Постанова № 45549483, 16.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"16" червня 2015 р. справа 804/2869/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)

судді Ясенова Т.І. Головко О.В.

при секретарі Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2013 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Самара Люкс» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Самара Люкс» 22.02.2013 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Дніпропетровська, в якому просить визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000062206 від 08.02.2013 про податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 275932гр98коп та податкове повідомлення-рішення №0000032206 від 08.02.2013 про податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 117538гр25коп (т1ас2).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2013 позов задоволений (т1ас247).

В апеляційній скарзі податкова інспекція просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказують на непідтвердженість реальності господарських операцій у взаємовідносинах позивача з ТОВ «Аксіома», ПП «А-Прайм», ТОВ «Моноліт», ПП «Рембудгруп», ТОВ «Контел», ТОВ «Національ», ТОВ «Фортуна тепло сервіс плюс», ТОВ «Футур-10», ТОВ «Каска девелопмент», ТОВ «Декарт» (т2ас1).

Перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду, заслухавши представника позивача, котрий з'явився в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно акту №78/226/33669290 від 14.01.2013 планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Самара Люкс» за період з 01.01.2010 по 30.09.2012, проведеної ДПІ в Жовтневому районі м.Дніпропетровська, підприємство отримувало послуги і будівельні матеріали від ТОВ «Аксіома», ПП «А-Прайм», ТОВ «Моноліт», ПП «Рембудгруп», ТОВ «Контел», ТОВ БК «Національ», ТОВ «Фортуна тепло сервіс плюс», ТОВ «Футур-10». Перелічені підприємства не здійснювали господарську діяльність. У взаємовідносинах з ТОВ «Каска девелопмент» та ТОВ БК «Декарт» відсутні документи на виконання будівельно-монтажних робіт (т1ас7).

ДПІ в Жовтневому районі м.Дніпропетровська 08.02.2013 прийняті податкове повідомлення-рішення №0000062206, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток основний платіж 260857гр44коп, штрафні санкції 15075гр54коп, а всього 275932гр98коп; та податкове повідомлення-рішення №0000032206, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість основний платіж 100284гр39коп, штрафні санкції 17253гр86коп, а всього 117538гр25коп (т1ас68,69).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, доходи та видатки платника податків, придбання товарів, послуг для власної господарської діяльності, які визначають об'єкт оподаткування та склад податкового кредиту, повинні обов'язково підтверджуватись первинними документами.

Між ТОВ «Самара Люкс» та ПП «А-Прайм» укладені договори №68-11 Мел-Св від 29.11.2010, №76-11 ЕВ-Дем від 30.11.2010, №01-01 ЕВ-Дем від 18.01.2011, №17-03 КИЕ-А від 17.03.2011 на виконання ремонтних і будівельних робіт (т1ас102-106,114-123,128-136).

Між ТОВ «Самара Люкс» та ПП «Рембудгруп» укладений договір №12-09 КИ-ДН від 12.09.2011 на благоустрій території (т1ас97-101).

Між ТОВ «Самара Люкс» та ТОВ БК «Національ» укладений договір №03-02К-Дек від 17.02.2011 на виконання демонтажних робіт (т1ас92-96).

Між ТОВ «Самара Люкс» та ТОВ «Фортуна тепло сервіс плюс» укладені договори №37-05ДН-Гаг від 24.05.2011, №40-06ДН-Гаг від 06.06.2011 на монтаж і запуск систем опалення, водопостачання, каналізації (т1ас107-113,т2ас65-77).

Задовольняючи позов, окружний суд не звернув увагу, що в актах виконаних робіт не перелічені які конкретно роботи виконувались, їх вид, обсяг, місце виконання, обгрунтованість визначення вартості, не надані докази участі працівників контрагентів у виконанні робіт.

Отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Аксіома», ТОВ «Моноліт», ТОВ «Контел», ТОВ «Футур-10» не підтверджується товарно-транспортними накладними, відсутні господарські договори. По взаємовідносинах з ТОВ «Каска» і ТОВ «Декарт» взагалі не надані документи.

Під час розгляду справи неодноразово оголошувались перерви для надання податкових накладних. Однак представником позивача податкові накладні не надані.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи податкової інспекції про нереальність здійснення господарських операцій в зв'язку з тим що ТОВ «Аксіома», ПП «А-Прайм», ТОВ «Моноліт», ПП «Рембудгруп», ТОВ «Контел», ТОВ «Національ», ТОВ «Фортуна тепло сервіс плюс», ТОВ «Футур-10», ТОВ «Каска девелопмент», ТОВ «Декарт» не мали трудових ресурсів, основних засобів, оборотних коштів, складських приміщень, виробничого обладнання, сировини, матеріалів, вантажного транспорту для реального здійснення господарської діяльності.

ТОВ «Самара Люкс» не доведено реальність здійснення господарських операцій, обгрунтованість понесених валових витрат, наявність підстав для формування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи, в тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів тільки в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за присутності всіх формальних реквізитів. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції (Лист ВАСУ №742/11/13-11 від 02.06.2011).

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податкового кредиту мають бути фактично здійсненні і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання в господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть на наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, за відсутності доказів реальності господарських операцій, при винесенні податкових повідомлень-рішень №0000062206 від 08.02.2013 та №0000032206 від 08.02.2013, - податкова інспекція діяла правомірно, в межах повноважень, передбачених статтями 54, 58 Податкового Кодексу України.

Керуючись пунктом 3 статті 198, статтями 202, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Дніпропетровська задовольнити.

Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2013 та прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Самара Люкс» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 16.06.2015.

В повному обсязі постанова складена 18.06.2015.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко