Постанова № 45545270, 16.06.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року , об 11:40 годині,Справа № 808/8137/14 ПРДО/808/6/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Матяш О.В., за участю секретаря Передерій А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» до Мангуської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0006161700 від 01.10.2014, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 11119,9 гривень та нарахована пеня в розмірі 28166,45 гривень.

Позивач не згоден із вказаним рішенням, оскільки ОДПІ невірно нараховано пеню, що обумовлено невірним визначенням кількості днів у періоді прострочення сплати єдиного внеску, а саме: день сплати єдиного внеску включено у кількість днів прострочення, чим завищено кількість днів прострочення і, як наслідок, здійснено зайве нарахування пені.

Крім того, 12.05.2015 позивач надав заяву про зміну підстави позову, додатково зазначивши дві підстави, а саме: по-перше, 26.03.2014 позивач подав до Донецького окружного адміністративного суду позов про скасування вимоги про сплату боргу №Ю-17-1 від 18.02.2014, а отже, відповідно до вимог ч. 13 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464-VI), з цього дня нарахування пені зупиняється; по-друге, п. 93 розділу VIII Закону № 2464-VI передбачає незастосування до платників єдиного внеску, що перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території, де проводилась АТО, відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених цим Законом за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення АТО. Зазначене положення поширюється на позивача, оскільки він перебуває на обліку у відповідача, що розташований в зоні проведення АТО.

Просить скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0006161700 від 01.10.2014.

В судове засідання представник позивача не зявився, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач позов не визнає з підстав, викладених в запереченнях, зазначивши, що, відповідно до п. 7.5 р. 7 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів №455 від 09.09.2013, нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. Також, справа №805/4262/14 про оскарження позивачем вимоги №Ю-17-1 від 18.02.2014 вважається втраченою та провадження відновленню не підлягає. Дані щодо повторного звернення ПрАТ «АМЗ» з таким позовом відсутні. Отже, оскільки рішення по вказаній справі не винесено, вказана вимога не є оскарженою. Крім того, фактично підприємство знаходиться в м. Бердянськ Запорізької області, а тому дія п. 93 розділу VIII Закону № 2464-VI не поширюється на позивача. Просить відмовити в позові.

В судове засідання представник відповідача не зявився з неповажної причини, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на таке: судом встановлено, що 24.12.2004 ПрАТ «АМЗ» (ЄДРПОУ 32954671) було зареєстровано як юридична особа Першотравневою районною державною адміністрацією Донецької області, номер запису в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1 247 102 0000 000046. Місцезнаходженням юридичної особи є: 87400, АДРЕСА_1 (а.с.7-8).

04.11.2014 позивач отримав рішення Мангуської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0006161700 від 01.10.2014, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції підприємства (а.с.10). Зазначеним рішенням за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до позивача застосовано штраф у розмірі 11119,9 гривень та нараховано пеню у розмірі 28166,45 гривень за період з 21.11.2013 по 09.09.2014.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 25 Закону № 2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з ч. 10 ст. 25 вказаного Закону, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 цього ж Закону, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Судом встановлено, що 20.11.2013, на підставі звіту за жовтень 2013 року №1302256301 від 19.11.2013 (дата формування у страхувальника 15.11.2013) (а.с.12-13), позивачу нараховано єдиного внеску на 111198,93 гривень (а.с.69).

Згідно з абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Судом встановлено, що 09.09.2014 позивачем було остаточно погашено суму боргу з єдиного внеску за жовтень 2013 року (а.с.110).

Згідно з пп. 2 п. 7.2 розділу 7 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України №455 від 09.09.2013, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1-4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 9. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, за який сплачується єдиний внесок, незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Відповідно до абз. 1,2 п. 7.5 розділу 7 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України №455 від 09.09.2013, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Положення абзацу 2 п. 7.5 р. 7 вказаної Інструкції є ідентичним та дублює абзац 1 ч. 13 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідачем цілком правомірно та у відповідності до вимог чинного на той час законодавства розраховано суму пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Судом встановлено, що Мангуською ОДПІ направлено на адресу ПрАТ «АМЗ» вимогу №Ю-17-1 від 18.02.2014, яка отримана підприємством 17.03.2014 (а.с.156).

ПрАТ «АМЗ» оскаржило зазначену вимогу в судовому порядку в Донецькому окружному адміністративному суді (справа №805/4262/14).

Відповідно до абз. 2 ч. 13 ст. 25 Закону № 2464-VI, у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.

Відповідно до листа Донецького окружного адміністративного суду №07-09-426/15 від 29.04.2015, у звязку з незаконним захопленням будівлі Донецького окружного адміністративного суду за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, буд. 17, адміністративна справа №805/4262/14 за позовом ПрАТ «АМЗ» до Мангуської ОДПІ про скасування вимоги №Ю-17-1 від 18.02.2014 перебуває в колишній будівлі Донецького окружного адміністративного суду та вважається втраченою.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 КАС України, судове провадження, втрачене до закінчення судового розгляду, не підлягає відновленню у встановленому цим розділом порядку. Заявник у цьому разі може пред'явити новий позов. В ухвалі суду про відкриття провадження в новій справі у зв'язку з втратою незакінченого провадження обов'язково має бути зазначено про цю обставину.

Суд зазначає, що станом на дату судового засідання відомості щодо повторного звернення позивача з позовом про оскарження вказаної вимоги у суду відсутні.

Таким чином, оскільки остаточне рішення в вказаній справі не винесено, та позивач не звернувся до суду із новим позовом про оскарження такої вимоги, суд вважає, що вказана вимога вважається не оскарженою, а отже й підстав для зупинення нарахування пені у відповідача не було, а тому він діяв в законодавчо встановленому порядку.

Відповідно до п. 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обовязків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII від 02.09.2014 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Згідно з ч. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

А згідно з абз. 1 ч. 2 вищевказаного Закону, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Судом встановлено, що ПрАТ «АМЗ» знаходиться на обліку в Мангуській ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, проте основні фонди та засоби виробництва підприємства знаходяться в буд. 7 по вул. Гагаріна в м. Бердянськ Запорізької області, що підтверджується протоколом №1 установчих зборів засновників ПрАТ «АМЗ» та додатками до нього.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014 затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Відповідно до вказаного розпорядження смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області є населеним пунктом, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014 зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014. №1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція». Проте, розпорядження №1079-р від 05.11.2014 було оскаржено в судовому порядку та визнано нечинним постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2015 у справі №826/18327/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015.

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.04.2015 у справі №К/800/19383/15 зупинено виконання постанови окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2015 у справі №826/18327/14. Таким чином, на сьогоднішній день розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014 є чинним.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Судом встановлено, що ПрАТ «АМЗ» зверталося до відповідача з заявами про звільнення від виконання своїх обовязків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» на період з 14.04.2014 до закінчення АТО (заяви № 436-61 від 27.11.2014 (а.с.148) та №6-м від 30.04.2015 (а.с.149). Проте, сертифікату Торгово-промислової палати України, як того вимагає ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», позивачем не надано ані відповідачу, ані суду під час судового розгляду справи.

Таким чином, ПрАТ «АМЗ» фактично проводить свою господарську діяльність не на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а отже дія п. 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на нього не поширюється.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позові вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України, «якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз».

При зверненні до суду з даним позовом сплачено 10% ставки мінімального судового збору за подання позову майнового характеру 182,7 гривень (платіжні доручення №4849 від 12.11.2014 та №4864 від 01.12.2014 (а.с.6, 23). Оскільки у позові відмовлено, позивач повинен доплатити судовий збір у розмірі 1644,3 гривень (1827 182,7 =1644,3).

Керуючись ст.ст. 17, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у позові відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 32954671, адреса: 87400, АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України судові витрати у розмірі 1644 (однієї тисячі шестиста сорока чотирьох) гривень 30 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш