Ухвала суду № 45535447, 24.06.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

24.06.2015 Справа № 904/9382/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Науменка І.М., Вечірка І.О.,

секретар судового засідання: Петровська А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві та Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 р. у справі

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІ-ЛАЙТ", м. Новомосковськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІ-ЛАЙТ", м.Новомосковськ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 р. у даній справі (суддя Полєв Д.М.) товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМІ-ЛАЙТ" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців, до 18.06.2015р., ліквідатором боржника призначено голову ліквідаційної комісії Дідович Антоніну Олександрівну.

Згадана постанова мотивована посиланням на те, що вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, при цьому до звернення ліквідатора до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, було дотримано вимоги цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Не погодившись з цією постановою, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, провадження у справі припинити.

Скаржник зазначає, що боржником в порушення вимог ст. ст. 105,110,111 ЦК України не було надано до податкового органу ліквідаційний баланс для перевірки його повноти та достовірності.

Господарський суд не перевірив належним чином наявність у боржника ознак неплатоспроможності.

Головне управління Державної фіскальної служби у м.Києві також подало апеляційну скаргу на постанову господарського суду, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі припинити.

Скаржник зазначає, що боржник своїми діями унеможливив проведення перевірки, що свідчить про можливість застосування процедури завідомо фіктивного банкрутства.

У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор боржника просить припинити апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Головного управління Міндоходів у м.Києві.

Відзиву на апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві сторонами не надано.

Ліквідатор вважає, що Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві не має права на оскарження зазначеної постанови про визнання боржника банкрутом, оскільки вона не є кредитором боржника в розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Законодавством України на момент прийняття постанови про визнання боржника банкрутом не передбачено обов'язковості перевірки органами доходів і зборів повноти та достовірності ані проміжного ліквідаційного балансу, ані ліквідаційного балансу юридичної особи.

Скаржники та боржник не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві повідомила про неможливість забезпечити явку представника.

Враховуючи, що явка скаржників та боржника в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутністю їх представників.

Колегія суддів вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для можливості розгляду справи за відсутністю представників скаржника, боржника та ліквідатора.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційні скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у даній справі підлягає припиненню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2014 р. заява товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІ-ЛАЙТ" про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" прийнята до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою господарського суду від 09.12.2014 р. порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІ-ЛАЙТ", відповідно до процедури, передбаченої статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

23.06.2014 р. учасником товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІ-ЛАЙТ" прийнято рішення про припинення діяльності підприємства шляхом ліквідації та призначено голову ліквідаційної комісії Суденко О.В.

На виконання вимог ч.1 ст. 105 ЦК України боржник звернувся до державного реєстратора реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ для здійснення реєстраційної дії по внесенню відомостей про припинення юридичної особи, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.11.2014р. №19627143.

Відповідно до ч.2 ст.105 ЦК України в Бюлетені державної реєстрації від № 287 (17) від 26.06.2014р. оголошення про припинення товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІ-ЛАЙТ", шляхом ліквідації.

З моменту публікації вказаного оголошення інформація щодо рішення про ліквідацію товариства стала загальновідомою.

02.07.2014 р. ліквідатором направлено на адресу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заяву про припинення платника податків за формою № 8-ОПП. (а.с 40-44).

З урахуванням ч.8 ст.111 ЦК України, за результатами розгляду пред'явлених кредиторських вимог до боржника, проведеної інвентаризації активів і зобов'язань, складено проміжний ліквідаційний баланс боржника станом на 20.11.2014 р., який було затверджено рішенням учасника боржника від 21.11.2014 р.

З проміжного ліквідаційного балансу боржника вбачається, що кредиторська заборгованість складає 380 475 грн.; дебіторська заборгованість, основні засоби, товарно - матеріальні цінності, нематеріальні активи відсутні; залишок грошових коштів на рахунку складає 7 950 грн.

З огляду на наведене, господарським судом правомірно встановлено, що вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, при цьому до звернення ліквідатора до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, було дотримано вимоги цивільного законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон).

Статтею 9 Закону встановлено, що справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 91 ГПК України передбачено, що апеляційну скаргу мають право подати також особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно ч.6 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі.

В силу особливостей процедури банкрутства, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи з метою попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

За ст. 1 Закону учасниками провадження у справі про банкрутство є: сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут)), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Виходячи зі змісту наведеної правової норми, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві та Головне управління Державної фіскальної служби у м.Києві не можуть мати іншого правового статусу, окрім статусу кредиторів боржника, тобто - сторони у справі про банкрутство.

В силу ч.3 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, який ліквідується власником, особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Частиною 1 статті 210 ГК України встановлено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів).

Наведена правова норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається через вказані вище процедури.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві та Головне управління Державної фіскальної служби у м.Києві в порядку ч.3 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не звертались із заявами до господарського суду з вимогами до боржника, у зв'язку з наявністю заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів).

Доказів наявності грошових вимог до боржника скаржники не надали і суду апеляційної інстанції.

Отже, скаржники не набули статусу кредитора боржника, а тому не мають правових підстав для звернення до суду з даною апеляційною скаргою.

Статтею 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст.75, 78 Податкового кодексу України, проведення документальних позапланових перевірок дотримання вимог податкового законодавства знаходиться у виключної компетенції державної податкової служби, остання не позбавлена права здійснювати, в межах повноважень, свої функції та проводити перевірку дотримання вимог податкового законодавства платником податків до моменту затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі про банкрутство такого платника податків.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на неможливість проведення податкової перевірки боржника, оскільки орган державної податкової служби у ліквідаційній процедурі боржника не позбавлений та має право здійснити податкову перевірку, у тому числі після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. У разі ж виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) податковий орган має право заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви із кредиторськими вимогами.

При цьому, податковий орган у разі незгоди з відмовою ліквідатора боржника надати документи для перевірки, не позбавлений права оскаржити відповідні дії у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на те, що органу державної податкової служби не було надано проміжного ліквідаційного балансу боржника для перевірки його повноти та достовірності, оскільки ч. 1 ст. 111 ЦК України не вимагає обов'язкової перевірки та схвалення контролюючим органом (податковою інспекцією) повноти проміжного ліквідаційного балансу.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", якщо апеляційну скаргу подано, зокрема, особою, яка не має права її подавати, то у таких випадках апеляційний господарський суд повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу з посиланням на статті 91 або 106 ГПК України. У разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи викладене, з метою усунення процесуального порушення при прийнятті до провадження апеляційних скарг Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві та Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві, колегія суддів вважає за необхідне припинити апеляційні провадження з перегляду постанови господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 р. у справі № 904/9382/14.

Керуючись п.1 ч.1 ст.80, ст.ст. 91, 99 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 р. у справі №904/9382/14 - припинити. Апеляційне провадження за скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 р. у справі №904/9382/14 - припинити. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України. Головуючий суддя В.О.Кузнецов Судді І.М.Науменко І.О.Вечірко