Постанова № 45544080, 11.06.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 р. Справа №2а/0570/22602/2011

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання Маковецькій О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краматорську Донецької області

про стягнення заборгованості з витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва та щомісячної цільової грошової допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області у листопаді 2011 року звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краматорську Донецької області, в якому просило суд стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України м. Краматорську:

- суму витрат управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську за період з 1 червня 2011 року по 31 жовтня 2011 року на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва по громадянам ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6, ОСОБА_7; ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в розмірі 4 605,57 грн, а також суми державної адресної допомоги до призначених пенсій цим громадянам в розмірі 20 904,11 грн, щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття в розмірі 192,00 грн, всього 25 701,68 грн;

- суму витрат управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську за період з 1 червня 2011 року по 31 жовтня 2011 року на виплату та доставку державної адресної допомоги до призначених пенсій у зв'язку з трудовим каліцтвом згідно постанови № 265 від 26 березня 2008 року по 217 пенсіонерам в розмірі 664 075,71 грн, та суму витрат на виплату та доставку пенсій в розмірі 875,94 грн; всього 664 951,65 грн (а.с. 2-3).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 6 січня 2012 року позов Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області задоволений частково. Прийнято рішення про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Краматорську Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області витрати на виплату пенсій по інвалідності за період з 1 червня 2010 року по 31 жовтня 2011 року та щомісячної цільової допомоги на прожиття у сумі 4 441, 80 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 76-79).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 6 січня 2012 року залишена без змін (а.с. 107-110).

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 16 квітня 2015 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 6 січня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року в частині задоволення позовних вимог і в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат на виплату ОСОБА_6 основного розміру пенсії по інвалідності та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття - скасовано, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 6 січня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги залишено без змін (а.с. 157-165).

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий адміністративний суд зазначив, що судами попередніх інстанцій не встановлено належним чином у якому саме розмірі понесені позивачем у період з 1 червня 2011 року по 31 жовтня 2011 року витрати на виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_10; не зясували всіх обставин, які б підтверджували право ОСОБА_9 на отримання у червні 2011 року пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві; ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача витрат по виплаті основного розміру пенсій по інвалідності та по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, по ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9, але сума, яка стягнута з відповідача по вказаним виплатам, не узгоджується із сумою, яка була заявлена у позові; відмовляючи у позові в частині стягнення витрат на виплату пенсії та цільової грошової допомоги на прожиття ОСОБА_6, суди не врахували того, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався на території будь-якої з держав-учасниць СНД або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР, виплачується особі за законодавством тієї держави-учасниці Співдружності, на території якої вона проживає, а витрати УПФУ, повязані із виплатою та доставкою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався з ними на території Росії як в період її входження до складу СРСР, так і в період її входження до складу СНД, підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (а.с. 163-164).

Відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року адміністративну справу № 2а/0570/22602/2011 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду (а.с. 168).

11 червня 2015 року представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з витрат УПФУ у м. Краматорську, понесених останнім за період з 1 червня 2011 року по 31 жовтня 2011 року та повязаних із виплатою та доставкою пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в розмірі 4 605,57 грн, а також суми щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття в розмірі 192,00 грн, виплаченої ОСОБА_6 та ОСОБА_9, - з мотивів, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях позивача.

Як зазначено у адміністративному позові (а.с. 2-3) та додаткових поясненнях позивача (а.с. 57), відповідачем не прийнято до заліку, зокрема, витрати позивача за період з 1 червня 2011 року по 31 жовтня 2011 року по виплаті зазначеним вище особам пенсій по інвалідності, отриманої внаслідок нещасного випадку на виробництві, що сталися в країнах СНД, у звязку із тим, що у відповідача відсутні особові справи на зазначених пенсіонерів, а щодо ОСОБА_6 ще й з тієї підстави, що зазначена особа отримала трудове каліцтво на території незалежної держави Російської Федерації у 1995 році.

Так, відповідачем виключені з актів звірки на відшкодування витрати, пов'язані з виплатою пенсій: ОСОБА_3 (трудове каліцтво отримане останнім 11 вересня 1980 року); ОСОБА_4 (трудове каліцтво отримане 24 серпня 1974 року); ОСОБА_5 (трудове каліцтво отримане 9 серпня 1976 року); ОСОБА_6 (трудове каліцтво отримане 18 жовтня 1995 року); ОСОБА_7 (трудове каліцтво отримане 9 січня 1978 року); ОСОБА_8 (трудове каліцтво отримане 5 листопада 1982 рок); ОСОБА_9 (втрата годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві 29 червня 1990 року); ОСОБА_10 (трудове каліцтво отримане 30 листопада 1990 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, повязаного з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до вищевказаного Закону.

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно ст. 3 цієї Угоди всі витрати, повязані зі здійсненням пенсійного забезпечення, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачене двусторонніми угодами. Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановленні законодавством держав-учасниць Угоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, якщо міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного випадку, то застосовуються норми міжнародного договору.

Таким чином, нещасний випадок, що стався з ОСОБА_6, підпадає під дію Угоди про гарантії прав громадян учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення.

Враховуючи наведене, представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги УПФУ у м. Краматорську про стягнення з відповідача заборгованості з витрат, понесених позивачем за період з 1 червня 2011 року по 31 жовтня 2011 року, які повязані із виплатою та доставкою пенсії по інвалідності, отриманої внаслідок трудового каліцтва, та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, особам: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 - в розмірі 4 605,57 грн, а також витрати з виплати суми щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, виплаченої ОСОБА_6 та ОСОБА_9, в розмірі 192,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву (а.с. 41-43, 176-178), в яких зазначено наступне.

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не є застрахованими особами у розумінні Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на згробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, не знаходяться на обліку у Фонді за місцем проживання. Особові справи перелічних осіб до Фонду не передавались, тому це унеможливило як відшкодування сплачених їм пенсій, так і проведення звірки.

У відповідності ст. 3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року призначення та виплата пенсій громадянам інших держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення здійснюється за законодавством держави, не території якої вони проживають, всі витрати повязані із здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, яка надає таке забезпечення. Фонд соціального страхування не є органом держави і не відповідає за зобовязання держави (ст. 15 Закону України № 1105); підстав як для підписання акту звірки, так і для відшкодування витрат, повязаних з відшкодуванням шкоди (в тому числі у звязку із виплатою пенсій), заподіяної працівнику з вини роботодавця іншої країни держави-Учасниці Угоди …, яка була підписана 9 вересня 1994 року - не має.

Відповідно ст. 7 Закону України Про страхові тарифи на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні виплати працівникам (членам їх сімей), які постраждали на виробництві до 1 квітня 2001 року з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. Відділення Фонду не може прийняти до відшкодування суми, проведені іншими страховиками, але не передбачені законодавством України про державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві.

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що Фонду не були передані документи, які б підтверджували право зазначених вище осіб на такі страхові виплати та соціальні послуги, у відповідача були відсутні підстави приймати до заліку та відшкодування витрати позивача з виплати пенсії по інвалідності та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, вказаним особам.

Крім цього, пенсіонер ОСОБА_6 отримав травму на підприємстві, розташованому на території іншої незалежної держави, він не є застрахованою особою Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України. ОСОБА_11 України «Про пенсійне забезпечення», ні Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення не регулює відносини між Фондами позивача та відповідача щодо відшкодування витрат позивачу, а лише відносини пенсіонера та Пенсійного фонду.

Регулювання відносин між Фондом соціального страхування і потерпілим на виробництві, які отримали ушкодження здоров'я на підприємствах інших Незалежних держав (колишніх республік СРСР) здійснюється на підставі Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування колишнього СРСР, в тому числі і Україною, відповідно до вимог ст. 2 якої відшкодування шкоди проводиться роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалося на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Згідно цього, відшкодування шкоди здійснюється роботодавцем відповідно до його законодавства.

Враховуючи наведене вище, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог (а.с. 41-43, 176-178).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з 1 червня 2011 року по 31 жовтня 2011 року були понесені витрати, повязані з виплатою та доставкою пенсій по інвалідності, отриманої внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та щомісячної цільової грошової допомоги, зокрема, пенсіонерам, які отримали каліцтво у країнах СНД, а саме: 4 605,57 грн - суми витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, отриманого у країнах СНД, та пенсії, призначеної у звязку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві; 192,10 грн цільової грошової допомоги на прожиття наступним особам:

ОСОБА_7 750,00 грн (основний розмір пенсії по інвалідності, отриманої внаслідок нещасного випадку на виробництві);

ОСОБА_8 750,00 грн (основний розмір пенсії по інвалідності, отриманої внаслідок нещасного випадку на виробництві);

ОСОБА_5 750,00 грн (основний розмір пенсії по інвалідності, отриманої внаслідок нещасного випадку на виробництві);

ОСОБА_3 - 750,00 грн (основний розмір пенсії по інвалідності, отриманої внаслідок нещасного випадку на виробництві);

ОСОБА_4 - 750,00 грн (основний розмір пенсії по інвалідності, отриманої внаслідок нещасного випадку на виробництві);

ОСОБА_10 496,77 грн (основний розмір пенсії по інвалідності, отриманої внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з 1 серпня 2011 року по 15 жовтня 2011 року (з 16 жовтня 2011 року отримує пенсію за віком));

ОСОБА_6 459,00 грн (основний розмір пенсії по інвалідності, отриманої внаслідок нещасного випадку на виробництві - 289,25 грн, 169,75 грн щомісячна цільова грошова допомога);

ОСОБА_9 91,80 грн (основний розмір пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, виплачений у червні 2011 року 69,55 грн, 22,25 грн щомісячна цільова грошова допомога).

Всього 4 797,57 грн (в тому числі основний розмір пенсії 4 605,57 грн, цільова грошова допомога 192,00 грн).

Зазначене визнається сторонами по справі та підтверджується матеріалами справи.

Вказані суми були включені позивачем до відповідних актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих (а.с. 5, 8, 11, 14, 17).

Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Краматорську Донецької області вищезазначені суми не були прийняті до заліку, у звязку із тим, що нещасний випадок на виробництві із зазначеними особами трапився не на території незалежної держави України (нещасні випадки трапились на території колишніх республік СРСР), ці особи не є застрахованими особами відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, особові справи цих осіб Фонду не передавались. ОСОБА_6, крім іншого, отримав каліцтво на території незалежної держави Російської Федерації.

Не погодившись із відмовою відповідача прийняті зазначені витрати до відшкодування позивач звернувся до суду із даним позовом.

При прийнятті рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ст. 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині 1 цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

За пенсійним страхуванням згідно зі ст. 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених п. 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Згідно п. 4 ч. 1 цієї зазначеної статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У відповідності до ч. 4 ст. 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст. 25 Основ є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків), що також передбачено ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (далі - ОСОБА_11 № 1105-ХІV), яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

У ст. 24 Закону № 1105-ХІV закріплено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Частиною 2 ст. 2 Закону № 1105-ХІV визначено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом «а» ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - ОСОБА_11 № 1788-XII) встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

У п. 3 розділу XI «Прикінцеві положення» Закону № 1105-ХІV установлено, що відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у ст. 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги. Уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст. 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

За змістом ст. 21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 вказаної Угоди встановлено, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Статтею 81 Закону № 1788-ХІІ визначено, що призначення та виплата пенсій, у тому числі пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 4 березня 2003 року № 5-4/4, який розроблений відповідно до Закону № 1105-XIV, Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 року № 2272-III і Закону № 1788-ХІІ.

За змістом п. 4 вказаного Порядку відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків підлягають суми, що виплачуються відповідно до Закону № 1788-ХІІ, Закону № 1105-ХІV та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Отже, витрати, понесені органами Пенсійного фонду України у зв'язку із виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі й пенсії особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, або пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався на території будь-якої з держав-учасниць СНД або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР, виплачується особі за законодавством тієї держави-учасниці Співдружності, на території якої вона проживає.

Проаналізувавши наведені вище норми права, суд дійшов висновку, що витрати управління Пенсійного фонду України, пов'язані з виплатою і доставкою пенсіонерам пенсій по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві, що сталися з ними на території Росії як в період її входження до складу СРСР, так і в період входження до складу СНД, підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків як належного страховика від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Як встановлено судом, зазначені вище особи постійно мешкають в Україні (крім ОСОБА_12, який помер під час нещасного випадку на виробництві), проте, нещасні випадки на виробництві відбулися з ними на підприємствах республік колишнього СРСР (за винятком ОСОБА_13, який отримав каліцтво у країні СНД у 1995 року), а саме:

ОСОБА_7 отримав трудове каліцтво 9 січня 1978 року у м. Воркута п. Ворге-Шор (Російська Федерація) (а.с. 22-23);

ОСОБА_8 отримав трудове каліцтво 5 листопада 1982 року в с. Ікабя Каларського району Читинської області (Російська Федерація) (а.с. 24);

ОСОБА_14 отримав трудове каліцтво на ст. Лиха Ростовської області (Російська Федерація) 9 серпня 1976 року (а.с.25-26);

ОСОБА_4, трудове каліцтво отримане у м. Хабаровськ (Російська Федерація) 24 серпня 1974 року (а.с. 27-28);

ОСОБА_3, трудове каліцтво отримане в м. Алдан (Якутія, Російська Федерація) 11 вересня 1980 року (а.с. 29);

ОСОБА_10, трудове каліцтво отримане в с. Сангар (Якутія, Російська Федерація) 30 листопада 1990 року (а.с. 30-31, 183-184), пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва призначена 25 березня 1991 року (а.с. 185-186);

ОСОБА_12 помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався у м. Краматорськ Донецької області 29 червня 1990 року (а.с. 32-33). Донька ОСОБА_12 ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримувала до 30 червня 2011 року пенсію по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві (а.с. 174); відповідно до довідки від 7 вересня 2010 року № 658, виданої Донбаською державною машинобудівною академією, вона з 1 вересня 2010 року по 30 червня 2011 року була студенткою 5 курсу факультету техніки та менеджменту денного відділення Донбаської державної машинобудівної академії та навчалась за рахунок державного бюджету (а.с. 173);

ОСОБА_6, трудове каліцтво отримане у м. Москва (Російська Федерація) 18 жовтня 1995 року (а.с. 20, 69-70, 187); пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва призначена 25 квітня 1996 року (а.с. 188-189).

Пенсії вказаним особам призначені відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що постановами Донецького окружного адміністративного суду, прийнятими по справі № 2а/0570/834/2011 від 28 березня 2011 року (залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2011 року), по справі № 2а/0570/11126/2011 від 19 вересня 2011 року (залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року), по справі № 2а/0570/4598/2012 від 21 червня 2012 року (залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2012 року), по справі № 2а/0570/12959/2012 від 23 жовтня 2012 року (залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року), по справі № 805/1904/13-а від 4 лютого 2013 року (залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2013 року), по справі № 805/10218/13-а від 14 серпня 2013 року (залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року), по справі № 805/18140/13-а від 15 січня 2014 року (залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року), по справі № 805/700/15-а від 11 березня 2015 року (залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року), були досліджені правовідносини, що склалися між сторонами, стосовно сторін встановлені певні обставини, таким відносинам та обставинам надана відповідна правова оцінка (а.с. 58-68, 191-235).

Зазначеними судовими рішеннями встановлено право на отримання пенсії по інвалідності, отриманої внаслідок нещасного випадку на виробництві, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та право на отримання пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, ОСОБА_9

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. За таких умов, суд враховує наслідки розгляду справ № 2а/0570/834/2011 та № 2а/0570/11126/2011 та встановлені по цим справам обставини в тій частині, в якій такі обставини мають преюдиціальне значення для розгляду цієї справи.

Враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги наведені вище норми права, суд дійшов висновку, що пенсія по інвалідності, яка виплачена позивачем громадянам ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_6 за період з червня 2011 р. до жовтня 2011 року (включно) на загальну суму 4 338,57 грн підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Щодо сум витрат на виплату цільової грошової допомоги на прожиття громадянам ОСОБА_6 (червень жовтень 2011 року в загальному розмірі 169,75 грн) та ОСОБА_9 (червень 2011 року у розмірі 22,25 грн) всього 192,00 грн, суд зазначає наступне.

Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4 від 4 березня 2003 року, визначено механізм відшкодування зазначених витрат на централізованому рівні, а саме Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України.

Відповідно до п. 4 цього Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України Про пенсійне забезпечення, Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності та інших нормативно-правових актів, в тому числі: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача відшкодування щомісячної цільової грошової допомоги в розмірі 192,00 грн також підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 90, ст. 94, ст. 112, ст. 122-154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Краматорську Донецької області про стягнення заборгованості з витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва та щомісячної цільової грошової допомоги задовольнити.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 25968300) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787) витрати позивача за період з 1 червня 2011 року по 31 жовтня 2011 року на виплату пенсії по інвалідності, виплаченої ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_6, пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, виплаченої ОСОБА_9 - в розмірі 4 605,57 грн, та витрати по сплаті щомісячної цільової допомоги на прожиття, виплаченої ОСОБА_6 та ОСОБА_9, в розмірі 192,00 грн, всього - 4 797 (чотири тисячі сімсот девяносто сім) грн 57 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 11 червня 2015 року в присутності представників сторін.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 15 червня 2015 року.

Суддя Волгіна Н.П.