Постанова № 45542667, 13.05.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 р. Справа № 804/5627/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяВіхрова В.С.

при секретарі судового засіданняДрагота С.А.,

за участю:

представника позивачаОСОБА_1

представника відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДКОМ-ФОРТ» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару, картки відмови в прийнятті митної декларації, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДКОМ-ФОРТ» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України (надалі відповідач), в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС №110100000/2014/200198/1 від 23.10.2014 р. про коригування митної вартості товару;

2. Визнати протиправною та скасувати оформлену Дніпропетровською митницею ДФС картку відмови в прийнятті митної декларації №110100000/2014/00492 від 23.10.2014 р.

В обґрунтування позивних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками відповідача щодо винесеної картки відмови в прийняті митної декларації та рішенням про коригування митної вартості товарів, з огляду на те, що ним було надано усі необхідні документи, які підтверджують застосування основного методу за ціною контракту для митного оформлення товару.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. Надав письмові заперечення проти позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ «БУДКОМ-ФОРТ» та компанією UNACОA S.P.A. CONSORTILE, Феррара, Італія, був укладений контракт № 2806-UN/BF від 12.09.2014 р. на постачання продукції, відповідно до якого фірма зобовязується поставити товар позивачу, найменування, ціна та кількість якого зазначаються у специфікаціях, що підписуються на кожну окрему поставку, та є невідємною частиною цього контракту. Зміна ціни товару в ході виконання контракту погоджуються сторонами.

Згідно пункту 2.1 зовнішньоекономічного контракту орієнтовна сума контракту 1000000 EUR. Загальна сума контракту складається із з сум всіх специфікацій, що будуть підписані сторонами протягом строку дії контракту. Вартість одиниці товару зазначається у Специфікаціях до контракту.

Відповідно до п. 3.2 контракту - 100% суми, зазначеної у специфікації, покупець сплачує протягом 10-ти днів з дати митного оформлення товару в Україні.

Згідно із специфікацією № 1 від 16.10.2014 р. до контракту №2806-UN/BF від 12.09.2014 р. на постачання продукції фірма UNACOA S.P.A. CONSORTILE, Феррара, Італія зобовязалась здійснити поставку позивачу груш у кількості 18733 кг за ціною 0,45 EUR/кг на загальну суму 8429,85 EUR.

Умова поставки - FCA Феррара, Італія (Інкотермс - 2010).

Відповідно до положень контракту №2806-UN/BF від 12.09.2014 р. на постачання продукції та специфікацій № 1 від 16.10.2014 р. фірма UNACOA S.P.A. CONSORTILE здійснила постачання позивачу вищезазначеного товару (інвойс № FT2/838 від 16.10.2014 р., товарно - транспортна накладна (CMR) № 020874 від 16.10.2014 р.).

Вищевказаний товар був заявлений до митного оформлення шляхом електронного декларування (митна декларація №110100000/2014/229062) з визначенням вартості за придбаний товар за ціною контракту з використанням основного методу визначення митної вартості (за ціною договору) на рівні 0,71 EUR/кг.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу для митного оформлення товару пакет документів. Дана обставина сторонами по справі не заперечується.

Позивачем до митного оформлення надано зовнішньоекономічний договір від 12.09.2014 р., специфікацію № 1 до контракту від 16.10.2014, договір комісії 1209/7, договір страхування № 043.06474, інвойс № FТ2/838 від 16.10.2014 р., договір перевезення № 02/04/2013 від 02.04.2013 р., договір перевезення № 643 від 01.04.2013 р., прайс-лист.

Також, серед інших документів, позивач надав до митного органу декларацію митної вартості з додатковим аркушем А, згідно з якими митна вартість товару, заявленого до митного оформлення становить 10469,02 EUR.

Відповідач не визнав заявлену декларантом митну вартість товару та прийняв рішення № №110100000/2014/200198/1 від 23.10.2014 р. про коригування митної вартості товару, згідно з якими провів коригування митної вартості товару, заявленої декларантом та визначив цю вартість за методом 6 (резервним методом), митна вартість значена у розмірі 14686,67 EUR.

На підставі вищезазначеного рішення відповідачем оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації № №110100000/2014/00492 від 23.10.2014 р.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є обєктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до ч.5 ст. 54 Митним кодексом України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Наказом Державної митної служби України №362 від 13.07.2012 р. затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Кодексу, посадова особа митного органу у графі «Для відміток митного органу» ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки. При електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку. (п. 2.3 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення»).

При цьому митний орган повинен упевнитися, що заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обовязковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції. Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 1 Митного кодексу України ці правила міжнародного договору України обовязкові для застосування та мають пріоритет.

Відповідно до положень ч.2 ст. 58 Митного кодексу України (у відповідній редакції) метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно ст. 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Формато-логічний контроль - це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, повязаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Обсяги митного контролю, передбачені главою 49 розділу ХІ Митного кодексу України, визначаються за результатами аналізу ризиків відповідно до положень глави 52 розділу ХІ Митного кодексу України.

Так, за результатами проведеного контролю із застосуванням системи управління ризиками Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) відповідно до ст. 337 Митного кодексу України в автоматизованому порядку за митною декларацією було сформовано перелік митних процедур за формою 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів». А саме виявлено необхідність перевірити достовірність складових митної вартості товарів (додаткові нарахування до ціни угоди) та перевірити повноту декларування складових митної вартості.

Відповідно до умов поставки, до ціни угоди не включені витрати на транспортування та/або навантаження. При цьому відповідні витрати не включені до митної вартості (не зазначені у ДМВ).

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України посадовою особою митниці здійснено контроль заявленої декларантом митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності у поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однією з форм митного контролю, у відповідності до статті 336 Митного кодексу України, є перевірка документів та відомостей, які згідно до статті 335 Митного кодексу України подаються органу доходів і зборів під час переміщення товарів через митний кордон України.

За результатами такого контролю встановлено наступне.

-договором комісії № 1209/7 від 12.09.2014 р. передбачено виплату комісійної винагороди у розмірі 0.2 % від обсягу поставок, але вартість товару у специфікації до зовнішньоекономічного контракту та специфікації до договору комісії не відрізняється. Даний факт дає підстави вважати про не включення до митної вартості товару усіх складових;

-у наданій для митного оформлення калькуляції транспортних витрат вказаний контракт №2408-IT/UC від 01.10.2013 р., замість контракту №2806-UN/BF від 12.09.2014 р.;

-шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів також встановлено, що у наданому декларантом сертифікаті якості та фітосанітарному сертифікаті відсутня інформація щодо номеру інвойсу, зовнішньоекономічного контракту та специфікації, що унеможливлює ідентифікацію даних документів з наданою партією товару.

Відповідно до ч.4 ст.57 Митного кодексу України між митним органом та декларантом проведена процедура консультацій, направлені повідомлення із зазначенням результатів перевірки.

Під час консультацій декларанта зобовязано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору ( угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації.

Декларант листом від 23.10.2014 р. №23-10/1 повідомив про відсутність можливості надання запитуваних документів.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Судом встановлено, що ввезений товар був випущений відповідачем у вільний обіг під гарантії у відповідності до п.7 ст.55 Митного кодексу України.

За поясненнями позивача, ним разом з деклараціями митної вартості подано всі необхідні документи, оформлені належним чином, для підтвердження заявлених декларантом відомостей про митну вартість товару.

Відповідно до договору комісії № 1209/7 від 12.09.2014 р. комісійна винагорода сплачується ТОВ «АТБ - МАРКЕТ» (комітентом) на користь позивача (комісіонера), тобто позивач не несе жодних витрат на сплату цієї комісійної винагороди, оскільки є її отримувачем, а не її платником. Виходячи з цього, комісійна винагорода за договором комісії № 1209/7 від 12.09.2014 р. не може і не повинна включатись до митної вартості товару.

Крім того, позивачем при митному оформленні разом з сертифікатом якості і фітосанітарним сертифікатом надано лист № 19 від 16.10.2014 р. від компанії продавця товару UNACOA S.P.A. CONSORTILE, Феррара, Італія щодо достовірності цін зазначених у товаросупровідних документах на вантаж (інвойсі № FT2/838 від 16.10.2014 р, специфікації №1 від 16.10.2014 р), а також щодо того, що вантаж (PERE ABATE FETEL) у фітосанітарному сертифікаті СЕ/І/0356911, сертифікаті походження S/0425114, сертифікаті якості від 16.10.2014 р. відноситься до контракту № 2806-UN/BF від 12.09.2014 р., специфікації №1 від 16.10.2014 p., інвойсу FT2/838 від 16.10.2014 р.

З огляду на зазначене позивач вважає, що у митного органу не було передбачених законом підстав для витребування додаткових документів, оскільки розбіжності, на які вказав відповідач, були відсутні.

Підтвердженням вартості перевезення партії товару, слугують наступні документі: договір комісії № 1209/7 від 12.09.2014 р., відповідно до умов якого комісіонер (позивач) зобовязується за дорученням комітента (ТОВ «АТБ-МАРКЕТ») за винагороду укладати від свого імені відповідні договори, в тому числі договори перевезення, проте п.3.5 договору комісії встановлено, що комітент (ТОВ «АТБ-МАРКЕТ») вправі самостійно замовляти та оплачувати послуги третіх осіб, які необхідні для виконання комісійного доручення (транспортно-експедиційні послуги, послуги з перевезення вантажів територією України та в міжнародних сполученнях); договір перевезення вантажу № 643 від 01.04.2013 р., укладений між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ») та ПП «Транс Логістик» (виконавець), заявка на перевезення № 5 від 08.10.2014 р. (відповідно до якої перевезення вантажу здійснюється з Італії до України, вантаж - груша, вантажовідправник: UNACOA S.P.A. CONSORTILE, вантажоотримувач: ТОВ «БУДКОМ-ФОРТ»; договір перевезення вантажу № 02/04.2013 від 02.04.2013 р., укладений між ПП «Транс Логістик» (замовник) та ПрАТ ТЕК «Західукртранс» (виконавець).

На підтвердження транспортної складової митної вартості було надано: заявку на перевезення № 5 від 08.10.2014 р. до договору перевезення вантажу № 643 від 01.04.2013 р.; рахунок-проформу б/н від 16.10.2014 р., видану ПП «Транс Логістик»; калькуляцію витрат на доставку вантажу № 17/10/1 від 17.10.2014 р., видану підприємством.

Умовами зовнішньоекономічного контракту не встановлено, що договір перевезення повинен укласти виключно позивач, а визначені лише умови поставки товару FCA Феррара, Італія (відповідно до Інкотермс-2010).

Наданий підприємством висновок експерта Дніпропетровської ТПП від 21.10.2014 р. №ГО-4823 підтверджує заявлену вартість товару, проте не визначає транспорту складову митної вартості.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, позивача повідомлено про необхідність надати протягом 10 календарних днів додаткових документів (за наявності), перелік яких наведено раніше.

Позивача також повідомлено, що ч. 6 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що декларант, або уповноважена ним особа, за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

За поясненнями позивача, запитувані документи були у нього відсутні. Виписку з бухгалтерської документації надати було неможливо, оскільки в бухгалтерському обліку ТОВ «БУДКОМ-ФОРТ» на момент митного оформлення ще не відбулись зміни: товар не оприбутковано, оплата не відбулась, оскільки за умовами постачання передбачений строк оплати 10 днів з моменту митного оформлення товару; оплата декларантом комісійних, посередницьких послуг щодо виконання контракту не передбачена, тому не може бути рахунків про її сплату.

Відповідно до ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Дані про митну вартість і її складові повинні піддаватися обчисленню, тобто митниця повинна мати можливість їх перевірити (наприклад, чи включені в ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати (за наявності) на страхування, перевантаження, складування, зберігання товару за межами митної території України, повязані з транспортуванням цього товару).

Під час строку дії гарантійних зобовязань позивачем листом від 05.01.2015 р. №05-01/2 було надано документи, що надавались при здійсненні митного контролю та випуску товару у вільний обіг за митною декларацією (експертний висновок Дніпропетровської ТПП №ГО-4823, рахунок-проформа від 16.10.2014 р. за транспортні послуги, заявка на перевезення №5 від 08.10.2014 р.), та додатково - платіжне доручення в іноземній валюті № 6 від 28.10.2014 р., swift від 03.11.2014 р., заява № 6 від 28.10.2014 р. на купівлю іноземної валюти; звіти комісіонера від 31.10.2014 р. №3/1 та №3/2, переклади інвойсу та декларації країни експорту.

За результатами розгляду документів митницею не встановлено підстав для скасування спірного рішення про коригування митної вартості, про що позивача поінформовано листом від 15.01.2015 р. № 38/10/04-50-25-2.

Як зазначалося раніше, товар було ввезено на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №2806-UN/BF від 12.09.2014 р., специфікації №1 від 16.10.2014 р. Відповідно до пп.4.4 контракту отримувачем товару є позивач.

Всі ризики відповідно до пп.4.5 контракту переходять до покупця (позивача) відповідно до умов, передбачених «Інкотермс-2010» для умов поставки, зазначених у п.4.1 (FCA Ferrara, Італія).

Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс - 2010) за терміном FCA, покупець зобовязаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару.

Наданий декларантом договір комісії у пп. 1.1 визначає, що комісіонер (ТОВ «БУДКОМ-ФОРТ») зобовязується за дорученням комітента (ТОВ «АТБ-МАРКЕТ») за винагороду укладати від свого імені відповідні договори, в тому числі, договори перевезення.

Тобто, укладання ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» договору на організацію перевезення не передбачено договором комісії та зовнішньоекономічним контрактом.

З урахуванням викладеного, документи на підтвердження вартості перевезення товару, надані позивачем, не можуть бути використані для підтвердження заявленої транспортної складової митної вартості імпортованого товару за зовнішньоекономічним контрактом №2806-UN/BF від 12.09.2014 р.

Згідно п.3.1 договору від 01.04.2013 р. №643 між ТОВ «АТБ- МАРКЕТ» та ПП «Транс Логистик» вартість послуг експедитора розраховується як сума вартостей послуг третіх осіб, що залучаються для здійснення перевезення.

Документи щодо вартості послуг за вказаним договором на перевезення №02/04/2013, повязаним з договором № 643 не надавались до митного оформлення та не були надані додатково, що унеможливлює проведення розрахунку вартості послуг експедитора ПП «Транс Логистик» як суми вартостей послуг третіх осіб та документального підтвердження заявленої декларантом транспортної складової митної вартості товару.

Висновок експерта Дніпропетровської ТПП № 4823 від 21.10.2014 р. за змістом визначає ринкову вартість товару, тому не може слугувати у якості доказу на підтвердження заявленої митної вартості.

Таким чином, документи, надані при здійсненні митного оформлення, так і додаткові документи не дають можливості перевірки всіх складових митної вартості товару.

Окремо слід зазначити, що п. 10.5 контракту зазначено про відсутність права жодній зі сторін передавати третім особам права та обовязки, обумовлені діючим контрактом та/або у звязку з ним без письмової згоди іншої сторони, що позивачем дотримано не було з огляду на відсутність письмових згод іноземної компанії на залучення третіх організації, про що вказано вище.

Враховуючи наявні невідповідності у наданих документах, у митниці відсутні відомості про включення всіх складових до заявленої декларантом митної вартості для проведення обчислення повноти таких витрат у заявленій митній вартості товару.

Отже, виявлені розбіжності позивачем обґрунтовані не були.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 у графі 33 рішення зазначаються обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості; послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Підставою для сумнівів щодо заявленої митної вартості товарів є, насамперед, рівень його ціни, якщо він істотно відрізняється від цін на аналогічні товари, відомості стосовно яких не викликають сумнівів та ретельно перевірялися. Таке порівняння здійснюється шляхом використання інформації, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.

Наказом Державної митної служби України № 1341 від 04.11.2010 затверджено Положення про Єдину автоматизовану інформаційну систему Державної митної служби України (ЄАІС Держмитслужби), основними функціями якої, зокрема, є збір, накопичення, систематизація, обробка та узагальнення інформації в сховищі даних, перетворення її до форми, зручної для проведення аналізу та ведення митної статистики; автоматизована підтримка виконання посадовими особами митних органів процедур митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, а також контролю за переміщенням вантажів, що перебувають під митним контролем; автоматизація застосування системи управління ризиками.

Положення про ЄАІС ДМСУ розроблене відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про інформацію», «Про Національну програму інформатизації», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», «Про телекомунікації», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про державну таємницю», «Про науково-технічну інформацію», Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574 (зі змінами), Концепції (основи державної політики) національної безпеки України, Концепції технічного захисту інформації в Україні, визначає структуру, порядок функціонування Єдиної автоматизованої Інформаційної системи Державної митної служби України, її складові та призначення.

Згідно п. 1.2 цього Положення Єдина автоматизована інформаційна система Держмитслужби - багатофункціональна інтегрована автоматизована система, що забезпечує інформаційну підтримку та супроводження митної справи в Україні і становить сукупність кількох взаємопов'язаних інформаційних систем, зокрема, автоматизованої інформаційної системи «Центр», автоматизованої системи митного оформлення, інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронна пошта» та інших систем, програмно-інформаційних комплексів.

Єдина Автоматизована Інформаційна Система Держмитслужби призначена для автоматизації основних процесів діяльності митних органів з метою підвищення ефективності митного контролю та митного оформлення, а також контролю за переміщенням вантажів, що знаходяться під митним контролем, як через митний кордон України так і в її межах.

Відповідно до Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженимх Наказом Державної митної служби України №362 від 13.07.2012 р. під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від Держмитслужби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Держмитслужби України; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Держмитслужби України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація, отримана в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи Інтернет-магазинів тощо).

Пунктом 3 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України встановлено, що Закони України, акти Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті на виконання законів України з питань державної митної справи до набрання чинності цим Кодексом, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів з питань державної митної справи (у тому числі, акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведені положення норм права, суд приходить висновку, що аналіз відповідачем цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби здійснювався на підставі чинного під час митного оформлення законодавства, застосування якого не суперечило ст. 31 Митного кодексу України.

Враховуючи зазначені результати перевірки, невідповідності відомостей у наданих документах, виявлені під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості, неможливість проведення обчислення заявленого рівня митної вартості на підставі наданих документів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно зі сформованим митницею переліком, у митниці були відсутні підстави для визнання заявленої декларантом митної вартості.

Судом встановлено, що відповідачем було витребувано конкретний перелік документів, однак зазначені документи позивачем не були надані в повному обсязі задля усунення виявлених розбіжностей. У звязку з чим у митниці не було можливості застосувати митну вартість, заявлену позивачем.

Неможливість застосування першого методу обумовлена ненаданням позивачем затребуваних митницею додаткових документів, наявністю розбіжностей в наданих документах, ненаданням підприємством обґрунтувань таких розбіжностей, а також неможливістю обрахування всіх складових митної вартості.

Тому, митним органом було вжито заходи щодо обрання іншого методу визначення митної вартості.

Так, відповідно до ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:та) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не повязані між собою особи або хоч і повязані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обовязковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до ст. 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Відсутність інформації про продаж ідентичних товарів унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару.

Відповідно до ст. 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Відсутність інформації про продаж подібних (аналогічних) товарів унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару.

Відповідно до ст. 62 митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

Згідно ст. 63 митного кодексу України для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: 1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; 2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; 3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Суд звертає увагу, що методи на основі віднімання та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є обєктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів.

Відсутність необхідних документів унеможливила застосування зазначених методів.

За викладених обставин, під час перевірки заявленої митної вартості товару та здійсненні митної оцінки виникла потреба у використанні різних джерел її обґрунтування та виникла необхідність застосування різних підходів до оцінки товарів.

Застосований митницею резервний метод визначення митної вартості (ст. 64 Митного кодексу України) базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.

У разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарiв визначається з використанням способiв, якi не суперечать законам України i є сумiсними з вiдповiдними принципами i положеннями Генеральної угоди з тарифiв i торгiвлi (GATT).

З урахуванням положень ст.64 Митного кодексу України, митну вартість товарів, що імпортується, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2) ґ, - резервний метод визначення митної вартості, на основі попередніх митних оформлень (МД від 08.10.2014 р. №110100000/2014/227544) на рівні 1,00 дол.США/кг (0,78 EUR/кг) з урахування регіону походження, виробника товару, торгівельної марки, партії товару, характеру зовнішньоекономічної операції у наближений до митного оформлення час.

Суд звертає увагу, що аналіз чинного законодавства України, що регулює дані відносини дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.04.2012 р. у справі № 21-52а12 та низці рішень Вищого адміністративного суду України, зокрема в ухвалі від 19 січня 2012 р. по справі № К-31635/09, ухвалі від 22 березня 2012 р. по справі № К/9991/41121/11

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявлення митної вартості товару, що підтверджується даними цінової інформації. З урахуванням наведеного митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак, позивач не надав відповідних документів на підтвердження заявленої митної вартості чи узгодження з митницею митної вартості спірного товару, не надав належних обґрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів при проведенні митного оформлення. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

Відповідно ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

У звязку з наведеним, відповідачем правомірно відмовлено позивачу в митному оформленні товару за його контрактною вартістю згідно картки відмови №110100000/2014/00492 від 23.10.2014 р., та відкориговано митну вартість на підставі рішення №110100000/2014/200198/1 від 23.10.2014 р.

При цьому, посадовою особою Дніпропетровської митниці у графі 33 рішень про коригування заявленої митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 р. № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 р. за № 883/21195 зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Також посадовою особою митниці зазначено, про проведення консультацій з декларантом та про здійснення коригування митної вартості товару із застосуванням другорядного методу відповідно до Митного кодексу України, з урахуванням наявної у митного органу інформації.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві не наведені обставини, які б могли свідчити про обґрунтованість позовних вимог.

За наведених обставин у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДКОМ-ФОРТ» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару, картки відмови в прийнятті митної декларації.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДКОМ-ФОРТ» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару, картки відмови в прийнятті митної декларації, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 18 травня 2015 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 18.05.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_3 ОСОБА_3 ОСОБА_4