Постанова № 45545117, 19.05.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року 11:45Справа № 808/29/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді Чернової Ж.М.

ОСОБА_1

суддів: Горобцової Я.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2

до відповідача1: Міністерства освіти та науки України

до відповідача 2: Атестаційної колегії Міністерства освіти та науки України

третя особа, без самостійних вимог на предмет спору: Державний заклад «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоровя Украни»

про: визнання незаконним та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства освіти та науки України, в якому позивачка просила:

-визнати п.28.2 рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти та науки України від 31.10.2014 протиправним та скасувати;

-визнати протиправним та скасувати п.8 наказу Міністерства освіти та науки України №1278 від 06.11.2014;

- зобовязати Міністерство освіти та науки України принести публічне вибачення, здійснивши відповідну публікацію в тих самих засобів масової інформації, в якій було опубліковано інформацію про позбавлення ОСОБА_2 наукового ступеню доктора медичних наук.

16.04.2015 позивачка звернулась до суду із заявою про залучення другого відповідача: Атестаційної колегії Міністерства освіти та науки України.

Ухвалою суду від 17.04.2015 здійснено залучення другого відповідача.

Позивач у судове засідання 19.05.2015 не зявився, направив суду клопотання про розгляд справи без його участі. Згідно з текстом позовною заявою та наданих у попередніх судових засіданнях пояснень зазначив, що процедура позбавлення позивачки наукового ступеню пройшла з грубим порушенням, встановлених законодавством України положень, без дослідження наукової праці та фактичних обставин, тощо. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач1 у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. На адресу суду надійшло письмове заперечення з тексту якого вбачається, що відповідно до ст.5 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» дисертаційні дослідження підлягають науковій експертизі. До субєктів наукової і науково-технічної експертизи віднесені окремі експерти, групи експертів та експертні ради, що передбачено а.4 ч.6 ст.4 вказаного Закону. Висновки наукової експертизи, підготовлені колегіально чи одноособово мають однакову юридичну силу.

Завідувач кафедри неврології Львівського національного медичного університету ім.Данила Галицького МОЗ України ОСОБА_3, яким зроблено висновок щодо ідентичності двох наукових праць, є доктором медичних наук, професором і на цій підставі він може проводити наукову експертизу дисертації одноосібно без наявності свідоцтва у відповідній галузі знань.

Представник відповідача2 у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до п.4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь в справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь в справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

При розгляді справи у порядку письмового провадження, відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вислухавши пояснення позивача та його представника у попередніх судових засіданнях, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 у 1987 році було захищено кандидатську дисертацію на тему: «Мануальна терапія в комплексному лікуванні неврологічних проявів поперековий остеохондроз». 28.01.2004 позивачка захистила докторську дисертацію Д.26.613.01 при Національній медакадемії післядипломної освіти МЗ України по темі: «Комплексна діагностика та лікування хворих, цереброваскулярнимі порушеннями, обумовленими окклюзіонно-стенатічеськимі процесамі прецеребральних артерій». З 2005 року позивачка працює завідуючою кафедри нервових хвороб ГЗ «ЗМАПО МЗ України».

Пунктом 8 наказу Міністерства освіти і науки України від 06.11.2014 №1278 «Про затвердження рішень атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 31 жовтня 2014 року», на підставі п.14 Порядку та у звязку з виявленням текстових запозичень без посилання на джерело в дисертаціях, авторам яким вже видано диплом доктора наук, позбавлено наукового ступеня, зокрема доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.15 «Нервові хвороби» ОСОБА_2.

31.10.2014 через засоби радіомовлення та через мережу «Інтернет» позивачка довідалася про позбавлення її наукового ступеню та лише за запитом адвокату, позивачкою було отримана копія наказу Міністерства освіти та науки України №1278 від 06.11.2014.

Як вбачається із заперечень та пояснень Міністерства освіти і науки України (арк.спр. 90-93, 127-128), з метою проведення перевірки відносно отриманих звернень від Генеральної прокуратури України, Верховної Ради України, Адміністрації Президента України щодо перевірки фактів, відповідач 1 звернувся до Львівського національного медичного університету ім.Данила Галицького (лист 27.05.2014 №1/11-8014) з проханням провести експертизу дисертаційного дослідження доктора медичних наук ОСОБА_2.

Вказану дію, відповідач обґрунтовує статтею 5 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу», якою передбачено, що дисертаційні дослідження підлягають науковій експертизі. До субєктів наукової і науково-технічної експертизи віднесені окремі експерти, групи експертів та експертні ради, що передбачено абзацом четвертим частини шостої статті 4 цього Закону.

Висновком завідувача кафедри неврології Львівського національного медичного університету ім.Данила Галицького професора ОСОБА_3 щодо самостійності виконання дисертаційної роботи ОСОБА_4 та отримання нею наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.15 (арк.спр.99) нервові хвороби, одноособово професором ОСОБА_3 встановлено, що: «згідно проведеного порівняльного аналізу обох дисертаційних робіт виявлений повний збіг текстового матеріалу в обсязі 60 (шістдесятьох) сторінок.»

Відповідач 1 посилається на те, що завідувач кафедри ОСОБА_3 є доктором медичних наук, професором і на цій підставі він може проводити наукову експертизу дисертаційного дослідження одноосібно без наявності свідоцтва у відповідній галузі знань, що передбачено п.п. 2, 5 Переліку документів державного зразка, що дають право фізичним особам на провадження експертної діяльності та надання експертних послуг без отримання свідоцтва.

На підставі п.46 Порядку Атестаційною колегією на засіданні 26.06.2014 доручено членам Атестаційної колегії утворити групи експертів для виявлення текстових запозичень без посилання на джерело в дисертаціях, авторам яких вже видано диплом доктора наук. Група експертів, для виявлення текстових запозичень, без посилання на джерело в дисертації ОСОБА_2 була утворена членом Атестаційної колегії ОСОБА_5 у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова МОЗ України, ректором якого він є. 16.09.2014 до МОН надійшов висновок, який ані не підтверджував, ані спростовував наявності текстових запозичень без посилання на джерело в дисертації позивача.

З посиланням на абз.3 п.14 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, ст.19 Конституції України, відповідач 1 вважає, що Атестаційна колегія на засіданні 31.10.2014 прийняла правове та обґрунтоване рішення щодо позбавлення наукового ступеня ОСОБА_2 та відповідно, оскаржуваний наказ Міністерства освіти і науки України від 06.11.2014 №1278 Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження вчених звань від 31.10.2014 прийнято правомірно.

Суд критично відноситься до заперечень відповідача 1, враховуючи наступне.

По-перше: щодо порушень вимог Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу».

За правилами ст.4 експертами є фізичні особи, які мають високу кваліфікацію, спеціальні знання і безпосередньо здійснюють наукову чи науково-технічну експертизу та несуть персональну відповідальність за достовірність і повноту аналізу, обґрунтованість рекомендацій відповідно до вимог завдання на проведення експертизи.

Статтею 7 встановлено, що фізичні особи, які на постійній або професійній основі здійснюють діяльність, повязану з наданням експертних послуг, крім осіб, зазначених у частині другій цієї статті, та юридичні особи, статутом яких передбачено таку діяльність, повинні пройти держану акредитацію і отримати свідоцтво, що підтверджує кваліфікацію його отримувача з питання організації та проведення наукової і науково-технічної експертизи.

Порядок проведення державної акредитації фізичних і юридичних осіб на право проведення наукової і науково-технічної експертизи, форму свідоцтва на право проведення такої експертизи та перелік документів державного зразка, що дають фізичним особам право на провадження експертної діяльності і надання експертних послуг без отримання свідоцтва, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері науки.

Державну акредитацію фізичних і юридичних осіб на право проведення наукової і науково-технічної експертизи проводить центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері наукової, науково-технічної діяльності.

Суд робить наголос, що іншого порядку, вказаним законом не передбачено. Тобто, посилання відповідача на те, що завідувач кафедри ОСОБА_3 є доктором медичних наук, професором і на цій підставі він може проводити наукову експертизу дисертаційного дослідження одноосібно без наявності свідоцтва у відповідній галузі знань - є необґрунтованим та протиправним. Тим більш, ґрунтуючись лише на висновку (який відповідно до наданого документу, не містить назву «експертний») одного спеціаліста в цієї галузі, відповідачі по справі не мали достатньо правових підстав приймати оскаржувані рішення.

Крім того, підставами для проведення наукової та науково-технічної експертизи є: рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятті в межах їх повноважень; договори на проведення наукової та науково-технічної експертизи, укладені підприємствами, установами та організаціями, фізичними особами. Жодного із перелічених в законі документу, відповідачами не надано.

По-друге: щодо порушень відповідачами законодавства стосовно позбавлення наукових ступенів і вченого звання.

Постановою Кабінету міністрів України від 24.07.2013 №567 затверджено Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника.

Цей документ регулює питання присудження наукових ступенів доктора і кандидата наук та присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника.

Наукові ступені доктора і кандидата наук присуджують спеціалізовані вчені ради за результатами прилюдного захисту дисертацій.

Спеціалізована вчена рада несе відповідальність за обґрунтованість прийнятих нею рішень і забезпечує високий рівень вимогливості під час розгляду дисертацій та проведення їх захисту.

Пунктом 27 встановлено, що контроль за науковим рівнем дисертацій, роботою спеціалізованих вчених рад МОН здійснює за участю експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій.

Порядок утворення, функціонування та діяльності експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій визначається положенням про експертну раду, яке затверджує МОН.

Експертні ради з питань проведення експертизи дисертацій проводять експертизу захищених дисертацій, розглядають питання, що належать до їх компетенції, готують експертні висновки про відповідність встановленим вимогам і відповідають за якість та обєктивність підготовлених ними висновків.

У разі потреби МОН запрошує на засідання експертної ради з питань проведення експертизи дисертацій здобувача, наукового керівника, керівника спеціалізованої вченої ради, де проводився захист дисертації.

Повторний розгляд дисертації та атестаційної справи у МОН здійснюється за рішенням суду із залученням фахівців, які не брали участі у попередній експертизі дисертації (п.29).

Позбавлення наукових ступенів і вченого звання старшого наукового співробітника передбачено пунктом 41, яким встановлено, що МОН може позбавити осіб, яким присуджено наукові ступені або присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника, цих ступенів і звання на підставі рішень спеціалізованих вчених рад, де проводився захист дисертацій, або клопотань вчених (науково-технічних) рад, якими приймалося рішення щодо присвоєння вченого звання.

МОН має право одержувати в установленому законодавством порядку інформацію, документи і матеріали, необхідні для розгляду питання про позбавлення наукового ступеня або вченого звання.

У разі припинення діяльності ради, питання щодо позбавлення наукового ступеня або вченого звання розглядається іншими радами за дорученням МОН.

Засідання ради вважається правоможним, якщо у його роботі взяло участь не менш як дві третини її складу. Рішення ради про позбавлення наукового ступеня або вченого звання вважається прийнятим, якщо за нього у результаті таємного голосування проголосувало не менш як три чверті членів ради, що взяли участь у засіданні.

Розгляд питання про обґрунтованість присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання, стосовно яких рішення прийняті понад десять років тому, органами атестації не проводиться, за винятком виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело.

Відповідно до Положення про спеціалізовану вчену раду, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14.09.2011 №1059, спеціалізована вчена рада утворюється МОН у вищих навчальних закладах ІІІ ІV рівня акредитації та наукових установах, що проводять фундаментальні та прикладні наукові дослідження, мають достатній рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення для підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації, за клопотанням центральних органів виконавчої влади, у сфері управління яких є вищі навчальні заклади та наукові установи, національних академій, а також вищих навчальних закладів та наукових установ, що належать до сфери управління МОН.

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство освіти та науки України прийняло оскаржуваний наказ не за рішенням спеціалізованої вченої ради, як передбачено Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, а за рішенням атестаційної колегії, що є протиправним.

В свою чергу Положенням про атестаційну колегію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, затверджено наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14.09.2011 №1059, атестаційна колегія відповідно до покладених на неї завдань лише може брати участь зокрема у позбавленні наукових ступенів і вчених звань в установленому МОН порядку. Атестаційна колегія МОН є дорадчим органом МОН, що утворюється з метою виконання повноважень щодо підготовки та атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.

З аналізу зазначених правових актів витікає, що атестаційна колегія не може самостійно (без розгляду питання та прийняття відповідного рішення спеціалізованої вченої ради) приймати рішень щодо позбавлення наукового ступеня чи вченого звання старшого наукового співробітника.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до наданої позивачем стенограми засідання спеціалізованої вченої ради Д 64.566.01 при ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України» (арк.спр.24-34) вченою радою вже розглядалося питання з проводу позбавлення наукового ступеня доктора медичних наук ОСОБА_2 Як вбачається з тексту протоколу №5 від 26.05.2008, спеціалізована вчена рада при ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України» взяла на розгляд питання про позбавлення наукового ступеня д.м.н. ОСОБА_2 з приводу наявності в її докторській дисертації запозичань з кандидатських дисертацій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без посилань на авторів. Згідно з положенням ВАК України, так як докторська дисертація захищена на засіданні Вченої ради Київської національної академії післядипломної освіти, тому розгляд її направили до іншої вченої ради.

Суд наголошує, що за результатами висновку комісії, виступів членів спеціалізованої ради, а також результатів таємного голосування (за позбавлення наукового ступеня доктора медичних наук), спеціалізована вчена рада прийшла до висновку про відсутність підстав для порушення перед ВАК України клопотання щодо позбавлення ОСОБА_2 наукового ступеня доктора медичних наук.

Суд звертає увагу, що на засіданні атестаційної колегії МОН 31.10.2014 вдруге розглядалося питання щодо виявлення збігу текстового матеріалу двох дисертаційних робіт ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (по якому прийняте оскаржуване рішення) при цьому взагалі не враховано раніше прийнятий по цьому питанню висновок вченої ради, який є дійсним.

Враховуючи вказане, суд вважає, що прийняті відповідачами оскаржувані рішення є протиправними та прийнятими з порушенням процедури розгляду вказаного питання.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо вимоги позивача стосовно зобовязання Міністерства освіти та науки України принести публічне вибачення, здійснивши відповідну публікацію в тих самих засобів масової інформації, в якій було опубліковано інформацію про позбавлення ОСОБА_8 наукового ступеню доктора медичних наук. Суд вважає, що оскільки позивачем конкретно не визначено на якому саме веб-сайті, на якій радіостанції було надано інформацію про прийняття рішення про позбавлення ОСОБА_2 наукового ступеню доктора медичних наук та не надано відповідних доказів оголошення вказаної інформації, то судом не може бути задоволена вказана вимога. Крім того, вона також є не конкретною: не зрозуміло який саме текст повинен, на думку позивача, оголосити та опублікувати відповідач 1 та відповідно в яких засобах масової інформації його необхідно оприлюднити.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати п.28.2 рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти та науки України від 31.10.2014 протиправним та скасувати.

Визнати протиправним та скасувати п.8 наказу Міністерства освіти та науки України №1278 від 06.11.2014.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий - суддя Ж.М.Чернова

Суддя Ю.П.Бойченко

Суддя Я.В.Горобцова