Ухвала суду № 45549577, 23.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2015 рокусправа № 804/3148/14

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Губар Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі № 804/3148/14 за позовом Приватного підприємства «Восход» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року ПП «Восход» (далі по тексту позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську МГУ Міндоходів (далі по тексту відповідач), в якому, просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 25.02.2014 року про збільшення грошового зобовязання на підставі акту перевірки № 5/28-01-51-04-14/13464132 в сумі 345000,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Спеціалізована ДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську МГУ Міндоходів подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що визначення бази оподаткування операцій платника податків без урахування витрат призвело до помилкового висновку щодо отримання доходу від здійснених операцій. Зазначав, що дії позивача спрямовані на заниження податкових зобовязань з податку на прибуток. Апелянт зазначав, що суд при прийнятті рішення не врахував, що субєкт господарювання ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», у своїй діяльності не створює реальних дій по наданню послуг, метою укладання Генеральних договорів по наданню страхових послуг є проведення фіктивних господарських операцій. Апелянт вказував на фіктивність ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», інші податкові перевірки цього субєкта господарювання, які доводять його фіктивність та не спроможність здійснювати операції по наданню фінансових послуг. Апелянт вказував на відсутність всіх необхідних первинних документів, які підтверджували необхідність фінансового страхування та його використання у своїй діяльності. Генеральні угоди укладені позивачем з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» є нікчемними з огляду на відсутність мети їх укладання та не підтвердженість їх виконання.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган безпідставно визначив, що взаємовідносини між позивачем та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» не є фактичними, такі відносини мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті страхування фінансових ризиків. Витрати позивача по операціях з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» повязані з господарською діяльністю та підтверджені первинними документами, мають на меті фінансове страхування. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, первинними документами спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, реального настання наслідків за результатами вчинення правочинів.

Матеріалами справи встановлено, що Спеціалізованою ДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську МГУ Міндоходів з 29.01.2014 року по 10.02.2014 року було проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Восход» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки 12.02.2014 року складено акт № 5/28-01-51-04-14/13464132. Згідно висновків перевірки, ПП «Восход» п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 345000 грн.

На підставі акту перевірки Спеціалізованою ДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську МГУ Міндоходів 25.02.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000023240, яким ПП «Восход» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у сумі 345000 грн., у тому числі за основним платежем 345000 грн, штрафні (фінансові) санкції 0 грн.

Матеріалами справи встановлено, що в перевіряємому періоді ПП «Восход» виконувало договір № 3/1-1202 від 29.12.2010 року, укладений між ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (покупець) та ПП «Восход» (продавець), згідно умов якого останній прийняв зобовязання щодо виготовлення брикетів зі скрапу, та договір №5/1-1203 від 29.12.2010 року, укладений з ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ПП «Восход» (виконавець), згідно якого виконавець повинен виконати роботи по розробці та переробці сталеплавильних та доменних шлаків. ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» прийняв зобов'язання оплачувати виконавцю послуги по витягу скрапу, брухту і збагаченого шлаку при розробці шлакових відвалів відповідно до місячних специфікацій. Загальна вартість договору склала 67810980,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Встановлено, що станом на 01.10.2011 року заборгованість ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» перед ПП «Восход» по договорам № 3/1-1202 від 29.12.2010 року та №5/1-1203 від 29.10.2011 року склала 6639834,86 грн. З метою уникнення збитків, внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентом ВАТ «АрселорМітталл Кривий Ріг» своїх зобов'язань, позивач уклав договори страхування.

Матеріалами справи підтверджено, що 03.10.2011 року між ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» (страховик) та ПП «Восход» (страхувальник) укладено Генеральні договори добровільного страхування фінансових ризиків №1003/11-317 та №1003/12-317, за якими страховик зобовязується за обумовлену в договорі плату (страховий платіж) при настанні передбаченого в договорі страхового випадку відшкодувати страхувальнику заподіяні внаслідок цієї події збитки (страхове відшкодування) в межах обумовленої договором страхової суми. ПП «Восход» сплачено страхові платежі платіжними дорученнями №2530 від 20.10.2011 року, №2531 від 20.10.2011 року. 31.10.2011р. ПП «Восход» та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» підписали акти виконаних робіт по Генеральним договорам добровільного страхування фінансових ризиків №1003/11-317 та №1003/12-317. Страховик прийняв на страхування фінансові ризики страхувальника на підставі Генеральних договорів добровільного страхування фінансових ризиків згідно заяв підтверджень.

В матеріалах справи наявні свідоцтво про реєстрацію фінансової структури, видане Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 24.06.2004 року ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», ліцензії на право займатись страховою діяльністю, видана ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд».

Матеріалами справи не встановлено та відповідачем не доведено настання страхового випадку, за яким би ПП «Восход» отримало кошти від ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» як прибуток.

Відповідно до пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.1.8. п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Разом з тим, відповідно до ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з пп.14.1.138 п.14.1 ст.14 ПК України основні засоби матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Відповідно до п.135.1, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Відповідно до пп.138.8.1 п.138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст.138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного обєкта витрат. Витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» у звязку з фактичними підтвердженнями дійсності угод страхування. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Генеральні договори, які були укладені та діяли між позивачем з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» на предмет страхування ризиків - визнані судом недійсними або є розірваними за ініціативи сторін. Податкова інспекція не наділена правом визначати які договори є нікчемними, і відповідно до цього не має права створювати певні наслідки з своїх припущень.

Витрати, здійсненні позивачем як засіб оплати за отримані послуг страхування підтверджуються. Ознакою дійсності господарських операцій є зміна майнового стану платника податків, у процесі отримання а потім використання послуг, отримання їх для певної вигоди або набуття певного стану, майновий стан та наявність активів у позивача змінювалась.

Колегія суддів бере до уваги, що господарські операції позивача з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» повязані з його господарською діяльністю та підтверджені належними первинними документами.

Колегія суддів зауважує, що судові рішення не можуть базуватись на припущеннях.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України та вважає, що податковим органом не доведено правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі № 804/3148/14 залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:О.М. Лукманова

Суддя:Л.А. Божко

Суддя:Т.С. Прокопчук