Постанова № 4554928, 07.08.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

07 серпня 2009 р.                                                                                    Справа № 2-а-2803/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,

При секретарі судового засідання:   Мороз Вікторія Валентинівна 

За участю представників сторін:

позивача      :   Мельник Т.І., за дорученням № 01-08/1225 від 24.09.2008 року

відповідача :   не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,м. Вінниця  

до:   Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопаливна аграрна компанія", с. Купчинці, Іллінецький район, Вінницька область 

про: стягнення 13429,04 грн.

Обставини справи:

Вінницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів  подано позов   до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопаливна  аграрна  компанія", с. Купчинці Іллінецького району Вінницької області про стягнення 13429 грн. 04 коп.  адміністративно-господарських санкцій  та пені за невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів у 2008 році.

Позов мотивовано тим, що в порушення ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в зв’язку з чим зобов’язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню.

Ухвалою суду від  12 червня 2009 року  за даним позовом відкрито  провадження у справі № 2-а-2803/09/0270 та призначено її до розгляду  в судовому засіданні на  15 липня 2009 року. Розгляд справи  в зв'язку із неявкою відповідача відкладався до 8 серпня 2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні 08.08.2009 року позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позові, просила його  задовольнити.

Відповідач заперечень на позов та витребувані судом докази не надав,  повноважного представника у судове засідання не направив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений завчасно  та  належним чином.

Так, суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, шляхом направлення відповідачу рекомендованим листом ухвали про відкриття провадження у адміністративній справі та  телефонограмою.

Відповідно до ст. 122 КАС України адміністративна  справа  має  бути  розглянута  і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи наведене, а також те, що двохмісячний термін розгляду справи збігає, а відповідач в судові засідання  жодного разу не з’являвся, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача відповідно до положень  статті 128 КАС України, згідно  якої неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгяду справи.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частинами 1, 2 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” (далі –Закон), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, —у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи,    організації,    у    тому    числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Як вбачається із поданого ТОВ "Біопаливна  аргарна компанія" звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік форми № 10-ПІ (далі - звіт) середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві в 2008 році становила 47 осіб, при цьому,  кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог закону повинна складати - 2. Разом з тим, в рядку 02  зазначено про наявність одного  штатного працівника в 2008 році, якому встановлена інвалідність. Отже, одне робоче місце не забезпечено інвалідом.

Частиною 5 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Частиною 1 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються суб’єктами господарювання самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в  якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Пунктами 2, 3 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та   фізичними особами, що використовують найману працю,    суми адміністративно-господарських санкцій          та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України   від 31 січня 2007 р. №  70 передбачено, що обчислення суми     адміністративно-господарських     санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

З поданого звіту вбачається, що в рядку 06  відповідачем самостійно розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, яка складає 13129,79 грн.

Оскільки відповідачем не сплачено у строк встановлений Законом адміністративно-господарські санкції, останньому нараховано  пеню в сумі 299,25 грн.

Згідно пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування   інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України   від 31 січня 2007 р. №  70, інформацію про наявність  вільних  робочих  місць  (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на  загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідачем центр зайнятості не проінформовано про створені  місця для працевлаштування інвалідів, що підтверджується  листом  Іллінецького районного центру зайнятості № 04-02/438 від 18.05.2009 року.

Положенням частини 8  статті 20 Закону передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

   Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

   Суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні (ст. 86 КАСУ). 

  За сукупність наведених обставин, враховуючи те, що відповідач не забезпечив встановленого нормативу  робочих місць, призначених для працевлаштування  інвалідів, не проінформував  центри зайнятості, самостійно розрахував адміністративно-господарські санкції, а також те, що позов підтверджений матеріалами справи, суд приходить до висновку що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

   Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

    Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю  “Біопаливна  аграрна компанія”,  вул. Черняховського, 2, корпус А, с. Купчинці, Іллінецький район, Вінницька область, 22735  ( банківські реквізити: р/р 26001060315072, ЗАТ КБ “Приватбанк”,  МФО 302689, код ЄДРПОУ 35041358) на користь Вінницького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, Пирогова, 135 А, м. Вінниця, 21100,( одержувач:  Держбюджет Іллінецький район, р/р 31217230700162, код ЄДРПОУ 34701298, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області, м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної  класифікації 50070000,  призначення платежу "Платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2008 рік") 13129 грн. 79 коп.  адміністративно-господарських санкцій  та 299 грн. 25 коп. - пені.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  07.08.09 

Суддя                                                                     Воробйова Інна Анатоліївна