Постанова № 45542483, 15.06.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 року Справа № 803/885/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

при секретарі судового засідання Шикун О.Є.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Нафтова компанія Аветра до Ківерцівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтова компанія Аветра (далі позивач, ТзОВ НК Аветра, підприємство) звернулося в суд з адміністративним позовом до Рожищенського відділення Ківерцівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі відповідач, інспекція, Ківерцівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 квітня 2015 року №000494313.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками Рожищенського відділення Ківерцівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з акцизного податку за результатом якої складено акт від 24 березня 2015 року №556/15/39274438. У вказаному акті встановлено порушення статей 213-216 Податкового кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України №14 від 23 січня 2015 року Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку в результаті чого підприємством занижено акцизний податок, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року в сумі 3 914,26 грн.

Висновок відповідача мотивований тим, що підприємство через АЗС здійснює роздрібну торгівлю нафтопродуктами кінцевому споживачу, а тому такі операції є обєктом оподаткування акцизним податком відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України. Натомість, підприємство реалізувало частину нафтопродуктів без сплати такого акцизного податку. На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2015 року №000494313, яким збільшено суму грошового зобовязання з акцизного податку за основним платежем на суму 1 545,00 грн та за штрафними санкціями на суму 386,00 грн.

З таким висновком ТзОВ НК Аветра не погоджується з тих підстав, що підприємство частину нафтопродуктів реалізовує оптом (для комерційного призначення) за паливними картами, а тому такі операції неможливо вважати реалізацією в роздріб з використанням реєстраторів розрахункових операцій, з огляду на що просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2015 року №000494313.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. Зокрема пояснила, що з окремими субєктами господарювання ТзОВ НК Аветра укладає договори купівлі-продажу нафтопродуктів, підприємство видає покупцям паливні картки (талони), а ті, в свою чергу, заправляються на АЗС за цими документами. При заправці операція проводиться через РРО, однак представник ТзОВ НК Аветра не вважає це роздрібним відпуском нафтопродуктів, оскільки готівка за них не отримується, а знімається баланс з паливної картки (погашається талон). Ці способи не можна назвати розрахунками через РРО, оскільки за талонами і паливними картками через колонки АЗС проходить вже оплачене паливо, придбане за безготівковим розрахунком одним субєктом підприємництва в іншого. З наведених підстав вважає, що такі операції не є обєктом оподаткування акцизним податком та просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2015 року №000494313.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог з тих підстав, що відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1442 через мережу АЗС здійснюється роздрібний відпуск нафтопродуктів кінцевому споживачу. Крім того, відповідно до Правил № 1442 розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

Таким чином, податкові зобовязання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова) під час здійснення розрахункових операцій.

Ухвалою суду від 15 червня 2015 року замінено неналежного відповідача - Рожищенське відділення Ківерцівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, на належного - Ківерцівську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що Рожищенським відділенням Ківерцівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності декларації з акцизного податку за результатом якої складено акт від 24 березня 2015 року №556/15/39274438 (а.с.7-8).

У вказаному акті встановлено порушення статей 213-216 Податкового кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України №14 від 23 січня 2015 року Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку в результаті чого виявлено, що підприємством занижено акцизний податок, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року в сумі 3 914,26 грн (а.с.8 зворот).

Цей висновок мотивований тим, що ТзОВ НК Аветра через АЗС здійснює роздрібну торгівлю нафтопродуктами кінцевому споживачу, а тому такі операції є обєктом оподаткування акцизним податком відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України. Натомість, підприємство реалізувало частину нафтопродуктів без сплати акцизного податку.

Не погоджуючись з висновками податкового органу, позивач подав заперечення на акт перевірки від 02 квітня 2015 року №38 в яких зазначив, що ТзОВ НК Аветра через мережу АЗС здійснює не тільки роздрібну торгівлю нафтопродуктами, але й оптову торгівлю. Також підприємство для розрахунку використовує талони та паливні картки, які не можливо вважати розрахунками через РРО (а.с.10).

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2015 року №000494313, яким збільшено суму грошового зобовязання з акцизного податку за основним платежем на суму 1 545,00 грн та за штрафними санкціями на суму 386,00 грн .

Як вбачається з акту камеральної перевірки, підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваного рішення стали висновки про те, що товариством в додатку 6 податкової декларації з акцизного податку за січень 2015 року відображено факт реалізації товарів для комерційного використання в сумі 78285,16 грн. однак, дана сума не була включена до обєкта оподаткування акцизним податком та на яку не було нараховано акцизний податок в сумі 3914,26 грн., в результаті чого товариством занижено податкове зобовязання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу палива, яке було безпосередньо реалізоване позивачем з колонок АЗС кінцевим споживачам.

Висновки Рожищенського відділення Ківерцівської ОДПІ, викладені в акті камеральної перевірки, суд вважає правомірними з огляду на таке.

Акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції) (підпункт 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Підпунктом 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України визначено, що платником акцизного податку є особа субєкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Згідно з підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України одним із обєктів оподаткування зазначеного податку є операції з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до ДСТУ 4303:2004 Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг.

У разі обчислення податку із застосуванням адвалерних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу (підпункт 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 ПК України).

Пунктом 215.1 статті 215 ПК України встановлено, що до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Відповідно до підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 ПК України для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

З аналізу вищенаведених норми матеріального права слідує, що обєктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам, при цьому в незалежності від форми розрахунків. Разом з тим, саме по собі визначення кінцевий споживач, на думку суду, презюмує, що придбані нафтопродукти будуть використані покупцем для власного споживання, а не будуть в подальшому реалізовані іншим особам, тобто використані в комерційних цілях.

Тобто, на думку суду, за своїм функціональним призначенням мережа автозаправних станцій використовується саме для роздрібної торгівлі нафтопродуктами, тобто реалізації для кінцевого споживача. Враховуючи специфіку зберігання, перевезення та реалізації нафтопродуктів оптова торгівля ними можлива лише через відповідні нафтобази, а не через АЗС.

Отже, відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України операції з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів оподатковуються акцизним податком у розмірі 5 відсотків від вартості підакцизних товарів.

Датою виникнення податкових зобовязань щодо реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар (пункт 216.9 статті 216 ПК України).

Позивач вказує, що субєкти підприємництва на автозаправних станціях (АЗС) розраховуються за паливо талонами та паливними картками (в тому числі смарт-картами), виданими на підставі договорів купівлі-продажу нафтопродуктів, за якими придбавається оптова партія товару. Відтак, позивач стверджує, що ці способи не можна назвати розрахунками через РРО, оскільки за талонами та паливними картками через колонки АЗС проходить вже оплачене паливо, придбане за безготівковим розрахунком одним субєктом підприємництва в іншого. Таким чином, позивач вважає, що у Товариства на суму реалізації палива через мережу АЗС субєктам господарювання (юридичним особам, ФОП) не виникають податкові зобовязання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку, оскільки дана реалізація не відповідає ст.215 ПК України, так як останні використовують паливо не для власних потреб, а для комерційного використання.

Однак, такі твердження ТОВ НК Аветра спростовуються наступним.

Відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Пункт 10 Правил №1442 визначає, що розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

Тобто, законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти як у готівковій формі, так і з використанням талонів, платіжних карток та смарт-карток (паливних карток).

Згідно з розділом 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 року №281/171/578/155:

Талон спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Платіжна картка спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг.

Смарт-картка (паливна картка) є платіжною карткою із вмонтованим мікроконтролером як носієм та обробником інформації, потрібної для ініціювання переказу коштів та /або виконання службових операцій (п. 2.1 розділу 2 Правил Національної системи масових електронних платежів, затверджених постановою банку України від 10.12.2004 року №620).

Пунктом 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1442 (далі Правила №1442) встановлено, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС), що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Пунктами 34 та 35 цих Правил встановлено, що заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри). Заправка автотранспортних засобів провадиться за допомогою оператора АЗС або водієм самостійно під наглядом оператора.

Отже, законодавець визначив, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві, а тому такі операції оподатковуються акцизним податком відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України у розмірі 5-ти відсотків від вартості підакцизних товарів. Відтак дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг через мережу АЗС, в тому числі і в безготівковій формі за допомогою талонів та паливних карток, смарт-карток, є датою виникнення податкових зобовязань щодо реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

Таким чином, податкові зобовязання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова) під час здійснення розрахункових операцій.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що висновки Ківерцівської ОДПІ, які наведені в акті камеральної перевірки від 24 березня 2015 року №556/15/39274438 є обґрунтованими, а винесене на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2015 року №000494313 є правомірним, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

За правилами частини третьої статті 4 Закону України Про судовий збір, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Ставка судового збору у даній справі з позовної вимоги майнового характеру становила 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 1 827,00 грн. Позивач при поданні позову сплатив 10% відсотків цієї суми, а саме 182,70 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 08 травня 2015 року №806 (а.с.2) та від 12 травня 2015 року №819 (а.с.16).

Оскільки, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог майнового характеру, тому за правилами частини третьої статті 4 Закону України Про судовий збір решта суми ставки судового збору у розмірі 1 644,30 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтею 94, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Нафтова компанія Аветра до Ківерцівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 квітня 2015 року №000494313 відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Нафтова компанія Аветра (43020, м. Луцьк, вул. Звязківців, 1, код ЄДРПОУ 39274438) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні) 30 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлений 20 червня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.М. Димарчук