Рішення № 45540309, 22.06.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 р. Справа № 923/647/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Луцького підприємства електротранспорту, м. Луцьк

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПСАН", м. Каховка Херсонської області

про стягнення 33624 грн. 30 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Луцьке підприємство електротранспорту (позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПСАН" (відповідач), яким, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 06-06/703 від 05.06.2015 р. (а.с. 34-35), просить стягнути заборгованість за непоставлений товар згідно договору поставки № 06/02 від 06.02.2015 року у сумі 31080 грн. та 5354 грн. 28 коп. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 15 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 29.04.2015 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 13.05.2015 р. Тричі ухвалами суду від 13.05.2015 р., 25.05.2015 р. та 08.06.2015 р. розгляд справи відкладався з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.

Позивач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується копіями витягів з реєстру вихідної поштової кореспонденції канцелярії господарського суду Херсонської області від 13.05.2015 р., від 25.05.2015 р., від 08.06.2015 р. копіями списків згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в Херсон-25с № 189 від 14.05.2015 р., № 205 від 26.05.2015 р. та № 227 від 09.06.2015 р., явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані судом документи не надав.

На день розгляду справи ухвали суду від 13.05.2015 р., 25.05.2015 р. та 08.06.2015 р., надіслані на адресу відповідача, підприємством зв'язку до суду не повернуті, а ухвала від 29.04.2015 р. про порушення провадження повернулась з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами і доповненнями) сформульована правова позиція відповідно до якої за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Неявка представника відповідача у судове засідання господарського суду не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

06.02.2015 р. між Луцьким підприємством електротранспорту та товариством з обмеженою відповідальністю "ТОПСАН" було укладено договір поставки № 06/02.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник взяв на себе зобов'язання поставити замовнику трансформатор ТМ 400 10/0,4 кВ Y/Yн-0 (Товар), а замовник зобов'язався оплатити вартість товару на умовах Договору.

При укладанні договору сторонами була погоджена ціна в розмірі 44400 грн. (включаючи ПДВ).

У відповідності до п. 4.2 Договору Товар постачається замовнику за рахунок та транспортом постачальника.

Згідно п. 6.2 Договору замовник здійснює оплату товару в два етапи: 70 % вартості товару - передоплата, а решта - 30 % по факту готовності товару до відправки.

20.02.2015 р. позивачем на виконання п. 6.2 Договору в порядку передоплати сплачено постачальнику 31080 грн., тобто 70 % вартості товару.

У відповідності до п. 4.1 Договору попередньо оплачений товар повинен бути поставлений постачальником замовнику не пізніше 30 днів з дня оплати.

Однак, станом на 13 квітня 2015 року замовником товар не отриманий.

Позивач належним чином виконував умови договору, що підтверджується копією платіжного доручення № 7061 від 20.02.2015 р. про перерахування 31080 грн. за трансформатор ТМ-400/10/0,4 згідно рахунка № 060215 від 06.02.2015 р., проте, в порушення умов договору, відповідач товар не надав.

10 березня 2015 р. і 27 березня 2015 р. позивачем на адресу відповідача було направлено листи з вимогою поставити попередньо оплачений товар, а при неможливості це виконати - повернути отримані в рахунок передоплати кошти в сумі 31080 грн.

Факт надсилання та отримання листа відповідачем підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з проставленою датою та підписом уповноваженої особи про одержання (а.с. 16).

Однак відповіді на листи відповідач не надав, кошти не повернув.

Отже, у відповідача існує заборгованість в сумі 31080 грн., яка до цього часу не погашена.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з цим вимога про стягнення суми основного боргу - 31080 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

В даному випадку пунктом 10.3 договору сторонами було обумовлено, що за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов'язання за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

На підставі вищезазначених норм чинного законодавства та умов договору позивач нарахував відповідачу за порушення виконання зобов'язань 5354 грн. 28 коп. пені за період з 20.02.2015 року по 08.06.2015 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Суд не може погодитись з даним нарахуванням пені та звертає увагу позивача на наступне.

Оскільки сторонами в п. 4.1 Договору передбачено, що попередньо оплачений товар повинен бути поставлений постачальником замовнику не пізніше 30 днів з дня оплати, то нарахування штрафних санкцій має починатись через 30 днів, тобто з 23.03.2015 р.

Отже, позовна вимога щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню: стягується 3985 грн. 05 коп. пені за період з 23.03.2015 року по 08.06.2015 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 31080 грн. заборгованості за непоставлений товар та 3985 грн. 05 коп. пені, в решті позовних вимог щодо стягнення пені має бути відмовлено.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1827 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПСАН" (74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Мелітопольська, 58, код ЄДРПОУ 38513235) на користь Луцького підприємства електротранспорту (43018, Волинська область, м. Луцьк, вул. Даньшина, буд. 1/52, ідентифікаційний номер - 03327931) - 31080 грн. основного боргу, 3985 грн. 05 коп. пені та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.06.2015 р.

Суддя Л.І. Александрова