючий у 1 інстанції Жук Р.В.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"24" червня 2015 р. справа № П/811/233/15 Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпропетровськ, пр.імені Газети Правда, 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 р. у справі №П/811/233/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Авто" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2012 р. №0005211500,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Велес-Авто звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Світловодської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Світловодською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 19.12.2012 року №0005211500.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 р. позов було задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення винесене Світловодською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 19.12.2012 року №0005211500.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою позивача встановлено відсутність будь-яких операцій по здійсненню операцій з придбання експедиторських послуг у ТОВ «Техтрейдкомпані», а тому дані операції є недійсними відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків.

Враховуючи вищевикладене операції ТОВ «Велес-Авто» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є недійсними по ланцюгу постачання до «вигодонабувача».

ТОВ «Велес-Авто» включило до складу податкового кредиту податкові накладні виписані в порушення пп.198.1 ст.198 Податкового кодексу України ТОВ «Техтрейдкомпані» за червень 2014 року в сумі 133921,71 грн., за липень 2014 року в сумі 40950,34 грн.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Велес-Авто зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області 19.04.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т.1, а.с.59).

Основні види діяльності за КВЕД: вантажний автомобільний транспорт; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (т.1,а.с.60).

З 06.11.2014 року по 07.11.2014 року посадовими особами Світловодської ОДПІ відповідно до наказу від 05.11.2014 року №762 (т.1, а.с.14-15, 212-213) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Велес-Авто з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Техтрейдкомпані за період з 01.06.2014 року по 31.07.2014 року за результатами якої складено акт №493/2200/36983753 від 14.11.2014 року, висновками якого, зокрема, є порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Велес-Авто, на думку відповідача п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит всього у сумі 174872,05 грн., в тому числі: за червень 2014 року в сумі 133921,71 грн., за липень 2014 року в сумі 40950,34 грн. (т.1, а.с.16-39).

На підставі акту перевірки Світловодською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0005211500 від 19.12.2012 року, яким ТОВ Велес-Авто збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 262308,07 грн., у тому числі 174872,05 грн. основного платежу та 87436,02 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (т.1, а.с.13).

З матеріалів справи вбачається, що 30.05.2014 року між ТОВ Техтрейдкомпані та ТОВ Велес-Авто було укладено договір про надання послуг №523 та додаткову угоду №1 до наведеного договору, згідно з умовами яких ТОВ Техтрейдкомпані надано ТОВ Велес-Авто експедиторські послуги з доставки соняшника за маршрутом Миронівка Таврійськ, Ракита Миронівка, Меліоративне МЗВКК та Китайгород Єрки на загальну суму 1049232,27 грн., у тому числі ПДВ 174871,96 грн.

На підтвердження виконання умов договору на адресу позивача було складено податкові накладні №61 від 30.06.2014 року, №60 від 30.06.2014 року, №64 від 30.06.2014 року, №63 від 30.06.2014 року, №62 від 30.06.2014 року, №127 від 31.07.2014 року, №126 від 31.07.2014 року, №128 від 31.07.2014 року, №129 від 31.07.2014 року та №133 від 31.07.2014 року, рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.1, а.с.122-136, 139-153).

Суму 174871,96 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту за червень - липень 2014 року (т.1, а.с.161-191).

У відповідності до наказів директора ТОВ Техтрейдкомпані №69 від 30.05.2014 року та №74 від 30.06.2014 року експедитори ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відряджені на період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року та з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року до ТОВ Велес-Авто для супроводження та експедирування автомобілів, які здійснюють перевезення соняшника за маршрутом Миронівка Таврійськ, Ракита Миронівка, Меліоративне МЗВКК та Китайгород Єрки (т.1, а.с.120, 137).

Оплату вартості експедиторських послуг позивачем здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками (т.1, а.с.154-160).

З огляду на зміст договору по надання послуг, до послуг транспортного експедирування, оплаченого позивачем та наданого ТОВ Техтрейдкомпані, відносилося супровід вантажу експедиторами транспортних засобів ТОВ Велес-Авто, що підтверджується договорами оренди транспортного засобу (т.1, а.с.76-114).

Відповідно до ліцензії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті серії АВ №537004 ТОВ Велес-Авто надано дозвіл на внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами (т.1, а.с.75).

З матеріалів вбачається, що ТОВ Велесе-Авто у червні - липні 2014 року надавалися послуги з перевезення вантажів замовників на підставі договорів перевезення, укладених з ВАТ Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів та ТОВ Катеринопільський елеватор, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів перевезення (т.1, а.с.113-116), товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, а також копіями договорів оренди транспортних засобів (т.1, а.с.76-114; т.2, а.с.6-253; т.3, а.с.1-146).

За наведених обставин, витрати понесені позивачем за господарськими операціями з ТОВ Техтрейдкомпані щодо надання експедиторських послуг безпосередньо повязані з господарською діяльністю ТОВ Велес-Авто.

Згідно з п.п. 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Отже, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в якому відбулося придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України вказано, що платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

З акту перевірки №493/2200/36983753 від 14.11.2014 року та доводів апелянта наведених у апеляційній скарзі вбачається, що відповідачем в ході перевірки були досліджені первинні документи, якими оформлювалось виконання умов договору про надання послуг №523 від 30.05.2014 року: податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), реєстр отриманих податкових накладних, платіжні доручення.

Первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Докази підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій в матеріалах справи відсутні.

Тобто, надані до суду первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а тому є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом у перевіряємому періоді. При цьому, ТОВ Техтрейдкомпані на момент їх виписки було зареєстроване платником податку на додану вартість, а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України мало обовязок виписувати податкові накладні (т.3, а.с.152-154).

Колегія суддів вважає необгрунтованими посилання контролюючого органу на Акт «Про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Техтрейдкопані» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за червень 2014 року» від 29.08.2014 року №123/10-08-22-01/39174862 та Акт «Про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Техтрейдкопані» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень 2014 року» від 05.09.2014 року №128/10-08-22-01/39174862, оскільки наведені у цих актах висновки не є беззаперечним доказом того, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Техтрейдкопані» не мали реального характеру.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. При цьому, питання віднесення певних сум до складу витрат чи податкового кредиту не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Натомість, у разі, якщо такі особи не виконали свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Щодо висновку контролюючого органу про порушення позивачем ст.ст.203, 215 та 216 Цивільного кодексу України, оскільки господарські операції, укладені з ТОВ «Технотрейдкомпані» не сворюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених норм суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений між сторонами правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом.

В ході розгляду даної справи встановлено, що укладений між позивачем та його контрагентом договір та додаткова угода не віднесені законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Судами першої та апеляційної інстанції, не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договору укладеного між позивачем та ТОВ «Техтрейдкопані» не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання укладеного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Факт реальності здійснення господарських операцій вчинених між позивачем та ТОВ «Техтрейдкопані» апелянтом не спростовано, правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не доведено.

З огляду на вищенаведене колегія суддів погоджується з тим, що матеріалами справи підтверджено факт реальності господарських операцій здійснених між позивачем і ТОВ Техтрейдкомпані, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 р. у справі № П/811/233/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Авто" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2012 р. №0005211500 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Н.А.Олефіренко

ОСОБА_9