Ухвала суду № 45531588, 24.06.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

24.06.2015 р. Справа № 917/773/14

За заявою Товариства з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс" (вх. 601/343 від 05.06.2015 р.) про відстрочку виконання рішення по справі №917/773/14

за позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вул.Зигіна, 1, м.Полтава, 36000

до Товариства з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс", вул. Великотирнівська, 7, м.Полтава, 36028

про стягнення 71 060,00 грн.

Представники:

від заявника (боржника): Коваленко Р.Й.; Бречко О.Г.

від стягувача: Сундалова М.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.07.2014 р. позов задоволено, стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс" 68 000,00 грн. штрафу, 68000,00 грн. пені та 1827,00 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2014 р., скасовано рішення господарського суду Полтавської області від 30.07.2014 р. та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вищий господарський суд України постановою від 16.12.2014 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2014 р. скасував, рішення господарського суду Полтавської області від 30.07.2014 року залишив в силі.

На виконання рішення 12.01.2015 р. видано відповідні накази.

Боржник, скориставшись правом, наданим йому ст.121 ГПК України, звернувся до суду з заявою про відстрочку виконання вказаного судового рішення на 1 рік.

У судовому засіданні представник боржника заяву підтримує з підстав викладених в ній.

Стягувач, проти задоволення заяви заперечує оскільки не вбачає підстав для відстрочки виконання рішення суду.

Згідно ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" ( далі по тексту - Постанова), господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарський суд приймає до уваги таке:

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п.п. 7.1-7.1.1, п.7.2 Постанови).

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України, тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

У заяві про відстрочку виконання рішення боржник посилається на тяжкий фінансовий стан через негативні процеси, які протягом 2014-2015 років відбуваються в економіці Держави та спричинили падіння обсягів виробництва і погіршення рівня життя населення. Заявник зазначає, що примусове виконання рішення суду ускладнить діяльність Товариства, а саме: створить заборгованість по заробітній платі, так як цей штраф є суттєвим.

Крім того, заявник посилається на той факт, що ним подана заява до господарського суду Полтавської області про перегляд рішення від 30.07.2014 р. за нововиявленими обставинами.

Дослідивши матеріали поданої заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, господарський суд визнав подану заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Наведені заявником обставини в обґрунтування заяви про відстрочку виконання судового рішення, зокрема, посилання на те, що примусове виконання рішення суду ускладнить діяльність Товариства та створить заборгованість по заробітній платі (що підтверджується звітом праці за січень - березень 2015 р. доданим до заяви) не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для розстрочення виконання судового рішення у розумінні вищенаведених приписів ГПК України та постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9.

Заявником не надано належних доказів, які б свідчили про фактичну неможливість виконання судового рішення (наприклад, банківських виписок про відсутність коштів на банківських рахунках та довідок про відсутність майна, на яке можна звернути стягнення і т.п.).

Судом також враховано, що дане рішення по справі набрало законної сили 16.12.2014 р. З цього часу відповідачем не проведено проплат на рахунок позивача, що б свідчило про його наміри проводити розрахунки з позивачем за даним судовим рішенням.

До того ж, стаття 42 Господарського кодексу України визначає господарську діяльність як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Тобто, надання відстрочки на підставі тяжкого фінансового стану боржника не може вважатися підставою для застосування положень ст. 121 ГПК України.

Суд також зазначає, що подання заявником заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами також не може бути підставою для надання відстрчки з його виконання.

Інших доказів, які б свідчили про наявність виключних об'єктивних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, заявником не подано.

Крім того, суд вважає, що вказана заява про відстрочення виконання судового рішення не підлягає задоволенню, враховуючи і міжнародно-правові норми захисту порушених прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 за № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Зі змісту ст. 121 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що Господарський процесуальний кодекс України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що ускладнюють виконання рішення суду.

В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

На підставі викладеного, суд враховуючи міжнародно-правові норми захисту порушених прав та вимоги національного законодавства, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, керуючись ст.ст. 86, 121 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс" (вх. 601/343 від 05.06.2015 р.) про відстрочку виконання рішення по справі №917/773/14 - відмовити.

2. Копії ухвали направити сторонам.

Суддя Н.Г. Гетя