Постанова № 45546468, 22.06.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1535/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючогосудді ОСОБА_1,

судді: Завальнюка І.В., Радчука А.А.,

за участю: секретаря Мороз А.П.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника Південної митниці Міндоходів, Одеської митниці ДФС,

ДФС ОСОБА_3,

третя особа не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної Фіскальної служби України, Одеської митниці Державної Фіскальної служби України, Південної митниці Міндоходів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання протиправним рішення, визнання протиправним та скасування наказу про припинення перебування на державній службі, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_4 (надалі ОСОБА_4 або позивач) до Державної Фіскальної служби України (надалі ДФС), Одеської митниці Державної Фіскальної служби України (надалі Одеська митниця ДФС), в якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати протиправним рішення ДФС, викладене у листі ДФС України №1117/3/99-99-04-03-02-14 від 10.02.2015р., яким позивачу відмовлено у поновленні на державній службі на посаді заступника начальника відділу митного оформлення №3 митного поста Одеса-порт Одеської митниці ДФСУ; визнати протиправним та скасувати Наказ Державної митної служби України №246-к від 06.02.2012р. Про припинення перебування на державній службі, яким припинено перебування позивача на державній службі в митних органах України; зобовязати ДФС України поновити позивача на посаді заступника начальника відділу митного оформлення №3 митного поста Одеса-порт Одеської митниці ДФСУ; стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає незаконним своє звільнення з органів Митної служби, оскільки кримінальну справу, порушену проти позивача, закрито у звязку з відсутністю у його діях складу злочину. Крім того, відповідач відмовився поновити ОСОБА_4 на державній службі у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд задовольнити їх.

Представник Південної митниці Міндоходів, Одеської митниці ДФС, Державної фіскальної служби в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, зазначивши при цьому, що підставою для звільнення позивача стало повідомлення про порушення відносно нього кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (одержання хабара у великому розмірі або службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням хабара), що дало обґрунтовані підстави Державні митній службі України для прийняття рішення про припинення перебування позивача на державній службі, а скоєння позивачем злочину є безумовною підставою для звільнення його з державної служби в митних органах за порушення Присяги державного службовця.

Третя особа до суду не прибув. Про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином та завчасно. Жодних заяв, клопотань про неможливість прибути до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. ОСОБА_6 за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.

Заслухавши думки представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_4, 12.09.1965р.н., з 08.09.1992р. працював в органах Державної митної служби України.

08.06.1995р. ОСОБА_4 прийнято присягу державного службовця (а.с. 39, зворотній бік).

Наказом Південної митниці Державної служби України від 02.02.2012р. №118-к ОСОБА_4 переведено на посаду заступника начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Одеса-порт» (а.с. 90).

Наказом Державної митної служби України №246-к від 06.02.2012р. припинено перебування ОСОБА_4, на посаді заступника начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Одеса-порт» Південної митниці (надалі оскаржуваний наказ) (а.с. 41).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, підставою припинення державної служби стало Порушення ОСОБА_4 Присяги державного службовця.

Відповідно до постанови Приморського районного суду м. Одеси від 24.02.2012р. по справі №1522/4599/2012 у відношенні ОСОБА_4, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту (а.с. 124-126).

03.03.2012р. ОСОБА_4 затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що підтверджується протоколом затримання підозрюваного (а.с. 127).

Начальником Південної митниці внесено Голові Державної митної служби України подання про припинення перебування ОСОБА_4 на державній службі у звязку з порушенням Присяги державного службовця (а.с. 73-74).

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 17.12.2014р. по справі №1527/9446/12, яка набрала законної сили 25.12.2014р., кримінальну справу по звинуваченню ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України припинено у звязку з відсутністю у його діях складу злочину, у звязку з декриміналізацією (а.с. 15-19).

22.01.2015р. ОСОБА_4 звернувся до Голови Державної фіскальної служби про поновлення на державній службі на займаній посаді у порядку Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (а.с. 20-22).

Листом від 10.02.2015р. за вих. №1117/3/99-99-04-03-02-14 ДФС за результатами розгляду звернення повідомило, що оскільки звільнення не повязане із засудженням, підстав для поновлення на колишній роботі згідно зі ст. 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не вбачається (а.с. 11).

Оцінивши надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Правовий статус посадових осіб митної служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, Митним кодексом України, а в частині, що ним не регулюється, Законом України «Про державну службу» (надалі ОСОБА_6).

Основними обовязками державних службовців, відповідно до ст. 10 Закону, серед інших є: додержання конституції України та інших актів законодавства України; безпосереднє виконання покладених на них службових обовязків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обовязків, ініціатива і творчість в роботі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення присяги, передбаченої ст. 17 Закону України Про державну службу.

Відповідно до положень Митного кодексу України (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) посадові особи митної служби, вперше прийняті на службу до митних органів, приймають Присягу.

У частині другій статті 17 Закону наведено текст присяги державного службовця такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. При цьому порушення Присяги може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

Як зазначено у Рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України Про вищу раду юстиції, присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового, конституційного зобовязання державного службовця. Вона є особистою обіцянкою про вірність служби народові України. У присязі знаходить вияв конституційне положення про те, що джерелом влади є народ України, і саме йому адресована присяга, яку складає державний службовець. ОСОБА_7 має, насамперед моральне, етичне значення, її окремі елементи є етичними правилами поведінки державного службовця.

ОСОБА_6 не містить чітких ознак діяння, яке слід кваліфікувати як порушення Присяги.

Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Тобто звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою, а тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Отже, про порушення Присяги державного службовця можливо стверджувати після встановлення факту вчинення службовцем діяння, не сумісного з посадою.

Як вбачається з оскаржуваного наказу, Державна митна служба України, приймаючи рішення про припинення перебування ОСОБА_4 на державні службі, виходила з наступного. 03.02.2012р. співробітниками Управління СБУ в Одеській області у службовому приміщенні відділу митного оформлення №3 митного поста «Одеса-порт» Південної митниці проведено слідчі дії з метою зясування обставин незаконного вимагання та незаконного одержання грошових коштів працівниками митного поста «Одеса-порт» Південної митниці. За результатами проведених заходів затримано начальника митного поста «Одеса-порт» ОСОБА_8 та заступника начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Одеса-порт» Південної митниці ОСОБА_4 Згідно листа Управління СБУ в Одеській області від 06.02.2012р. №4-677 у відношенні ОСОБА_8 та ОСОБА_4 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, що є неприпустимим з боку посадових осіб митної служби, завдає шкоди авторитетові як Південної митниці, так і митної служби України в цілому.

Як вбачається зі змісту вказаного листа, Управління СБУ в Одеській області повідомило Південну митницю про проведення слідчих дій та затримання ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (а.с. 89).

Водночас з матеріалів справи вбачається, що кримінальну справу у відношенні ОСОБА_4 відкрито 24.02.2012р. та затримано ОСОБА_4 24.02.2012р., що підтверджується протоколом затримання підозрюваного (а.с.123) та постановою Приморського районного суду м. Одеси (а.с. 124-126).

Крім того, ухвалою Апеляційного суду Одеської області затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 106 КПК України 24.02.2012р. за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ст. 364 ч. 3 КК України визнано незаконним та звільнено ОСОБА_4 з з-під варти.

Отже, станом на момент видачі оскаржуваного наказу, у відповідача обєктивно не могло бути жодних доказів затримання та відкриття відносно ОСОБА_4 кримінальної справи за статтею ст. 364 ч. 3 КК України, оскільки зазначені факти сталися пізніше, а саме 24.02.2012р.

Крім того, відповідно до п.п. «г» п. 2.1 Розділу 2 Інструкції про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України, затвердженої Наказом Держитслужби від 03.08.2010р. №918, підставами для проведення службового розслідування є факти (ознаки): вчинення посадовою особою чи стосовно неї у зв'язку з виконанням службових обов'язків діяння, яке містить ознаки злочину.

Відповідно до п. 2.5 Розділу 2 цієї ж Інструкції порушення стосовно посадової особи за результатами її службової діяльності кримінальної справи, складення протоколу про корупційне правопорушення, притягнення у зв'язку з цим до встановленої законом відповідальності, а також закінчення строків накладення дисциплінарного, адміністративного стягнень не звільняють керівника митного органу від обов'язку призначення службового розслідування для встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.

Як встановлено судом, перед прийняттям рішення про припинення перебування позивача на державні службі службове розслідування не проводилося.

Таким чином, суду вбачається, що прийняттю рішення про припинення перебування ОСОБА_4 на державні службі не передувало встановлення та оцінка Державною митною службою України фактів, які б свідчили про скоєння позивачем діяння, не сумісного з перебуванням на посаді. Натомість висновок Державної митної служби України про порушення позивачем ОСОБА_7 державного службовця базувався виключно на інформації, викладеній у листі Управління СБУ в Одеській області від 06.02.2012р. №4-677.

Згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21 травня 2013 року № 21-403а12 у справі за позовом Особа-1 до Львівської митниці Державної митної служби України про поновлення на посаді та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу встановлено, відповідно до частини другої статті 410 Митного Кодексу у митній службі України діє Статут, який затверджується законом. Відповідно до статті 31 Статуту з метою зясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обовязкове службове розслідування. Наказом Державної митної служби України від 13 серпня 2010 року № 918 затверджено Інструкцію про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України.

Отже, з огляду на вище зазначене, суд дійшов висновку про протиправність Наказу Державної митної служби України №246-к від 06.02.2012р. Про припинення перебування на державній службі, в частині припинення перебування ОСОБА_4 на державній службі в митних органах України та необхідність скасування його у цій частині.

Враховуючи, що правонаступником Державної митної служби України є Державна фіскальна служба України (Указом Президента України від 18.03.2013 року №141/2013 затверджено Положення про Міністерство доходів і зборів України та визначено, що Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізуються. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року №236 затверджено Положення про Державну фіскальну службу України та встановлено, що до прийняття законодавчих та інших нормативно-правових актів забезпечення діяльності Державної фіскальної служби у 2014 році здійснюватиметься в межах видатків, передбачених Міністерству доходів і зборів), суд вважає, що обовязок поновити ОСОБА_4 на попередній посаді належить виконати Державні фіскальній службі України.

Разом з тим, що стосується вимог позивача про визнання протиправним рішення ДФС, викладене у листі ДФС України №1117/3/99-99-04-03-02-14 від 10.02.2015р., яким позивачу відмовлено у поновленні на державній службі на посаді заступника начальника відділу митного оформлення №3 митного поста Одеса-порт Одеської митниці ДФС, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді) - йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу. Робота (посада) надається громадянинові не пізніше ніж через один місяць з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з дня набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що положення даної статті стосуються поновлення на службі громадянина, звільненого у звязку з незаконним засудженням.

Як встановлено п. 7 ч. 1 ст. 36 КЗпПУ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставами припинення трудового договору є: набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи.

Тобто засудження працівника є окремою підставою для розірвання трудового договору. Враховуючи, що підставою припинення перебування позивача на державній службі стало не його засудження, а Порушення присяги державного службовця (як зазначено в оскаржуваному Наказі), суд погоджується з тим, що положення ст. 6 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_4 в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно довідки Південної митниці Міндоходів №143 від 26.05.2015р., середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу за період 1 рік, нарахована ОСОБА_4, становила 31275,60 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення на користь позивача середньої заробітної плати у межах стягнення за один місяць.

Отже, з огляду на вище зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають частковому задовленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до положень ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16 червня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 69-71, 86, 158-163, 167, 183-2, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Державної Фіскальної служби України, Одеської митниці Державної Фіскальної служби України, Південної митниці Міндоходів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання протиправним рішення, визнання протиправним та скасування наказу про припинення перебування на державній службі, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Державної митної служби України №246-к від 06.02.2012р. Про припинення перебування на державній службі в частині припинення перебування на державній службі ОСОБА_4.

Зобовязати Державну фіскальну службу України поновити ОСОБА_4 на посаді заступника начальника відділу митного оформлення №3 митного поста Одеса-порт Південної митниці Міндоходів.

Стягнути з Південної митниці Міндоходів (код ЄДРПОУ 38721632) на користь ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) суму середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з 07.02.2012 року по 06.02.2013 року у розмірі 31275,60 грн. (тридцять одна тисяча двісті сімдесят пять гривень шістдесят копійок) із утриманням (відрахуванням) з цієї суми всіх обов'язкових податків, платежів та зборів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді та в частині стягнення суми середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд у строки та в порядку, встановленому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 22 червня 2015 року.

Головуючий суддя Л.М. Токмілова

Суддя І.В. Завальнюк

Суддя А.А. Радчук