Постанова № 45542776, 08.06.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 р. Справа № 804/5513/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Віхрова В.С.,

при секретарі Драгота С.А.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2015 р. ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 2019-15 від 11.07.2014 р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 р. провадження у справі було зупинено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2015 р. провадження у справі було поновлено.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем було у порушення положень Закону України «Про оцінку земель», Податкового кодексу України самостійно вираховано нормативну грошову оцінку земельної ділянки та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. На підставі вищевикладених обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому заперечив проти позову та просив суд відмовити у його задоволенні.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до пп. 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.288.1 ст.281 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Стаття 13 вказаного Закону визначає договір оренди землі - як договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 15.07.2011 р. між Дніпропетровською міською радою, що діяла на підставі Земельного кодексу України, законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про оренду землі» (орендодавцем) та громадянкою ОСОБА_3 (орендарем) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого:

-орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для завершення будівництва будівлі комерційного призначення, яка знаходиться за адресою: по вул. Ленінградській, 53 (Кіровський район);

-підставою для укладання даного договору оренди земельної ділянки є рішення міської ради від 18.05.2011р. №207/11;

-в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0760 га;

-категорія землі згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України: землі житлової та громадської забудови;

-цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови;

-код УКЦВЗ: 1.11.6 (інша комерційна діяльність);

-функціональне використання: для завершення будівництва будівлі комерційного призначення;

-нормативна грошова оцінка земельної ділянки зазначена у довідці про нормативну грошову (витяг із технічної документації із землеустрою щодо нормативної грошової оцінки) оцінку, що додається до договору. Ця довідка є невідємною частиною договору та є підставою для вирахування державного мита та розрахунку орендної плати за землю. Довідка (витяг) надається згідно з чинним законодавством територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

-орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України для відповідної категорії земель, виду цільового призначення та функціонального використання;

-обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється на підставі цільового призначення, категорії та функціонального використання з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формою, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії;

-зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки проводиться без внесення змін та доповнень до даного договору. Зазначені зміни відображаються лише у витягу із технічно документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розрахунку орендної плати, що є невідємними додатками даного договору;

-договір оренди земельної ділянки укладено на три роки і на час звернення із позовом до суду договір є чинним.

Відповідно до п. 2 постанови КМУ «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 13 квітня 2011 р. № 461 прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I-III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

01.11.2011 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області було зареєстровано за № ДП1431106887 декларацію про готовність обєкта до експлуатації будівлі комерційного призначення по вул. Ленінградській 53 у м. Дніпропетровську (офісне приміщення).

Відповідно до пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є землекористувачі.

Підпунктом 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно із пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Разом із тим слід зауважити, що державна податкова інспекція відповідно до Податкового кодексу України наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте правом на встановлення умов розірвання та/або продовження дії договору оренди землі наділені виключно сторони такого договору.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам держави та суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Відповідно до постанови Верховного суду України від 02.12.2014 р. № 21-274а14 пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, станом на 12.07.2011 р. щодо земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: вул. Ленінградська, 53, м. Дніпропетровськ:

-нормативна грошова оцінка земельної ділянки 451896,70 грн.;

-розмір земельного податку 4518,97 грн.;

-розмір орендної плати 13556,91 грн.

Пунктом 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно із п. 285.2 ст. 285 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно із п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

Згідно із п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі положень пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України відповідачем було винесено відносно ОСОБА_3 податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 11.07.2014 р. за № 2019-15, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» у розмірі 32647,98 грн.

Наявність вищезазначеного податкового зобовязання у позивача також підтверджується розрахунком-витягом із бази податкових даних, наданого відповідачем.

Не надання позивачу додатку до податкового повідомлення-рішення у вигляді розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій не спростовує наявність податкового зобовязання та не може бути виключною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи те, що договір оренди земельної ділянки на дату та час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення був чинним, а також те, що позивач фактично користується земельною ділянкою, позивач повинен сплачувати орендну плату за землю, яка нараховується податковим органом відповідно до положень п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України шляхом нарахування сум податку виданням платникові податкового повідомлення-рішення про внесення податку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідачем належним чином доведено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві не наведені обставини, які б могли свідчити про обґрунтованість позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а отже позов задоволенню не підлягає.

Згідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи те, що під час звернення до адміністративного суду позивач сплатив судовий збір за майнові вимоги у розмірі 182,70 грн., із необхідних 1827,00 грн. то з нього підлягає стягнення до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644,30 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 12 червня 2015 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 12.06.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_4 ОСОБА_4 ОСОБА_5