Постанова № 4554784, 24.07.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

24 липня 2009 р.                                                                                     Справа № 2-а-3760/08

                                                                                                                             м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мельник-Томенко Жанни Миколаївни,

При секретарі судового засідання:   Пивовар Інні Михайлівні 

За участю представників сторін:

позивача      :   Марченко С.І., представник на підставі довіреності

відповідача :   Скопчак Я.В., представник на підставі довіреності

розглянувши матеріали справи

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут"  

до:   Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції 

про: визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство "Вінніфрут" звернулось до суду з позовом до Козятинської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Позов мотивовано наступним.

14.01.2008 року, за результатами проведеної перевірки, Козятинською ОДПІ складено акт перевірки № 2/23-30807701. На підставі даного акту перевірки відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000012301 від 14.01.2008 року, яким до позивача, за порушення вимог ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”застосовані штрафні санкції на загальну суму 86574,02 грн. 

Позивач не погоджується з вказаним рішенням та вважає його таким, що підлягає скасуванню. Так, підставою для нарахування штрафних санкцій стало те, що перевіркою встановлено порушення ВАТ "Вінніфрут" термінів розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами. Листом Міністерства економіки України № 102-41/387 від 16.03.2007 року, вказані контракти були віднесені до договорів поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, що визначені в ст. 6 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”. ВАТ “Вінніфрут”листами № 83-21/03 від 21.03.2007 року та № 82-20/03 від 20.03.2007 року звернулось до ДПА  України з метою отримання остаточного висновку щодо доцільності продовження терміну розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами. Проте, ДПА України відмовило позивачу в данному проханні. Позивач вважає, що саме неправомірні дії ДПА України потягли за собою порушення термінів розрахунків, а тому платник податків не має відповідати за дії органів державної влади, що суперечать діючому законодавству.

Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000012301 від 14.01.2008 року в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 86574,02 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позов та посилаючись на  обставини викладені в позовній заяві, просила суд задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, виходячи з наступного. До позивача застосовано штрафні санкції за порушення норм закону, оскільки ним порушено терміни розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідач не погоджується із твердженнями позивача про те, що порушення термінів розрахунків сталось з вини ДПА України, оскільки остання відмовила у наданні позивачу остаточного висновку, у зв’язку з невиконанням нерезидентом взятих на себе зобов’язань по контрактах, внаслідок чого терміни поставки неодноразово переносились, а тому такі дії не підпадають під “Порядок віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 455 від 30.03.2002 року. А також, у зв’язку з тим, що документи, стосовно отримання остаточного висновку щодо доцільності продовження термінів розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, надані податковому органу після закінчення законодавчо встановлених термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Тому, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно акту перевірки № 2/23-30807701 від 14.01.2008 року “Про результати виїзної планової документальної перевірки ВАТ “Вінніфрут”з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2007 року, по податку на додану вартість за період з 01.02.2007 року по 30.09.2007 року”, перевіркою встановлено порушення термінів розрахунків в іноземній валюті по контракту № 180906 від 18.09.2006 року укладеного позивачем з нерезидентом Taizhou Interntional ekonomik&technical cooperation №180906 від 18.09.2006 року, по контракту № 300906 від 30.09.2006 року з нерезидентом  Shangai Lonh Package Machiery Co.Ltd.

На підставі даного акту перевірки, відповідачем було винесено рішення № 0000012301 від 14.01.2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким за порушення ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”до ВАТ "Вінніфрут" застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 120000 грн.

Відкрите акціонерне товариство “Вінніфрут” є суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності і для можливості здійснення підприємницької діяльності укладає з іноземними фірмами зовнішньоекономічні контракти.

Як встановлено судом, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.07.2007 року у адміністративній справі №2-а-712/07 позов ВАТ "Вінніфрут" до ДПА України, - задоволено повністю. Визнано неправомірними дії ДПА України по відмові в наданні висновку щодо доцільності продовження строків розрахунків за імпортними контрактами ВАТ "Вінніфрут" з Taizhou Interntional ekonomik&technical cooperation №180906 від 18.09.2006 року Shangai Konhon Package Machiery Co.Ltd від 30.09.2006 року. Зобов'язано Державну податкову адміністрацію України надати ВАТ "Вінніфрут" висновки, відповідно до Постанови КМУ № 445 від 30.03.02, щодо доцільності продовження строку розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами ВАТ "Вінніфрут" з Taizhou Interntional ekonomik&technical cooperation № 180906 від 18.09.2006 року Shangai Konhon Package Machiery Co.Ltd від 30.09.2006 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009 року апеляційну скаргу Супруна М.І. в інтересах ДПА України залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.07.2007 року без змін.

Таким чином, постанова Вінницького окружного адміністративного суду набула законної сили 03.02.2009 року.

При цьому, у рішенні суду від 03.07.2007 року № 2-а-712/07 судом встановлені наступні обставини.

18 вересня 2006 року між ВАТ “Вінніфрут”і Taizhou Interntional ekonomik&technical cooperation та 30 вересня 2006 року між ВАТ “Вінніфрут”і Shangai Konhon Package Machiery Co.Ltd були укладені міжнародні договори поставки обладнання, відповідно до яких “Вінніфрут” виступає Покупцем.

Згідно з умовами вищеназваних договорів Продавці зобов’язуються поставити обладнання протягом 60-ти днів з моменту проведення Покупцем попередньої оплати в розмірі 20% та 25% від вартості обладнання. Враховуючи вимоги договорів, ВАТ “Вінніфрут” перерахував попередню оплату, що відповідно становить 20698,6 доларів США та 50175 доларів США. Однак, Продавці на протязі 60-ти днів поставку обладнання не здійснили, мотивуючи таку затримку складністю процесу його виготовлення. У зв’язку з чим, до вказаних вище контрактів були внесені зміни щодо строків поставки і виконання  яких складали 17 квітня 2007 року та 24 квітня 2007 року, тобто строк поставки перевищує 90 календарних днів.

В силу ст. 2  Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно ст. 6 вищевказаного Закону, у разі перевищення термінів 90 календарних днів, в разі виконання резидентом договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення Національний банк України може надавати індивідуальні ліцензії.

Для отримання такої ліцензії резидент, тобто ВАТ “Вінніфрут”, повинен отримати висновок щодо віднесення операцій резидента до договорів , визначених у ст. 6 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній”, подавши до Мінекономіки відповідні документи.

З цією метою, на виконання вимог Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” та Постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2002 року №445, ВАТ “Вінніфрут” листами №57-22/02 від 21.02.2007 року та №78-02/03 від 02.03.2007 року звернулось до Міністерства економіки України з проханням віднести вищевказані контракти до договорів поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення. До листів були додані ряд документів, перелік яких визначений п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2002 року №445.

Відповідно до листів від 16.03.2007 року №102-41/387 та №102-41/420 від 20 березня 2007 року Міністерства економіки України, зовнішньоекономічні договори ВАТ “Вінніфрут” з Taizhou Interntional ekonomik&technical cooperation та Shangai Konhon Package Machiery Co.Ltd віднесено до договорів поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, що визначені у ст. 6 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

На виконання положень ст. 6 цього ж Закону, Національним банком України прийняті Постанова від 24.03.1999 року №136 (із змінами і доповненнями) та Інструкція про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями. Пунктом п. 1.5 даної Інструкції, передбачено, що обов’язковою умовою для отримання індивідуальної ліцензії на продовження термінів розрахунків є наявність остаточного висновку Державної податкової Адміністрації України про можливість продовження цих строків за зовнішньоекономічними  договорами резидентів.

Тому, отримавши висновки Мінекономіки, ВАТ “Вінніфрут” звернулось до Державної податкової адміністрації України листами від 20.03.2007 року №82-20/03 та від 21.03.2007 року №83-21/03, з проханням про отримання остаточного висновку щодо доцільності продовження терміну розрахунків за вказаними вище контрактами. Однак, листами від 29.03.2007 року №3052/6/22-5016 та №3053/6/22-5016, ДПА України відмовила в наданні таких висновків з тих підстав, що перенесення термінів поставки не підпадає під дію Постанови КМУ від 30 березня 2002 року №445. Як аргумент ДПА України визначила також той факт, що ВАТ “Вінніфрут” звернулось за наданням висновку після закінчення законодавчо встановлених  термінів розрахунків.

Не погодившись із висновками Державної податкової адміністрації України, ВАТ “Вінніфрут” звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з вимогою визнати неправомірними дії Державної податкової адміністрації України по відмові в наданні висновку щодо доцільності продовження строків розрахунків за імпортними контрактами ВАТ “Вінніфрут”з Taizhou Interntional ekonomik&technical cooperation №180906 від 18 вересня 2006 року,  Shangai Konhon Package Machiery Co.Ltd від 30 вересня 2006 року та щодо зобов’язання Державної податкової адміністрації України, відповідно до Постанови КМУ №445  від 30.03.02.р, надати позивачу висновки щодо доцільності продовження строку розрахунків за вищевказаними зовнішньоекономічними контрактами.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, встановлена неправомірна відмова ДПА України щодо продовження термінів розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначені конституційні вимоги поширюються на всі без винятку органи державної влади, у тому числі й на компетенцію податкових органів.

Строки розрахунків по зовнішньоекономічних контрактах, що укладені між ВАТ "Вінніфрут" та Taizhou Interntional ekonomik&technical cooperation від 18 вересня 2006 року за №180906 та між ВАТ "Вінніфрут" (Покупець) та Shangai Konhon Package Machiery Co.Ltd від 30 вересня 2006року, відповідно до яких “Вінніфрут” виступає покупцем, не можуть вважатись порушеними, оскільки такі обставини виникли внаслідок протиправних дій ДПА України.

За вказаних обставин, застосування до ВАТ “Вінніфрут” відповідно до ст.4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків по вищевказаним договором є неправомірним, так як прийняті на підставі відмови Державної податкової адміністрації України у наданні висновку щодо доцільності продовження термінів розрахунків, яка згідно постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 03.07.2007 року визнана неправомірною.

А тому рішення про застосування фінансових санкцій за №0000012301 від 14.01.2008 року у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 86574,02 грн. являється протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, наслідком встановлення судом не відповідності частини рішення відповідача вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого видку податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь частині.

У даній справі констатуючи протиправне застосування штрафних санкцій в розмірі 86547,02 грн. суд не може визнати протиправним рішення податкового органу в якійсь частині. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного  позову  суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих  його  положень  із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав,  свобод, інтересів людини і громадянина, інших  суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами ст. 162 КАС України, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, шляхом визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000012301 від 14.01.2008 року.

При розгляді і вирішенні справи суд також керувався наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України  оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні відповідачем не доведено правомірність свого рішення.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки платіжним дорученнями №159 від 19.02.08 року підтверджено розмір судового збору сплаченого позивачем, що складає по 3,40 грн., дана сума підлягає стягненню  на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Козятинської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000012301 від 14.01.2008 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь ВАТ "Вінніфрут" документально підтверджений розмір судових витрат - 3,40 грн.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  24.07.09 

Суддя/підпис/                                                        Мельник-Томенко Жанна Миколаївна