Постанова № 45545244, 04.06.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року 17:28Справа № 808/249/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Ж.М.

за участю:

секретаря судового засідання Мухи Я.М.

представників:

позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до: Бердянської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішень про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області, в якому позивач просить суд визнати дії відповідача під час проведення перевірки протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.03.2014 №002671702, податкову вимогу від 18.02.2014 №002691702, а також рішення про застосування штрафних фінансових санкцій від 07.03.2014 №0002701702, №0002711702.

Ухвалою суду від 04.06.2015 адміністративний позов в частині вимог про визнання протиправними дій Бердянської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області щодо проведення перевірки та ознайомлення з її результатами залишено без розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що витрати і доходи за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, позивачем сформовано у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України, на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. Відтак, підстави для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та з єдиного внеску за наслідками перевірки у відповідача відсутні.

У звязку із правомірністю віднесення понесених витрат до валових витрат позивач вважає, що він не занижував єдиний внесок на загальнообовязкове державне страхування. Висновки, викладені в акті перевірки, за наслідком якої винесено оскаржувані рішення, податкове повідомлення-рішення, та вимога є необґрунтованими і безпідставними, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому вказані рішення, податкове повідомлення-рішення та вимога Бердянської ОДПІ є протиправними.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, з підстав зазначених у письмових запереченнях, зокрема зазначає, що при перевірці книги обліку доходів та витрат, первинних документів, накладних на придбання товару, руху коштів по розрахунковим рахункам податковим органом встановлено, що позивачем до складу валових витрат за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 включено витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів, які підтверджені касовими (фіскальними) чеками, згідно яких неможливо ідентифікувати субєкта підприємницької діяльності, який придбавав ПММ.

Таким чином, позивачем порушено вимоги п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України та п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», у звязку із чим позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 12 708 грн.; єдиний внесок в сумі 29 397,84 грн. та нараховані штрафні санкції на загальну суму 1956,02 грн.

Відповідач вважає оскаржувані рішення прийняті податковим органом у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для їх скасування відсутні. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

В період з 06.02.2014 по 11.02.2014, на підставі направлення від 05.02.2014 № 0144 та наказу від 05.02.2014 № 141, згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, фахівцями Бердянської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_5 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 та додержання вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, у звязку із ненаданням в повному обсязі пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит Бердянської ОДПІ від 11.01.2014(який отримано підприємцем 17.01.2014) протягом 10 днів з дня отримання запиту ФОП ОСОБА_5

За результатами проведеної перевірки складено акт № 16/1710/НОМЕР_1 від 18.02.2014.

Висновками до акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 в сумі 12708 грн.;

- п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», заниження єдиного внеску за 2011 рік, за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 в сумі 29 397,84 грн.

На підставі акту перевірки № 16/1710/НОМЕР_1 від 18.02.2014 Бердянською ОДПІ винесено:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_2 від 07.03.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 15 885 грн., у т.ч. за основним платежем 12708 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 3177 грн.;

- вимогу № Ф НОМЕР_3 від 18.02.2014 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 29 397,84 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якого нараховується єдиний внесок № НОМЕР_4 від 07.03.2014, яким позивачу визначено штрафні санкції у розмірі 136,00 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_5 від 07.03.2014, яким позивачу визначено штрафні санкції з єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 1820,02 грн.

Зазначені рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області та Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарг позивача останні залишенні без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін (рішення ГУ ДФС у Запорізькій області № 541/14/0801-100413 від 13.08.2014, №540/14/0801-100413 від 19.08.2014 рішення ДФС України про залишення скарги без розгляду № 3986/Б/99-99-10-01-07-15 від 10.12.2014, № 3304/Б/99-99-10-01-07-15 від 19.11.2014).

Не погоджуючись із вказаними рішення та вимогою позивач звернувся до суду із вимогами про їх скасування.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з реєстраційними даними основним видом господарської діяльності позивача є збирання безпечних відходів (КВЕД 38.11).

За період з 01.01.2011 по 31.12.2012 позивач здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткуванні, особливості оподаткування доходів від обрання якої встановлено статтею 177 «Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування» Розділу ІV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України, та сплачував до бюджету самостійно розраховані авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб.

Як видно з наданих позивачем первинних документів, ним протягом перевіряємого періоду здійснювалась організація та виконання робіт по прибиранню сміття у місті сміттєвозами, які належать позивачу.

Перевіркою встановлено, що декларації про доходи за 2011 рік та 2012 рік до Бердянської ОДПІ надані своєчасно.

Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності у періоді з 01.01.2011 по 31.12.2012, відображеного в розділі ІІІ податкової декларації та додатку 7 та додатку 5 до декларації, податковим органом встановлено, що згідно даних книги обліку доходів та витрат, первинних документів, видаткових накладних, руху коштів по розрахунковим рахункам, відомостей з ЦБД ДРФО ДПА України про суми виплачених доходів встановлено, валовий дохід за 2011 рік, складає 51 147,38 грн., за 2012 рік 275 110,69 грн., що відповідає валовому доходу, вказаному в деклараціях про доходи за 2011 та 2012 роки.

В акті перевірки контролюючий орган зазначив, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 7 та додатку 5 до декларації, встановлено, що валові витрати за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 складають 46 614,17 грн., за 2012 рік складають 257 131,26 грн.

Так, при перевірці книги обліку доходів та витрат, первинних документів, накладних на придбання товару, руху коштів по розрахунковим рахункам встановлено, що валові витрати за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 складають 26 434,17 грн., за 2012 рік складають 192 591,26 грн.

На думку податкового органу, різниця виникла за рахунок того, що позивачем до складу валових витрат за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 включено касові чеки на придбання паливно-мастильних матеріалів (ПММ), згідно яких неможливо ідентифікувати СПД, який придбавав ПММ.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України 177.1 доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу,

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

- витрати банківських установ.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В матеріалах справи містяться листи ТОВ «Газова заправка» № 3 від 31.03.2014, № 2 від 31.03.2014, відповідно до яких, ТОВ «Газова заправка» підтверджує факт заправки автомобілів (сміттєвозів), які належать ФОП ОСОБА_5 газом (метаном) за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 та 01.10.2011 по 31.12.2012, відповідно до фіскальних чеків.

Також, факт заправки автомобілів (сміттєвозів) позивача стисненим природним газом (метаном) за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 підтверджує ТОВ «ОСОБА_1 і К» (листи вих. № 88,89 від 04.04.2014), відповідно до фіскальних чеків.

Таким чином, ТОВ «ОСОБА_1 і К» та ТОВ «Газова заправка» підтвердили факт придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів за касовими чеками, на підставі яких позивачем було сформовані валові витрати. При цьому, вказані витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 повязані із здійсненням господарської діяльності позивача.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат 84 720 грн., сплачених за придбання паливно-мастильних матеріалів за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, висновок податкового органу, викладений у ОСОБА_1 перевірки, про завищення позивачем у перевіряємому періоді валових витрат та невірного визначення позивачем обєкта оподаткування (чистого оподаткованого доходу), заниження його на суму 84720 грн. є безпідставним та не відповідає фактичним обставинам справи.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку про протиправність висновків податкового органу про порушення позивачем п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, у звязку із чим податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_2 від 07.03.2014 підлягає скасуванню.

Щодо твердження податкового органу стосовно порушення позивачем вимог п. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, суд зазначає наступне.

Відповідно до Наказу ДПА України від 01.12.2000 №614 «Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» фіскальний касовий чек видачі коштів (далі - видатковий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків у разі видачі коштів покупцеві при поверненні товару, рекомпенсації послуги, прийнятті цінностей під заставу, виплаті виграшів у державні лотереї та в інших випадках.

Пункт 4.2 Наказу передбачає, що видатковий чек повинен містити обов'язкові реквізити: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР ); перед номером друкуються великі літери "ПН"; для СГ, що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери "ІД"; назву операції виплати; суму коштів, яка видається за операцією виплати; якщо операція виплати повторюється, - то кількість здійснених однотипних операцій виплати, суму коштів за цими операціями; літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої суми коштів, що видається; позначення форми виплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою виплати; загальну суму виданих коштів у межах чека, перед якою друкується слово "СУМА" або "УСЬОГО"; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку операціями виплати, на початку рядка - великі літери "ПДВ"; порядковий номер видаткового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери "ФН"; напис "ВИДАТКОВИЙ ЧЕК" та логотип виробника.

Таким чином,обовязкові реквізити фіскального чеку регламентовано Наказом ДПА України від 01.12.2000 №614, а тому вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не застосовуються до касових чеків на придбання паливно-мастильних матеріалів, які включені позивачем до складу валових витрат.

Крім того, суд вражає за необхідне зазначити, що фіскальний касовий чек є не первинним документом, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а є лише розрахунковим документом, а тому висновки податкового органу стосовно неналежного ведення позивачем бухгалтерської документації, на підставі якого нараховується єдиний внесок є протиправними.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 11 ст. 7 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Отже, оскільки висновки податкового органу про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, і, відповідно, про заниження оподатковуваного доходу за 01.01.2011-31.12.2012 є безпідставними, також безпідставними є висновки контролюючого органу про заниження позивачем єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в розмірі 29 397,84 грн. та порушення п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», у звязку з чим також протиправним є застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів єдиного внеску.

У звязку з цим вимога Бердянської ОДПІ про сплату (боргу) недоїмки № Ф НОМЕР_3 від 18.02.2014 та рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якого нараховується єдиний внесок № НОМЕР_4 від 07.03.2014 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_5 від 07.03.2014 є протиправними.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, податкової вимоги та рішень про застосування штрафних санкцій.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, у звязку з тим, що позивачем спростовані висновки податкового органу за результатами перевірки, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та законність висновків зроблених в акті перевірки та обґрунтованість податкової вимоги, податкового повідомлення рішення та рішень про застосування штрафних санкцій, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 69, 71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердянської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 07.03.2014 №0002671702.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Бердянської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про сплату боргу від 18.02.2014 №0002691702.

Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій прийняті Бердянської обєднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 07.03.2014 №0002701702 та від 07.03.2014 №0002711702.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 сплачений судовий збір у сумі 182,70 (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М.Чернова