Постанова № 45545227, 18.06.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року 11:21Справа № 808/2141/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Чернової Ж.М.

за участю:

секретаря судового засідання Філоненко Ю.

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Запоріжжя адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім НВА Україна»

до: Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім НВА Україна» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012200 від 06.01.2015.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на безпідставність висновків зроблених податковим органом в акті перевірки стосовно того, що фінансово-господарські правовідносини між позивачем та його контрагентами ТОВ «ТД Купалинка Україна» у липні 2014 та ТОВ «Альшар Груп» у серпні 2014 року є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків. Позивач вважає висновки зроблені відповідачем в акті перевірки стосовно нереальності здійснення операцій з придбання товарів необґрунтованими та такими, що не відповідають діючому податковому законодавству та фактичним обставинам. Позивачем під час перевірки було надано документи, які у повному обсязі підтверджують виконання операцій. З урахуванням вище зазначеного, вважає податкове повідомлення-рішення №0000012200 від 06.01.2015 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав, які зазначені у письмових запереченнях зокрема зазначає, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ від операцій з його контрагентами за липень та серпень 2014 року, чим порушено вимоги п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.200.1 та 200.2 ст. 200, п.п.198.1, п.п.198.3, п.198.4 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. На підставі вище викладеного вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім НВА Україна» (ЄДРПОУ 37167701), 23.06.2010 зареєстроване Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію №11031020000027447.

ТОВ «Торговий дім НВА Україна» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 28.07.2010 та станом на день розгляду справи перебуває на обліку в ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя.

На підставі направлення від 17.11.2014 №156 виданих ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя, відповідно до наказу №345 від 17.11.2014 проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім НВА Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Купалинка Україна» за липень 2014р. та ТОВ «Альшар Груп» за серпень 2014р.

24.11.2014 за результатами перевірки працівниками ДПІ було складено акт №968/08-25-22-011/37167701. В ході перевірки виявлено, що ТОВ «Торговий дім НВА Україна» допущені порушення:

пп.14.1.36, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено до сплати податкові зобовязаня з податку на додану вартість на загальну суму 122451,00грн.

На підставі акту перевірки № 968/08-25-22-011/37167701 ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 06.01.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 122451,00грн. за основним платежем та застосовано штрафні санкції у розмірі 30612,75грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із вимогою про його скасування.

Враховуючи викладене, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем під час перевірки поставлено під сумнів господарські операції між позивачем «ТД «Купалинка Україна» за липень 2014р. та ТОВ «Альшар Груп» за серпень 2014р.

Щодо взаємовідносин позивача із вказаними контрагентами за перевіряємий період суд повністю підтримує позицію, висловлену представником відповідача та судом встановлено наступне.

ТОВ «Торговий будинок НВА Україна» укладено договір поставки товару з ТОВ «ТД «Купалинка Україна» від 01.07.2014 р. № 8631, згідно специфікації, при цьому поставка товару здійснюється транспортом покупця.

Згідно первинних документів, наданих до перевірки, ТОВ «Торговий дім НВА Україна» отримано від ТОВ «ТД «Купалинка Україна»» податкові, видаткові накладні (акти виконаних робіт (послуг), товарно-транспортні накладні.

При проведенні перевірки ДПІ листом від 17.11.2014 № 5223/10/08-25-22-16 звернулось до посадових осіб ТОВ «Торговий дім НВА Україна» з вимогою надати наступні первинні документи: «У разі самовивозу продукції/товару (сировини, витратних матеріалів), надати інформацію щодо:

наявності автотранспорту;

можливості перевезення таким автотранспортом зазначених вантажів, з огляду на технічні характеристики автомобіля, зокрема:

вантажопідйомність;

максимальна швидкість при повному навантаженні, технічні характеристики.

наявності в штаті підприємства водіїв;

наявності наказів на відрядження і авансових звітів водіїв;

наявності договорів транспортного експедирування»

Посадовими особами ТОВ «Торговий дім НВА Україна» надано лише договір оренди автомобіля від 28.03.2014 № 1, укладеного між ТОВ «Торговий дім НВА Україна» (орендар) та ОСОБА_3 (орендодавець), згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування автомобіль Фургон малотоннажний - В марки: Ford Transit 85Е260, державний номер: АР 8005 СК.

Слід відмітити, що посадовим особами ТОВ «Торговий дім НВА Україна» не надано до перевірки та не додано до матеріалів справи: наказів на відрядження водія до Київської обл., смт.Баришівка, вул.Чапаєва, 5, склад Г, авансових звітів, подорожніх листів вантажного автомобіля (щодо підтвердження маршруту від м.Запоріжжя до Київської обл. смт. Баришівка) до суду лише надано наказ підприємства позивача «Про ведення в дію змін та доповнень до штатного розкладу» від 27.03.2014, яким доповнено до штатного розкладу працівників водій автотранспортних засобів ОСОБА_4

Також, у листі від 17.11.2014 № 5223/10/08-25-22-16 ДПІ просило надати: «картки рахунків по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками» по контрагентам ТОВ «ТД «Купалинка Україна» за липень 2014р. та ТОВ «Альшар Груп» за серпень 2014р. та журнал ордер по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками» по контрагентам ТОВ «ТД «Купалинка Україна» за липень 2014 р. та ТОВ «Альшар Груп» за серпень 2014 р.», у зв'язку з ненаданням відповідних оборотно-сальдових відомостей або журналів-ордерів по вищевказаному бухгалтерському рахунку не можливо визначити кредиторську або дебіторську заборгованість на початок перевіряємого періоду та на кінець перевіряємого періоду по контрагенту ТОВ «Торговий дім «Купалинка Україна», з яким мало взаємовідносини перевіряєме підприємство.

ДПІ отримало від Іртиської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області податкову інформацію щодо діяльності ТОВ «Торговий дім «Купалинка Україна», за результатами проведеної зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім «Купалинка Україна» щодо підтвердження господарських відносин із підприємствами - покупцями та підприємствами постачальниками за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку (акт від 22.09.2014р. №203/22-4/38304405) встановлено, що зазначене підприємство має стан 8-до єдр «внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної фіскальної служби України» обліковується розбіжність між ТОВ «Торговий дім «Купалинка Україна» та ТОВ «Торговий дім НВА Україна» у розмірі 76 773,00грн. (акт від 22.09.2014р. №203/22-4/38304405).

Крім того, ТОВ «Торговий будинок НВА Україна» укладено з ТОВ «Альшар Груп» договір поставки від 01.08.2014 № 18.

ДПІ листом від 17.11.2014 № 5223/10/08-25-22-16 звернулось до посадових осіб ТОВ «Торговий дім НВА Україна» надати первинні документи.

Посадовими особами ТОВ «Торговий дім НВА Україна» надано лише договір оренди автомобіля від 28.03.2014 № 1, укладеного між ТОВ «Торговий дім НВА Україна» (орендар) та ОСОБА_3 (орендодавець).

Посадовими особами ТОВ «Торговий дім НВА Україна» не надано до перевірки: наказів на відрядження водія до Київської обл.., Василівського р-ну, село Борисів, авансових звітів, подорожніх листів вантажного автомобіля (щодо підтвердження маршруту від м.Запоріжжя до Київської обл.).

Крім того, позивачем не надано оборотно-сальдових відомостей або журналів-ордерів, внаслідок чого не можливо визначити кредиторську або дебіторську заборгованість на початок та на кінець перевіряємого періоду по контрагенту ТОВ «Альшар Груп» .

Згідно автоматизованої системи «Податковий блок» щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної фіскальної служби України» обліковується розбіжність між ТОВ «Альшар Груп» та основними постачальниками у серпні 2014 р. у загальній сумі ПДВ 510 312,00 грн.

Згідно автоматизованої системи «Податковий блок» ТОВ «Альшар Груп» у 2014 р. звіт за формою 1-ДФ не подавався, що свідчить про відсутність найманих працівників, не нарахування та не перерахування заробітної плати, а також про відсутність здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Необхідно зазначити, що надані позивачем до суду додаткові докази, також не можуть підтвердити той факт, що отримання товарів відбулося саме від контрагентів: ТОВ «Альшар Груп» та ТОВ «Торговий дім «Купалинка Україна», подальше використання товарів в господарській діяльності підприємства позивача також, не містить доказів про первісного продавця.

Надаючи оцінку описаним вище первинним документам, суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з пунктами 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документа на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно статті 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного вбачається, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин. При цьому не виключається розгляд господарських операцій відповідно до їх реального економічного змісту.

Оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, викладені в акті перевірки, на підставі чого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Отже, суд погоджується з податковим органом, що первинні документи, оформлені спірними контрагентами не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання вигоди покупцеві, а не фіксування фактично здійснених господарських операцій.

Зі змісту вищевказаних обставин справи, суд дійшов до висновку про відсутність реального вчинення господарських операцій за вищевказаними правочинами, у звязку із чим, в порушення п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем безпідставно сформований податковий кредит у липні та серпні 2014 року за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «ТД «Купалинка Україна» та ТОВ «Альшар Груп» на суму 122451,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, у звязку з тим, що позивачем не спростовані висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність та законність висновків зроблених в акті перевірки та обґрунтованість податкового повідомлення рішення№0000022202 від 05.01.2014, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 2, 7-12, 94, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім НВА Україна» на користь Державного бюджету України решту суми судового збору за подачу позову майнового характеру у розмірі 2755,15 грн.( дві тисячі сімсот пятдесят пять гривень 15 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяЖ.М.Чернова