Постанова № 45535595, 09.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа№ 911/38/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Новікова М.М.

Зубець Л.П.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: не з'явились

від відповідача-1: не з'явились

від відповідача-2: не з'явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнис"

на рішення Господарського суду Київської області

від 04.03.2015 р.

у справі № 911/38/15 (суддя Лопатін А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнис"

до 1) Приватного акціонерного товариства "Альба

Україна"

2) Публічного акціонерного товариства "Банк

"Київська Русь"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.03.2015р. у справі № 911/38/15 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія "Юнис" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2015р. у справі № 911/38/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнис" у справі № 911/38/15 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015р. у справі № 911/38/15 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 01.06.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015р. у справі № 911/38/15 було виправлено описку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015р. у справі № 911/38/15 відкладено розгляд справи на 09.06.2015р., в зв'язку з неявкою сторін.

Представники сторін у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

04 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнис" (покупець) та Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 252 відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передавати (поставляти) лікарські засоби та вироби медичного призначення (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 2.5. договору, сума даного договору складає загальну суму товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій, визначених у видаткових накладних.

У п. 5.1. договору зазначено, що покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Пунктом 10.2. договору закріплено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2010 року, але у будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань та взаєморозрахунків. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний слідуючий календарний рік.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначений договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

05.06.2014 р. між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги № 70589-20/14-7, відповідно до п. 1.1. якого первісний кредитор відступає (продає), а новий кредитор набуває (купує) за 991636,34 (дев'ятсот дев'яносто одну тисячу шістсот тридцять шість) гривень 34 копійки у порядку та на умовах, визначених цим договором, право вимоги за зобов'язаннями ТОВ "Юнис", ідентифікаційний номер 22136987, місцезнаходження: 69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська, 30, (надалі - боржник) у сумі 991636,34 (дев'ятсот дев'яносто одна тисяча шістсот тридцять шість) гривень 34 копійки, що випливає з договору купівлі-продажу № 252 від 04.01.2010 року (далі іменується - договір купівлі-продажу), укладеного між боржником та первісним кредитором, в цілому надалі по тексту - основне зобов'язання.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що відповідач-1 порушив умови договору купівлі продажу оскільки останній змінив в односторонньому порядку сторону у договорі. Також, позивач зазначає, що йому не було повідомлено про заміну кредитора, а також вказано на те, що позивач не є стороною у договорі відступлення прав вимоги, не підписував його та не приймав на себе зобов'язань за цим договором.

Відповідно до статті 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати вимоги проти нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. У разі, коли боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Це положення є засобом охорони майнових інтересів боржника у разі зміни кредитора у зобов'язанні, яка може відбуватися і без згоди боржника.

У випадку коли боржник не був письмово повідомлений, він має право висувати заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором, тобто на момент, коли боржник фактично дізнався про заміну кредитора у його зобов'язанні.

Боржник має право аргументувати свої заперечення, зокрема, невиконанням первісним кредитором зустрічного зобов'язання.

Наведена норма визначає обсяг заперечень боржника проти вимог кредитора, який залежить від того, чи був він письмово повідомлений про заміну. Якщо боржник був письмово повідомлений про таку заміну, то обсяг заперечень визначається на момент одержання письмового повідомлення; якщо не був - то цей обсяг визначається моментом пред'явлення йому вимоги новим кредитором.

Внаслідок укладення банком з відповідачем-1 договору відступлення прав вимоги позивача за договором купівлі-продажу, відбулася заміна особи у зобов'язанні, яке виникло з договору купівлі-продажу, а не сторін такого договору.

Крім того, зміна кредитора у зобов'язанні не потребує дозволу на це боржника, оскільки за загальним правилом, відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів. Таким чином, заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов'язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, адже внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов'язанні, а не заміна сторони в договорі.

Така правова позиція викладена при розгляді аналогічної справи у рішенні Верховного Суду України від 18.08.2010 року.

Порядок заміни кредитора у зобов'язанні встановлено статтею 516 Цивільного кодексу України, за якою заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статті 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з суду першої інстанції та вважає, що пред'явлені до відповідача вимоги про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 70589-20/14-7 від 05.06.2014 р. є недоведеними, безпідставними та необґрунтованими.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2015р. у справі № 911/38/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнис" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2015р. у справі № 911/38/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/38/15 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді М.М. Новіков

Л.П. Зубець