Постанова № 45549354, 17.06.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2015 р. Справа № 907/57/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

Орищин Г.В.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Новий Рівень 2006», б/н від 07.04.2015 р. (вх. № 01-05/1718/15 від 16.04.2015 р.),

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26 березня 2015 року

у справі № 907/57/15 (суддя І.Г.Ушак),

порушеній за позовом

Позивача: Фермерського господарства «Новий Рівень 2006», с. Тячівка, Тячівського р-ну, Закарпатської обл.,

До відповідача: Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України, с. Велика Бакта, Берегівського р-ну, Закарпатської обл.,

Про: зобов'язання відповідача пролонгувати угоду відповідно до усних домовленостей до п'ятирічного терміну та заключити з позивачем договір про виконання сільськогосподарських робіт на умовах підряду на тих самих умовах до 31 грудня 2016 року та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/позивача: не прибув;

від відповідача: Блохіна В.Ю. - п/к за довіреністю б/н від 20.06.2014 р. (довіреність видана на один рік без права передоручення і дійсна до 20.06.2015 р.);

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представником відповідача подано письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 16 квітня 2015 року, справу № 907/57/15 Господарського суду Закарпатської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 року прийнято апеляційну скаргу Фермерського господарства «Новий Рівень 2006», б/н від 07.04.2015 р. (вх. № 01-05/1718/15 від 16.04.2015 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 29.04.2015 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 р. розгляд справи було відкладено на 17.06.2015 р., про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

В судове засідання, 17.06.2015 р. представник апелянта/позивача не прибув, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду скаржником електронним повідомленням № 3 від 15.06.2015 р. (вх. № 01-14/216/15 від 15.06.2015 р.) повідомлено суд, що представник знаходиться на лікуванні у кардіологічному відділенні та просить відкласти розгляд справи № 907/57/15 призначеної на 17.06.2015 р. на один місяць.

Як вбачається з апеляційної скарги (п. 2-й прохальної частини)(а.с. 77-79) апелянт/позивач (Фермерське господарство «Новий рівень 2006») просить: скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 26 березня 2015 року у справі № 907/57/15 за позовом Фермерського господарства «Новий рівень 2006» до Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України про зобов'язання укласти договір виконання сільськогосподарських робіт на умовах підряду та прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання прибув, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду представником відповідача подав відзив на апеляційну скаргу № 142 від 27.04.2015 р. (вх. № 01-04/2744/15 від 30.04.2015 р.), просить апеляційну скаргу Фермерського господарства «Новий рішень 2006» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26 березня 2015 року залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін. До відзиву ним долучено копії: виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ№ 152277, Статуту Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України. Представник відповідача пояснив, що між позивачем та відповідачем жодних договорів у формі єдиного документа укладено не було, а лише велася переписка. Щодо клопотання про відкладення розгляду справи на один місяць заперечив, вважає, що тим самим буде порушено строк вирішення спору відповідно до ст. 69 ГПК України, відтак просить у задоволенні клопотання позивача/апелянта про відкладення розгляду справи відхилити.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 року прийнято апеляційну скаргу Фермерського господарства «Новий Рівень 2006» від 07.04.2015 р. (вх. № 01-05/1718/15 від 16.04.2015 р.) до провадження та розгляд справи № 907/57/15 з підстав зазначених в ухвалі суду від 29.04.2015 р. було відкладено, про що сторін було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи.

Однак, позивач/апелянт повноважного представника в судове засідання, не направив, подавши через канцелярію суду клопотання (електронним повідомленням № 3 від 15.06.2015 р.) за вх. № 01-14/216/15 від 15.06.2015 р., повідомивши суд, що представник знаходиться на лікуванні у кардіологічному відділенні та просить відкласти розгляд справи № 907/57/15 призначеної на 17.06.2015 р. на один місяць.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначено, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 року прийнято апеляційну скаргу Фермерського господарства «Новий Рівень 2006», б/н від 07.04.2015 р. (вх. № 01-05/1718/15 від 16.04.2015 р.) та двомісячний строк для розгляду справи, враховуючи ухвалу суду про прийняття апеляційної скарги, завершується 20.06.2015 р., однак апелянт/позивач просить відкласти розгляд спору ще на один місяць, що є порушенням приписів чинного процесуального законодавства.

Слід зазначити, що апелянт/позивач мав можливість скористатись своїм правом надавши суду відповідно до частини 3 статті 69 ГПК України, клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів, однак такого клопотання скаржником не подано, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Крім того, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника третьої особи бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Крім того, в ухвалі суду від 29.04.2015 р. участь повноважних представників судом обов'язковою не визнавалась (а. с. 88-89).

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 907/57/15 та прийшла до висновку, розглядати справу без участі представника апелянта/позивача, оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.03.2015 року у справі № 907/57/15 (суддя І.Г.Ушак) у задоволенні позову відмовлено повністю (а. с. 64, 65-70).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду апелянт/позивач (Фермерське господарство «Новий рівень 2006») звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 77-79), просить: скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 26 березня 2015 року у справі № 907/57/15 за позовом Фермерського господарства «Новий рівень 2006» до Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України про зобов'язання укласти договір виконання сільськогосподарських робіт на умовах підряду та прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено та не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з'ясування ряду важливих обставин, що мають значення для справи, а відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що між сторонами починаючи з 05.08.2013 р. існували договірні відносини з підготовки та обробки сільськогосподарських земель щодо посіву озимих зернових культур, які позивачем виконувались якісно та добросовісно згідно умов договору, не було жодних заперечень з боку відповідача про розірвання таких договірних відносин, що після виконання умов договору від 05.08.2013 р. між позивачем та відповідачем існувала усна домовленість про збільшення орендованої площі в межах 1000 га для вирощування зернових культур, зазначене підтверджує листом позивача від 20.06.2014 р. Відповідно до надісланого листа позивача вих. № 43 від 20.06.2014 р. відповідачем було надіслано відповідь в якому зазначено, що необхідно вирішити ряд питань після чого, вони будуть готові повернутися до розгляду питання про укладення нової угоди на 2014-2015 р., покликаючись на вказаний лист, апелянт стверджує, що ним було враховано та вирішено всі поточні питання відповідача, однак правовідносини між сторонами не були вирішені, у зв'язку із чим, скаржником надіслано відповідачу повторний лист з проханням пролонгувати договір, однак відповідач листом №312 від 29.08.2014 р. подякував позивачу за співпрацю та повідомив, що наміру продовжувати договір не має.

Також апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що у зв'язку з відмовою відповідача продовжувати договірні відносини, ним на адресу відповідача було скеровано претензію з вимогою укласти договір та попереджено, що у разі відмови укласти договір, він буде змушений звернутись до спонукання укласти такий договір в судовому порядку.

Крім того апелянт звертає увагу суду на те, що ним вкладено значних зусиль та коштів для орендованих сільськогосподарських земель так, як значна частина орендованих сільськогосподарських земель роками не використовувалась за призначенням та заросла чагарниками, які апелянт власними зусиллями та коштами викорчував і запланував площі під посіви, вносив відповідні органічні та мінеральні добрива.

Також апелянт звертає увагу суду, що місцевим судом безпідставно не прийнято до уваги заяви про уточнення позовних вимог (по суті заяву про зміну підстав позову) від 20 березня 2015 року, якою скаржник просив: «зобов'язати Закарпатську державну сільськогосподарську дослідну станцію НААН України виконати п. 6.2 додаткової угоди, а саме: оформити додатковою угодою пролонгацію договору № 2 від 05 серпня 2013 року до 31 грудня 2016 року», оскільки під час судового процесу відповідачем було визнано дійсною додаткову угоду від 04 березня 2014 року до вищезазначеного договору.

У зв'язку із вищенаведеним апелянт вважає, що рішення по справі № 907/57/15 підлягає скасуванню відповідно до ст. 104 ГПК України, а апеляційна скарга задоволенню.

Колегією суддів встановлено, що апелянт/позивач: Фермерське господарство «Новий рівень 2006» є юридичною особою, організаційно-правова форма: фермерське господарство, ідентифікаційний код юридичної особи: 34687842, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 90509, Закарпатська обл., Тячівський район, с. Тячівка, вул. Калініна, буд. 1Е, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 06.02.2015 р. (а. с. 24, 55-56).

Відповідач: Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України (скорочене найменування Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція НААН України) є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 00729391, місцезнаходження юридичної особи: 90252, Закарпатська обл., Берегівський район, с. Велика Бакта, проспект Свободи, буд. 17, що підтверджується випискою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АГ № 152277 (а. с. 95) та статутом Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України (нова редакція) (а. с. 96-104).

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено колегією суддів, 20.03.2015 р. апелянтом/позивачем, через канцелярію Господарського суду Закарпатської області за вх. № 02.5.1-14/3442/15, було подано Заяву про уточнення позовних вимог б/н від 20.03.2015 р. (а.с. 53), в якій позивач просив суд: «зобов'язати Закарпатську державну сільськогосподарську дослідну станцію НААН України виконати п. 6.2 додаткової угоди, а саме: оформити додатковою угодою пролонгацію договору № 2 від 05 серпня 2013 року до 31 грудня 2016 року про виконання сільськогосподарських робіт на умовах підряду». Місцевим господарським судом відмовлено у прийнятті до розгляду зазначеної заяви, виходячи з наступного.

З первинної позовної заяви позивача (а.с. 4-5) вбачається, що позовними вимогами є: «зобов'язати відповідача пролонгувати угоду відповідно до усних домовленостей до п'ятирічного терміну та заключити з позивачем договір про виконання сільськогосподарських робіт на умовах підряду на тих самих умовах до 31 грудня 2016 року та стягнення судових витрат».

Позивач у Заяві про уточнення позовних вимог (а.с. 53) зазначає, що в ході судового процесу, відповідачем визнано дійсною додаткову угоду від 04 березня 2014 року до договору № 2 від 05 серпня 2013 року, у зв'язку з чим, подає Заяву про уточнення позовних вимог відповідно до ст. 22 ГПК України.

Частиною 4 статті 22 ГПК України визначено, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до приписів постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» з наступними змінами та доповненнями (п.п. 3.11, 3.12) щодо того, що ст. 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову;

- збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру; якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову;

- заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК України, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

В нашому випадку позивачем змінено предмет позовних вимог.

Крім того, початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК України порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Позивач у даній справі звернувся з позовом про пролонгування спірного договору підряду, посилаючись як на підставу своїх вимог, існування усних домовленостей сторін, а в ході розгляду даної справи по суті, тобто: після завершення підготовки справи до розгляду у порядку ст. 65 ГПК України, відкриття судового засідання, роз'яснення сторонам їх прав та обов'язків, розгляду інших клопотань і заяв про відкладення розгляду справи, надання відзиву відповідачем на первісно заявлений позов, відкладення розгляду справи (а.с. 27), що підтверджується ухвалою суду першої інстанції від 10.02.2015 р. у справі № 907/57/15, після оголошення двох перерв у судовому засіданні (а.с. 43, 52), про що зазначено у протоколі судового розгляду, позивач, 20.03.2015 р. за вх. № 0255-14/3442/15, подав Заяву про уточнення позовних вимог, за змістом якої просить про пролонгацію спірного договору підряду, посилаючись як на підставу пролонгації, на умови п. 6.2 додаткової угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою місцевого господарського суду від 26.01.2015 р. у справі № 907/57/15 (а.с. 1) прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі та розгляд справи призначено на 10 лютого 2015 року, про що сторін було належним чином повідомлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення (а. с. 2-3).

Відтак, позивач не був позбавлений права, до початку розгляду господарським судом справи по суті, змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, відповідно до ст. 22 ГПК України.

10.02.2015 р. ухвалою Господарського суду Закарпатської області, за участю представника позивача, розгляд справи було відкладено на 02.03.2015 р. (а.с. 27) та в судових засіданнях, які відбулися 02.03.2015 р. та 16.03.2015 р., за участю представників як позивача, так і відповідача, місцевим судом оголошувались перерви (а. с. 43, 52).

Крім того, з протоколу судового засідання від 10.02.2015 р. у справі № 907/57/15 (а.с. 26) вбачається, що місцевим господарським судом відкрито судове засідання, перевірено явку учасників судового процесу, оголошено склад суду, роз'яснено права та обов'язки сторін та розпочато розгляд справи по суті, заслухано пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги, приймав участь в обговоренні обставин справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом вірно зазначено, що з 10.02.2015 р. розпочався розгляд справи № 907/57/15 по суті, а заява про уточнення позовних вимог від 20.03.2015 р. (вх. № 0255-14/3442/15), якою позивач фактично змінив підставу позову, подана ним після початку розгляду даної справи по суті, відтак місцевий суд прийшов до правомірного висновку про залишення заяви про уточнення позовних вимог без розгляду, а справу № 907/57/15 розглядати за первісною вимогою по суті, оскільки позивач не відмовився від позову.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає твердження апелянта, що місцевим судом безпідставно та неправомірно не враховано та не прийнято до уваги заяву про уточнення позовних вимог такою, що не заслуговує на увагу суду, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Щодо розгляду справи по суті колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 05 серпня 2013 року між Закарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією Національної академії аграрних наук України (надалі Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція НААН України) (Відповідач - у справі, Замовник - за договором) та Фермерським господарством «Новий рівень 2006» (надалі ФГ «Новий рівень 2006») (Позивач - у справі, Підрядник - за договором) було укладено Договір № 2 про виконання сільськогосподарських робіт на умовах підряду (надалі - Договір) (а. с. 9-10).

Даний Договір сторонами укладено в письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками обох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст.ст. 207, 208 ЦК України, ст. 181 ГК України, є правомірним правочином, згідно ст. 204 ЦК України, оскільки перед судом не доведено зворотнього.

За своїми основними та другорядними ознаками вказаний договір є договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт на умовах підряду, оскільки відповідає вимогам статті 837 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України).

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно п. 1.1. Договору, Підрядник в строк: з моменту підписання договору по 31 грудня 2013р. зобов'язується виконати на свій ризик в оптимальні періоди з високою якістю та за рахунок власних коштів роботи по підготовці ґрунту та посіву озимих зернових культур, а також роботи по підняттю зябу на площі вказаній Замовником (перелік площ по урочищах та черговість виконання робіт вказуються замовником додатково згідно встановлених сівозмін та плану посіву під урожай 2014р.), а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Зобов'язання Підрядника та Замовника, сторони погодили у розділі 2 та 3 даного Договору.

Відповідальність сторін (Підрядника, Замовника) сторонами визначено у розділі 4 та 5 Договору № 2 про виконання сільськогосподарських робіт на умовах підряду.

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але в будь якому випадку до 31 грудня 2014 року.

Пунктом 6.2. Договору визначено, що даний договір може бути пролонгований за згодою сторін.

Також до вищезазначеного договору було укладено додаток № 1 який є невід'ємною частиною даного договору відповідно до п. 8.1. Договору, згідно переліку площ передбачено здійснення робіт на сільськогосподарських угіддях площею 1290 га.

З матеріалів справи вбачається, в подальшому 04.03.2014 р. між тими ж самими сторонами у справі було укладено Додаткову угоду до Договору № 2 від 05 серпня 2013 року (а. с. 32-35, 46-49).

Колегією суддів встановлено, що додаткова угода укладена сторонами в письмовій формі, підписана повноважними представниками обох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст.ст. 207, 208 ЦК України, ст. 181 ГК України, є правомірним правочином, згідно ст. 204 ЦК України.

Відповідно до п. 1.1. Додаткової угоди сторони погодили, що Замовник (Відповідач - у справі) доручає, а Підрядник (Позивач - у справі) зобов'язується виконати на свій ризик в оптимальні періоди з високою якістю та за рахунок власних коштів роботи по вирощуванню сільськогосподарських культур на площі, вказаній Замовником (перелік площ по урочищах та виробнича програма вказуються у додатку № 1 та № 2). Замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її в повному обсязі.

Зобов'язання Підрядника та Замовника, сторони погодили у розділі 2 та 3 даного Договору.

Відповідальність сторін (Підрядника, Замовника) сторонами визначено у розділі 4 та 5 Договору № 2 про виконання сільськогосподарських робіт на умовах підряду.

Пунктом 6.1. Додатку до Договору № 2 сторони погодили, що даний договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 31 грудня 2014 року, але в будь якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань Сторонами.

Пунктом 6.2. Додатку до Договору № 2 визначено, що даний Договір може бути пролонгований на такий же термін за згодою Сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору, з метою дотримання (урахуванням) нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року № 164.

У разі відсутності зі сторони Замовника жодних письмових претензій до Підрядника щодо виконання умов Договору в термін до 31.11.2014 р., Даний Договір вважається пролонгованим на той же термін і на тих же умовах, що і даний Договір (п. 6.3. Додаткової угоди до Договору № 2).

Пунктом 7.7. Додаткової угоди до Договору № 2, сторонами погоджено, що невід'ємними частинами цього договору, які підписані та скріплені печатками Сторін, є наступні додатки: додаток № 1 - перелік площ по урочищах; додаток № 2 - виробнича програма; додаток № 3 - ліміт прямих витрат, додатки до цього Договору складають його невід'ємну частину.

З додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору вбачається, що, згідно переліку площ передбачено здійснення робіт на сільськогосподарських угіддях площею 1290 га.

Слід зазначити, що додаткова угода до Договору № 2 від 05.08.2013 р. є по суті новим укладеним Договором підряду, оскільки містить усі істотні умови, які необхідні для укладення таких договорів.

З додатку № 2 до Договору (виробнича програма) вбачається, що строки проведення робіт, зокрема кінцевого - протягом жовтня-листопада 2014 р.

Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, апелянтом/позивачем до закінчення умов Додаткової угоди до Договору № 2, на адресу відповідача скеровано лист вих. № 43 від 20.06.2014 р. (а.с. 13) з проханням заключити угоду на 2014 - 2015 роки з надання послуг по вирощуванню зернових культур на площах 1000 га, і клопотанням перед Національною академією аграрних наук України про погодження даної угоди.

24.07.2014 р. Закарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією НААН України (Відповідачем - у справі) позивачу (ФГ «Новий рівень 2006») надано відповідь (лист за № 276), в якому повідомляється, що позивачем не було надано відповіді на лист № 157 від 14.04.2014 р. стосовно Акту виконаних робіт з очистки полів від чагарників та не виконується графік відвантаження готової продукції урожаю 2014 року, згідно Додаткової угоди від 04.03.2014 р. до Договору № 2 від 05.008.2013 р. (лист № 206 від 17.07.2014 р.), після вирішення даних питань, Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція НААН України буде готова повернутись до питання про укладення додаткової угоди (а. с. 14).

Листом вих. № 50 від 19.08.2014 р. Позивачем надано відповідь на лист Відповідача № 276 від 24.07.2014 р. з повторним проханням укласти додаткову угоду на 2014-2015 р.р. з надання послуг по вирощуванню зернових культур на площах в межах 1000 га (а. с. 15).

Однак, листом № 312 від 29.08.2014 р. Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція НААН України (Відповідачем - у справі) повідомила, що 31.12.2014 р. припиняє свою чинність укладений між нашими підприємствами Договір № 2 від 05 серпня 2013 року, що згідно п.п. 6.2, 6.3. вказаного Договору, такий не може бути пролонгований на такий же термін за згодою Сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору, при цьому, адресат покликається на ст. 627 ЦК України та зазначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, покликаючись на свободу договору, п. 6.1. Договору № 2 від 05.08.2013 р., Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція НААН України висловлює подяку за плідну співпрацю в межах дії вказаного Договору, однак повідомляє, що наміру продовжувати подальшу співпрацю із ФГ «Новий рівень 2006» протягом 2014-2015 років наразі не має (а. с. 16).

16.12.2014 р. позивач надіслав відповідачеві Претензію вих. № 68 від 16.12.2014 р. (а.с. 17-18), за змістом якої, просить пролонгувати договір відповідно до п. 6.2, на що відповідач надав письмову відповідь від 19.12.2014 р. № 475 (а.с. 19-20) з категоричною відмовою на продовження терміну дії Договору № 2 від 05.08.2013 р. на 2015 рік, повідомив, що всі проведені ФГ «Новий рівень 2006» на землях Дослідної станції протягом жовтня-листопада 2014 р., згоди на які Замовник не надавав, є незаконними, тобто з підстав зазначених вище, та з огляду на самовільне використання позивачем землі всупереч умов договору - незаконний посів у жовтні 2014р. озимих культур.

З аналізу вищенаведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що спірні відносини між сторонами з огляду на їх предмет регулюються відповідними приписами Господарського та Цивільного кодексів України щодо укладення договорів.

Так, ст. 179 Господарського кодексу України (надалі ГК України) визначено загальні умови укладання договорів суб'єктами господарювання, якими є сторони у даній справі. Так, встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За приписами ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів; проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін; у разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках; сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору; за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором; сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

В матеріалах справи відсутні, Апелянтом не надано належних та допустимих доказів надсилання (офіційної передачі будь-яким іншим способом) другій стороні проекту договору в редакції позивача, який би був підписаний зі сторони позивача повноважною особою та посвідчений печаткою у двох примірних. Переписка сторін, правову оцінку яким надано вище, не відповідає загальному порядку укладання господарських договорів, з огляду на те, що в п. 6.2. Додатку до Договору № 2 сторони передбачили, що даний Договір може бути пролонгований на такий же термін за згодою Сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору, з метою дотримання (урахуванням) нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року № 164.

Укладання господарських договорів за рішенням суду передбачено приписами ст. 187 ГК України у спорах, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

За приписами ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом ст.ст. 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору, а відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Наведеними приписами чинного законодавства визначено загальний порядок укладання господарських договорів (ст. 181 ГК України) та примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду (ст. 187 ГК України).

За змістом ст. 187 ГК України та ст. 649 ЦК України переддоговірні спори про спонукання до укладення договору, якщо одна зі сторін ухиляється від його укладення вирішуються судом, при цьому, розгляд судом цих спорів обумовлюється обов'язковістю договору (за державним замовленням, на підставі правового акту органу державної влади чи місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом укладений сторонами договір підряду з настанням дати 31.12.2014 р. та з виконанням сторонами своїх зобов'язань, що не заперечується у ході судового розгляду учасниками процесу, припинив свою дію.

Крім того, Договір не був пролонгований сторонами у визначеному ним порядку - шляхом оформлення додаткової угоди, тобто викладеної у формі єдиного документа, оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо її укладення.

Відтак, вимога позивача про примусове укладення угоди про пролонгацію договору підряду з огляду на наведені приписи законодавства, що регулюють питання укладення договорів, не може бути задоволена з огляду на те, що таке зобов'язання не є обов'язковим для сторін за договором ні за законом, ні за угодою сторін.

Слід зазначити, загальними засадами цивільного законодавства щодо свободи договору та приписами ст. 627 ЦКУ чітко встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, як вбачається з п. 1.3. Статуту Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України (нова редакція), Відповідач безпосередньо підпорядкований Національній академії аграрних наук України (а. с. 96-104).

Відповідно до наявного в матеріалах листа № 10.2-23/37 від 31.01.2015 р. Національної академії аграрних наук України (а.с. 38), що у зв'язку із підготовкою законодавчих змін, зокрема, відповідно до положень Коаліційної угоди п. 2.9 та прикінцевих положень Бюджету України на 2015 рік, відповідача зобов'язано припинити укладення договорів підряду про надання послуг та вирощування сільськогосподарських культур.

Отже, вирішуючи спір по суті, беручи до уваги все вищенаведене у цій постанові та наявність заборони Національної Академії аграрних наук України (НААН України), якій підпорядкований Відповідач як наукова бюджетна установа державної власності, на укладення договорів підряду з надання послуг та вирощування сільськогосподарських культур на 2015 рік (а. с. 38), колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Інші твердження апелянта/позивача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Відповідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи із приписів ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оглянувши та дослідивши всі обставини даної справи, оцінивши їх в сукупності, колегія суду приходить до висновку, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.03.2015 р. по справі № 907/57/15 є обґрунтованим, прийняте на підставі повного з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, твердженнями апелянта, які викладені в апеляційній скарзі рішення місцевого суду не спростовують, відтак відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування зазначеного судового рішення.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.03.2015 року у справі № 907/57/15 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути Господарському суду Закарпатської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

17.06.2015 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 23.06.2015 р.