Ухвала суду № 45538710, 18.06.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/20169/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М. Провадження № 22-ц/773/956/15 Категорія: 59 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Грушицького А.І., Свистун О.В.,

при секретарі - Лимарі Р.В.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Департаменту соціальної політики Луцької міської ради до ОСОБА_3 про стягнення тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 07 травня 2015 року позов задоволено в повному обємі.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь Департаменту соціальної політики Луцької міської ради тимчасову державну допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце їх проживання невідоме, в сумі 11254 грн. 98 коп.

Вирішено питання щодо судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

В ході апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу із наведених у ній мотивів підтримав, тоді як представник позивача просила її відхилити з огляду на безпідставність наведених у ній доводів.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з наступних мотивів.

Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до виконавчого листа, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 11.12.2012 року, судом постановлено стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 900 грн. щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття, починаючи з 28.08.2012 року (а.с. 10).

Також встановлено, що на підставі поданих до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради ОСОБА_4 заяв від 30.04.2013 року, 28.11.2013 року та 12.05.2014 року останній була призначена тимчасова допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, так як за період з 01.10.2012 року по 30.04.2014 року вона не отримувала аліментів на утримання дітей.

Проте, як встановлено з довідки Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 21.08.2014 року № 1593 ОСОБА_4 в липні 2014 року отримала від ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1453, 23 грн. (а.с. 5 зворот).

Відповідно до п. 2 Порядку призначення та виплати тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 року № 189 (далі Порядок), тимчасова допомога призначається у разі, коли рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у звязку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення.

Пунктом 6 Порядку визначено, що для призначення тимчасової допомоги одержувач подає органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання (перебування): заяву за формою, затвердженою Мінсоцполітики; копію свідоцтва про народження дитини; довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини; довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) одержувача; рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення.

Пункт 7 зазначеного Порядку встановлює, що рішення про призначення або відмову в призначенні тимчасової допомоги приймається органом праці та соціального захисту населення протягом десяти календарних днів після надходження усіх необхідних документів.

Тимчасова допомога призначається кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подані усі необхідні документи. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач подає лише заяву, в якій повідомляє про обставини, що можуть бути підставою для продовження виплати допомоги.

Тимчасова допомога призначається в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку (Пункт 8 Порядку).

Пунктом 9 Порядку передбачено, що у разі встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку розмір тимчасової допомоги перераховується без звернення одержувача з місяця, в якому набрав чинності закон, що встановлює новий розмір прожиткового мінімуму.

Виплата тимчасової допомоги припиняється з підстав, зазначених у п.10 Порядку, з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникла одна із зазначених обставин.

П. 12 Порядку визначено, що якщо виникла можливість стягнення аліментів одного з батьків та виявлено, що один з батьків може утримувати дитину або місце проживання (перебування) одного з батьків встановлено, у звязку з чим можливе стягнення з нього коштів на утримання дитини, орган праці та соціального захисту населення звертається до суду із заявою про стягнення суми сплаченої тимчасової допомоги. Стягнуті кошти зараховуються до державного бюджету.

Частиною 10 статті 181 СК України також визначено, що суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню до Державного бюджету України (у судовому порядку) з платника аліментів. Відтак, враховуючи те, що ОСОБА_4 в період з 01.04.2013 року по 31.07.2014 року за рахунок коштів державного бюджету виплачено тимчасову допомогу в розмірі 11 254, 80 грн., при тому, що батьком дітей ОСОБА_3 сплачено в липні 2014 року аліменти в розмірі 1453, 23 грн., що засвідчує його можливість утримувати дітей, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача сплаченої суми тимчасової допомоги.

З огляду на викладені обставини рішення суду про задоволення позову є обґрунтованим і ухваленим у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Доводи відповідача ОСОБА_3, викладені в апеляційній скарзі, про повідомлення ОСОБА_4 завідомо неправдивої інформації при поданні чергових заяв про призначення допомоги, у звязку із неодноразовим перерахуванням ним аліментів на імя ОСОБА_4 шляхом здійснення поштових переказів на адресу проживання колишнього подружжя протягом періоду, коли їй позивачем виплачувалась державна допомога, не спростовують правильних висновків суду, з огляду на те, що не містять доказів в підтвердження того, що зазначені кошти в дійсності надсилались за місцем її проживання та не відповідають розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, присудженого судом.

Крім того, порядок стягнення аліментів визначається Законом України «Про виконавче провадження» від 09.03.2011 року, Інструкцією з організації примусового виконання рішень зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за №489/20802, Сімейним Кодексом України, та іншими нормативними актами.

Однак, відповідач жодного разу не звернувся до державного виконавця з питанням про сплату частини аліментів за період, на який він покликається у скарзі.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам справи. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2015 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді