Постанова № 45548537, 24.06.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 червня 2015 р. № 820/5679/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тітова О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Костіної А.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Харківського прикордонного загону, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Харківського прикордонного загону щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 через сімейні обставини;

- зобовязати Харківський прикордонний загін задовольнити рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби через сімейні обставини та надати документи на звільнення до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він проходить службу в Державній прикордонній службі України, а саме в Харківському прикордонному загоні на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Дергачі» ІІІ категорії (тип В), на підставі Контракту № 697 від 29 травня 2012 року терміном дії до 29 травня 2017 року. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04.02.2015 р. було розірвано шлюб між позивачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (паспорт серія ВК № 159769). Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21.04.2015 року визначено місце проживання дитини, ОСОБА_5 разом з батьком, ОСОБА_1 Позивач вказує, що на даний час, мати, ОСОБА_4 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 А тому, оскільки, на сьогоднішній день умови проживання разом з матірю являються небезпечними для сина, так як м. Шахтарськ Донецької області являється зоною проведення АТО, то місце проживання сина було визначено разом з батьком в м. Харкові. В звязку з чим, позивач звернувся до Харківського прикордонного загону з рапортом № Р-4795 від 14.05.2015 року про звільнення останнього з лав Державної прикордонної служби на підставі підпункту «ґ» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу». Не отримавши відповідь, 19.05.2015 р., ОСОБА_1 звернувся до Харківського прикордонного загону з повторним рапортом № Р-5093 того ж самого змісту. 26.05.2015 року у відповідь на рапорти позивача, було отримано лист від Начальника Харківського прикордонного загону полковника ОСОБА_6 № 4773, яким ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні рапортів та звільненні у звязку з сімейними обставинами, в звязку з відсутністю підстав для звільнення зі Збройних Сил України. Позивач, ОСОБА_1 вважає, що відмова Начальника Харківського прикордонного загону у задоволенні рапорту являється необґрунтованою та наявні всі законні підстави для звільнення з лав Державної прикордонної служби на підставі підпункту «ґ» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу».

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні посилаючись на те, що саме по собі розірвання шлюбу та реєстрація місця проживання матері окремо від дитини не передбачає, що дитина виховується без матері, а отже підстави для звільнення з військової служби відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено що 29 травня 2012 року було укладено контракт про проходження військової служби у Державній прикордонній службі між громадянином України, старшиною ОСОБА_1 та начальником Харківського прикордонного загону підполковником ОСОБА_7Д терміном на 5 років. Даний контракт дійсний до 29 травня 2017 року.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04.02.2015 р., яке набрало законної сили було розірвано шлюб між позивачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (паспорт серія ВК № 159769).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21.04.2015 року визначено місце проживання дитини, ОСОБА_5 разом з батьком, ОСОБА_1

В судовому засіданні встановлено, що колишня дружина позивача на даний час проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта ОСОБА_4, що наявна в матеріалах справи (а.с.1 1). М. Шахтарськ на сьогодні являється небезпечною зоною для проживання дитини, територією проведення АТО.

Зважаючи на вказані обставини, з метою належного догляду за неповнолітньою дитиною, ОСОБА_1 звернувся до Харківського прикордонного загону з рапортом № Р-4795 від 14.05.2015 року про звільнення останнього з лав Державної прикордонної служби на підставі підпункту «ґ» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу». Не отримавши відповідь, 19.05.2015 р., ОСОБА_1 звернувся до Харківського прикордонного загону з повторним рапортом № Р-5093 того ж самого змісту. 26.05.2015 року у відповідь на рапорти позивача, було отримано лист від Начальника Харківського прикордонного загону полковника ОСОБА_6 № 4773, яким ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні рапортів та звільненні у звязку з сімейними обставинами, в звязку з відсутністю підстав для звільнення зі Збройних Сил України.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

За загальним правилом, під час розгляду спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби пріоритетними є норми спеціальних законів. Правове регулювання відносин між державою та громадянами України у звязку з виконанням ними конституційного обовязку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обовязок та військову службу».

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України у аналітичній довідці від 01.02.2009 р. «Про вчинення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби».

Відповідно до ст.ст. 1,6,10,19,20 Закону України «Про державну прикордонну службу України», Харківський прикордонний загін (військова частина 9951) здійснює функції правоохоронного органу спеціального призначення та виконує завдання щодо забезпечення охорони ділянки відповідальності державного кордону, забезпечує дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснює в установленому порядку прикордонний контроль і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів.

Правове регулювання відносин між державою і громадянином України у звязку з виконанням ними конституційного обовязку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обовязок і військову службу».

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоровя і віком громадян України, повязаний із захистом Вітчизни.

У відповідності до п. 267 Положення про проходження громадянами України військової служби і Державній прикордонній службі України затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 р. контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби з підстав, визначених ст. 26 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу».

Відповідно до ч. 9 ст. 23 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу» у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба, а для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених ч. 8 ст. 26 цього Закону.

Ч.8 ст. 26 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу» визначено, що під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці:

1) з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини:

а) жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;

б) за станом здоровя - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;

в) у звязку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку;

г) у звязку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини:

виховання матірю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);

утримання матірю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дитини віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи;

необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;

наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;

д) у звязку з проведенням організаційних заходів у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, за умови завершення виконання визначених завдань;

е) через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обовязків;

є) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України.

Військовослужбовці також можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених пунктами "в", "г", "е", "є", "и" частини шостої та пунктами "в", "г", "е", "є" частини сьомої цієї статті.

Так, судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04.02.2015 р. було розірвано шлюб між позивачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21.04.2015 року визначено місце проживання дитини, ОСОБА_5 разом з батьком, ОСОБА_1 Отже, на момент звернення позивача до Харківського прикордонного загону з рапортом про звільнення він не перебував в шлюбі та має на вихованні неповнолітню дитину, яка проживає з ним без матері.

Тобто, у позивача існують обставини, передбачені підпунктом «ґ» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу». Вказана норма не передбачає розширеного тлумачення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дії Харківського прикордонного загону про відмову позивачу у звільненні з військової служби через сімейні обставини та необхідність зобовязання Харківського прикордонного загону задовольнити рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби через сімейні обставини та надати документи на звільнення до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом при вирішенні вищезазначеного адміністративного позову було взято до уваги положення ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 1,3 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному , повному та обєктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства україни в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій та рішень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 160 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Харківського прикордонного загону щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 через сімейні обставини.

Зобов'язати Харківський прикордонний загін задовольнити рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби через сімейні обставини та надати документи на звільнення до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25.06.2015 року.

СуддяТітов О.М.