Постанова № 45542710, 18.05.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 р. Справа № 804/5910/15

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області до Комунального підприємства «Верхньодніпровське виробниче обєднання житлово-комунального господарства Верхньодніпровської районної ради» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2015 р. управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області (надалі позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Верхньодніпровське виробниче обєднання житлово-комунального господарства Верхньодніпровської районної ради» (надалі відповідач) в якому просить стягнути заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 1179,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за певний період відповідач не сплатив належний до сплати борг по страховим внескам до Пенсійного фонду України, у звязку з чим заборгованість відповідача складає 1179,90 грн.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач до суду не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Верхньодніпровське виробниче обєднання житлово-комунального господарства Верхньодніпровської районної ради» зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (надалі Закон).

Відповідно до Закону на відповідача покладено обовязки по нарахуванню, обчисленню і сплати в установлені строки та в повному обсязі страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 14 Закону страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст.17 Закону страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ст. 18 Закону страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а також не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Згідно ч.6 ст.20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Матеріалами справи підтверджується, що у звязку з несвоєчасною сплатою відповідачем страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, заборгованість відповідача складає 1179,90 грн. за травень 2010 р.

Нарахована сума внесків відповідачем в установлені законодавством терміни не сплачена.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

На підставі ст.106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у зазначені строки, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків, тобто недоїмкою.

Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08.07.2010 р.

Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, суд вважає правомірним стягнення з відповідача заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 1179,90 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області до Комунального підприємства «Верхньодніпровське виробниче обєднання житлово-комунального господарства Верхньодніпровської районної ради» про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Верхньодніпровське виробниче обєднання житлово-комунального господарства Верхньодніпровської районної ради» на користь управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 1179,90 грн. (одна тисяча сто сімдесят девять грн., 90 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 18.05.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_2