Рішення № 45530268, 03.06.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р. Справа № 911/330/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м. Київ

до Приватного акціонерного товариства КП “Укренергомонтаж”,

м. Вишневе

про стягнення 11087095,86 грн. та зобов’язання вчинити дії.

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства КП “Укренергомонтаж”,

м. Вишневе

до Державного підприємства “Національна енергетична компанія”

про стягнення 2458357,70 грн.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Державним підприємством “Національна енергетична компанія “Укренерго” (надалі позивач) 31.01.2015 р. заявлено позов до Приватного акціонерного товариства КП “Укренергомонтаж” (надалі відповідач) про зобов’язання вчинити дії та стягнення 11087095,86 грн., з яких: 7588343,27 грн. пені; 3498752,59 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору від 18.12.2007 р. № 333/01-07.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.02.2015 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 11.02.2015 р.

11.02.2015 р. присутнім у судовому засіданні представником позивача подано документи на вимогу ухвали суду від 02.02.2015 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.02.2015 р. розгляд справи відкладено на 25.02.2015 р. та повторно зобов’язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 02.02.2015 р.

17.02.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог №01/01-6-2/1782 від 14.02.2015, згідно якої останній в порядку ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог та просив суд зобов’язати Приватне акціонерне товариство КП “Укренергомонтаж” виконати умови договору від 18.12.2007 р. №333/01 та здійснити поставку обладнання відповідно до Специфікації від 18.10.2013 р. №6 та відповідно до Специфікації від 08.10.2013 р. №7 на ПС 750 Кв «Київська» ДП «НЕК «Укренерго», стягнути 11546095,86 грн., з яких: 8047343,27 грн. пені; 3498752,59 грн. штрафу.

25.02.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

25.02.2015 р. задоволено вищезазначене клопотання відповідача, у судовому засіданні оголошено перерву до 25.03.2015 р., про що присутніми представниками сторін підписано відповідну розписку.

19.03.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано відзив на позов, згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнято судом.

24.03.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником ПАТ КП “Укренергомонтаж” подано зустрічну позовну заяву до ДП “Національна енергетична компанія “Укренерго” про стягнення штрафних санкцій, пені за прострочення виконання грошового зобов’язання, 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму 2458357,70 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору від 18.12.2007 р. № 333/01-07.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.03.2015 р. зустрічну позовну заяву ПАТ КП “Укренергомонтаж” до ДП “Національна енергетична компанія “Укренерго” про стягнення 2458357,70 грн. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 911/330/15.

25.03.2014 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 16.04.2015 р., про що присутніми представниками учасників судового процесу підписано відповідну розписку.

Крім того, присутніми представниками учасників судового процесу подано клопотання у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.03.2015 р. на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду спору у справі № 911/330/15 на п'ятнадцять днів.

14.04.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, згідно якого останній просив суд зупинити провадження у справі № 911/330/15 до вирішення пов’язаної з нею справи господарського суду міста Києва № 910/7406/15-г за позовом Приватного акціонерного товариства «КП «УКРЕНЕРГОМОНТАЖ» до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про внесення змін до договору.

15.04.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача за зустрічним позовом подано відзив на зустрічну позовну заяву, згідно якого останній визнав зустрічні позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

15.04.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано додаткові пояснення з огляду на відзив від 19.03.2015 на позовну заяву.

16.04.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача за первісним позовом подано заяву про збільшення позовних вимог № 01/01-6-2/4344 від 15.04.2015 р., згідно якої останній в порядку ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог та просив суд зобов’язати Приватне акціонерне товариство КП “Укренергомонтаж” виконати умови договору від 18.12.2007 р. №333/01 та здійснити поставку обладнання відповідно до Специфікації від 18.10.2013 р. №6 та відповідно до Специфікації від 08.10.2013 р. №7 на ПС 750 Кв «Київська» ДП «НЕК «Укренерго», стягнути з відповідача 29725904,30 грн., з яких: 8047343,27 грн. пені; 3498752,59 грн. штрафу, 10195801,53 грн. неповерненого авансу, 7984006,91 грн., 1839409,29 грн., неустойки за користування неповерненим авансом, 5701111,91 грн. інфляційних втрат та 443485,72 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

16.04.2015 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 27.04.2015 р., про що присутніми представниками учасників судового процесу підписано відповідну розписку.

24.04.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано додаткові пояснення з огляду на заяву позивача про збільшення позовних вимог, згідно яких останній просив суд на підставі ст. 83 ГПК України зменшити розмір штрафу та пені до 1 грн. штрафу та 1 грн. пені, у задоволенні решти позовних вимог просив відмовити.

24.04.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача за первісним позовом подано додаткові пояснення з огляду на додаткові пояснення позивача та відзив на зустрічну позовну заяву, згідно яких останній підтримав зустрічні позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 грн. штрафу та 1 грн. пені, у задоволенні решти позовних вимог просив відмовити.

27.04.2015 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 13.05.2015 р., про що присутніми представниками учасників судового процесу підписано відповідну розписку.

24.04.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача за первісним позовом подано додаткові пояснення з огляду на додаткові пояснення позивача та відзив на зустрічну позовну заяву, згідно яких останній підтримав зустрічні позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 грн. штрафу та 1 грн. пені, у задоволенні решти позовних вимог просив відмовити.

07.05.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача за первісним позовом подано заяву про зменшення позовних вимог № 01/01-6-2/5144 від 06.05.2015 р., згідно якої останній в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 29725904,30 грн., з яких: 8047343,27 грн. пені; 3498752,59 грн. штрафу, 10195801,53 грн. неповерненого авансу, 1839409,29 грн. процентів за користування неповерненим авансом, 5701111,91 грн. інфляційних втрат за користування неповерненим авансом та 443485,72 грн. 3% річних за користування неповерненим авансом. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

07.05.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача за первісним позовом подано додаткові пояснення № 01/01-6-2/5116 від 06.05.2015.

13.05.2015 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 03.06.2015 р., про що присутніми представниками учасників судового процесу підписано відповідну розписку.

У судовому засіданні 03.06.2015 р. суд, розглянувши клопотання відповідача за первісним позовом про зупинення провадження у справі, вирішив відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно частини першої ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Пунктом 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Відповідач за первісним позовом в якості обґрунтування необхідності зупинення провадження у даній справі посилаються на те, що у справі господарського суду міста Києва № № 910/7406/15-г за позовом Приватного акціонерного товариства «КП «УКРЕНЕРГОМОНТАЖ» до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про внесення змін до договору ставиться питання про внесення змін до специфікацій №6 №7 до договору від 18.12.2007 р. № 333/01-07, тобто у тому числі й тих, у зв’язку з неналежним виконанням яких позивач просить стягнути з відповідача заборгованість.

Враховуючи те, що можливе внесення судом змін до договору в частині специфікацій не впливає на відповідальність відповідача за неналежне виконання зобов’язань за договором від 18.12.2007 р. № 333/01-07, суд дійшов висновку про відсутність факту пов’язаності справи даної справи зі справою господарського суду міста Києва № 910/7406/15-г, а відтак - відсутность підстав для зупинення провадження у справі.

Крім того, суд звертає увагу сторін що відповідно до частини третьої ст. 653 Цивільного кодексу України договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин між сторонами змінених положень договору.

У судовому засіданні 03.06.2015 р. представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги за первісним позовом повністю та заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог, представник відповідача за зустрічним позовом заперечив проти задоволення первісних позовних вимог та повністю підтримав зустрічні позовні вимоги.

Згідно абзацу дев’ятого пункту 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року суддя не повинен з власної ініціативи зазначати про сплив позовної давності. Якщо ж зацікавлена сторона посилається на сплив такої давності, суддя вправі запропонувати кожній із сторін подати відповідні докази з даного питання, в тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи та заслухавши присутнього у судовому засіданні представників сторін, суд

встановив:

18 грудня 2007 року між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (замовник, позивач за первісним позовом у справі) та Закритим акціонерним товариством КП “Укренергомонтаж”, яке перейменовано у Приватне акціонерне товариство КП “Укренергомонтаж” (генпідрядник, відповідач за первісним позовом у справі), було укладено договір №333/01-07 (надалі договір), відповідно до умов якого генпідрядник, зобов’язався на свій ризик власними та залученими силами за завданням замовника збудувати і здати в установлений договором строк об’єкт будівництва та виконати роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, технічних вимог, а замовник зобов’язався надати генпідряднику будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, технічні умови та прийняти об’єкт будівництва та закінчені будівельні роботи, а також оплатити їх.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що загальна вартість договору з урахуванням ПДВ складає 325098804 грн.

Сторони домовились початком будівництва по договору вважати відкриття фінансування об’єкта будівництва замовником. За дату – початок будівництва вважається дата перших авансових платежів замовника. Замовник здійснює перші авансові платежі протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок генпідрядника наступним чином: - 30% від вартості будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, що складає 42807734,70 грн.; - 90% від вартості обладнання, що складає 164165719,50 грн. Загальна сума авансу складає 206973454,20 грн. (п.п. 4.1., 4.2. договору).

Згідно п. 5.5. договору замовник здійснює щомісячні проміжні платежі протягом 5 банківських днів після підписання уповноваженими представниками сторін довідки та акту, зазначених в п. 5.2. договору.

Відповідно до п.п. 18.1., 18.2. договору порушення зобов’язань за договором є підставою для застосування штрафних санкцій передбачених цим договором та чинним законодавством України. Застосування штрафних санкцій не звільняє сторону, що порушила зобов’язання, від виконання своїх зобов’язань за договором.

Згідно із п.п. 23.1., 23.2., 23.3., 23.4., 23.5. договору договір набуває законної сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2009 року. Терміни виконання етапів робіт встановлюється графіком виконання робіт (Додаток №1), що є невід’ємною частиною договору. Терміни виконання робіт можуть переглядатися сторонами за наявності умов зазначених в п. 3.3. договору крім останньої умови зазначеної в цьому пункті. Початок виконання робіт – (IV квартал 2007 року), але не раніше дати отримання перших авансових платежів. Датою закінчення виконання робіт вважається дата прийняття замовником об’єкту будівництва в експлуатацію – (ІІІ квартал 2009 року).

Вказаний договір відповідає нормам чинного законодавства України, підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою договір від 18.12.2007 р. № 333/01-07 є договором будівельного підряду.

11 грудня 2009 року між сторонами, було укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до умов якої сторони домовились викласти п.п. 4.2., 18.5., 23.1., 23.5. договору в такій редакції: 1). «Замовник здійснює авансові платежі на розрахунковий рахунок генпідрядника наступним чином: - до 30 % від загальної вартості будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт; - до 30 % від загальної вартості обладнання. Сума авансу, що підлягає до перерахування замовник, визначається за погодженням сторін у розмірі, визначеному у листах генпідрядника з обґрунтуванням ним необхідності перерахування конкретної грошової суми в межах розміру визначеного абзацом третім цього пункту». 2) « 18.5. Генпідрядник протягом 10 днів після закінчення 3-х місяців з дня перерахування замовник авансових платежів зобов’язаний надати підтвердження про їх використання в частині придбання обладнання та акти виконаних робіт (по будівельно-монтажних/пусконалагоджувальних роботах) та повернути невикористану частину авансових платежів, а також сплатити відсотки за їх користування у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в цей період. За неповернення/несвоєчасне повернення невикористаної частини авансових платежів генпідрядник несе відповідальність за порушення грошового зобов’язання у розмірах, визначених у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України». 3) « 23.1. Договір набуває законної сили з моменту підписання його сторонами та діє до 17 грудня 2011 року включно. Закінчення строку дії договору не є підставою припинення виконання робіт». 4) « 23.5. Датою закінчення виконання робіт вважається дата прийняття замовником об’єкта будівництва в експлуатацію».

27 липня 2010 року між сторонами, було укладено додаткову угоду №2 до договору, відповідно до умов якої сторони домовились статтю четверту договору доповнити пунктом 4.3. та викласти його у наступній редакції: « 4.3. Початком виконання робіт з розробки робочої документації є дата отримання авансового платежу на виконання робіт з розробки робочої документації від замовника».

08 липня 2011 року між сторонами, було укладено додаткову угоду №4 до договору, відповідно до умов якої сторони домовились статтю четверту договору доповнити пунктом 4.4. та викласти його у наступній редакції: « 4.4. Початком виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт є погодження «Уповноваженими представника замовника» та «Замовником» розробленої робочої документації та отримання авансового платежу на виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт від «Замовника».

23 серпня 2011 року між сторонами, було укладено додаткову угоду №5 до договору, відповідно до умов якої сторони домовились доповнити пункт 3.2. новим підпунктом 3.2.3., виклавши його в наступній редакції: «Вартість обладнання визначається специфікаціями, погодженими уповноваженими представниками замовника та замовником у відповідності до робочої документації».

31 травня 2013 року між сторонами, було укладено додаткову угоду №9 до договору, відповідно до умов якої сторони домовились статтю п’яту договору доповнити пунктом: « 5.10. Замовник здійснює оплату за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги в порядку, визначеному цим договором. Оплата здійснюється після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.10 статті 201 і пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України. Податкова накладна надається замовнику протягом двох робочих днів від дати її реєстрації. У разі виписки податкової накладної, яка не підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, генпідрядник надає її замовнику протягом п’яти робочих днів від дати виписки».

08.10.2013 р. була погоджена специфікація на поставку обладнання №7. Загальна сума за специфікацією 22501476,66 грн. Сума авансу передбачена у розмірі 6750443,00 грн. Термін поставки обладнання до 210 днів з дати отримання авансу.

10.10.2013 р. була погоджена специфікація на поставку обладнання №11. Загальна сума за специфікацією 154692,00 грн. Сума авансу передбачена у розмірі 46407,60 грн. Термін поставки обладнання до 60 днів з дати отримання авансу.

18.10.2013 р. була погоджена специфікація на поставку обладнання №6. Загальна сума за специфікацією 27000000,00 грн. Сума авансу передбачена у розмірі 8100000,00 грн. Термін поставки обладнання до 240 днів з дати отримання авансу.

На оплату обладнання за даною специфікацією позивачем за первісним позовом 22.10.2013 р. було перераховано аванс в сумі 6750443,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 22.10.2013 р. № 5864. Отже, поставка мала відбутись до 20.05.2014 р.; за даною специфікацією частина обладнання на суму 8263094,30 грн. була поставлена 14.07.2014 р. з простроченням на 55 днів (акт приймання-передачі №7-1), інша частина обладнання на суму 7252377,25 грн. була поставлена 18.11.2014 р. з простроченням на 127 днів (акт приймання-передачі №7-2), решта обладнання станом на 16.02.2015 р. за специфікацією №7 не поставлено.

На оплату обладнання за даною специфікацією позивачем за первісним позовом 22.10.2013 р. було перераховано аванс в сумі 46407,60 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 22.10.2013 р. № 5886. Отже, поставка мала відбутись до 21.12.2013 р.

23 жовтня 2013 року між сторонами, було укладено додаткову угоду №10 до договору, відповідно до умов якої сторони домовились в статті п’ятій договору п. 5.5. викладено в наступній редакції: « 5.5. Замовник здійснює проміжні платежі протягом 30-ти банківських днів після підписання сторонами Довідок та Актів, зазначених в п. 5.2. договору».

На оплату обладнання за даною специфікацією позивачем за первісним позовом 29.10.2013 р. було перераховано аванс в сумі 8100000,00грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 29.10.2013 р. № 6096. Отже, поставка мала відбутись до 27.06.2014 р.; станом на 16.02.2015 р. обладнання за специфікацією № 6 не поставлено.

На оплату обладнання за даною специфікацією позивачем за первісним позовом 22.10.2013 р. було перераховано аванс в сумі 46407,60 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 22.10.2013 р. № 5886. Отже, поставка мала відбутись до 21.12.2013 р.

Згодом, сторонами була погоджена специфікація №11/1, в якій зазначено, що з 17.11.2014 р. специфікація 11 втрачає чинність, а набуває чинності специфікація 11/1. Загальна сума за даною специфікацією складає 126758,28 грн., а аванс в сумі 46407,60 грн., наданий за специфікацією 11 є чинним.

Обладнання за специфікацією №11/1 було поставлено 21.11.2014 р. (акт приймання-передачі №11/1). Прострочення поставки обладнання склало 335 днів, з яких: 331 за умовами специфікації від 10.10.2013 р. №11 на суму 154692,00 грн., 4 днів за умовами, зміненими специфікацією від 17.11.2014 р. №11/1 на суму 126758,28 грн.

11.12.2013 р. була погоджена специфікація на поставку обладнання №23. Загальна сума за специфікацією 735228,60 грн. Сума авансу передбачена у розмірі 220568,58 грн. Термін поставки обладнання до 30 днів з дати отримання авансу.

На оплату обладнання за даною специфікацією позивачем за первісним позовом 16.01.2014 р. було перераховано аванс в сумі 220568,58 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 16.01.2014 р. № 155. Отже, поставка мала відбутись до 15.02.2014 р.; за даною специфікацією частина обладнання на суму 409217,42 грн. була поставлена 25.02.2014 р. (акт приймання-передачі №23-1), решта обладнання поставлено 31.10.2014 р. (акт приймання-передачі №23-2), зобов’язання по поставці обладнання було порушено на 258 днів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За змістом положень частини першої ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку (частина перша ст. 173 ГК України).

Відповідно до частини третьої ст. 510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов’язанні має одночасно і права, і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов’язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно з частини першої ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина перша ст. 875 ЦК України).

Згідно частини першої ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом положень частини першої ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини другої ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Суд встановив, що оскільки договором не передбачено нарахування штрафних санкцій за порушення зобов’язання з поставки обладнання, позивач за первісним позовом є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, допущено прострочення виконання не грошового зобов’язання, обґрунтованим є застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 231 ГК України.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 04.02.2014 р. у справі № 3-1гс14.

Враховуючи вищезазначене, періоди нарахування пені, що вказані позивачем у поданому ним розрахунку пені, арифметично вірний розрахунок пені, нарахованої за період з 22.12.2013 р. по 16.02.2015 р. складає загалом 9561988,87 грн. Відтак, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 8047343,27 грн. пені підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Крім того, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 3498752,59 грн. штрафу у розмірі 7 % від вартості непоставленого обладнання на підставі частиною другою ст. 231 ГК України за порушення строків поставки обладнання.

Враховуючи те, що, відповідач за первісним позовом не поставив обладнання більше ніж 30-ти днів з моменту виникнення обов’язку з поставки обладнання, штраф у розмірі 7 % від суми непоставленого товару (визначений ст. 231 ГК України) у загальному розмірі 3498752,59 грн., з яких: 1890000,00 грн. (7 % від 27000000,00 грн. (вартість непоставленого обладнання понад 30 днів згідно специфікації №6)), 1575103,37 грн. (7 % від 22501476,66 грн. (вартість непоставленого обладнання понад 30 днів згідно специфікації №7)), 10828,44 грн. (7 % від 154692,00 грн. (вартість непоставленого обладнання понад 30 днів згідно специфікації №11)) та 22820,78 грн. (7 % від 326011,18 грн. (вартість непоставленого обладнання понад 30 днів згідно специфікації №11)) відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 3498752,59 грн. штрафу є такою, що підлягає задоволенню судом на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України.

Згідно пункту третього ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 Господарського кодексу України).

Відповідно до абз. 1, 2, 3 п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Суд встановив, відповідачем за первісним позовом, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду наявності виняткових обставин, за яких підлягають зменшенню штрафні санкції. Зокрема, відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував тяжкий майновий стан відповідача за первісним позовом.

Також позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом 10195801,53 грн. неповерненого авансу.

Згідно пункту 18.5. договору в редакції додаткової угоди № 1 до договору генпідрядник протягом 10 днів після закінчення 3-х місяців з дня перерахування замовник авансових платежів зобов’язаний надати підтвердження про їх використання в частині придбання обладнання та акти виконаних робіт (по будівельно-монтажних/пусконалагоджувальних роботах) та повернути невикористану частину авансових платежів, а також сплати відсотки за їх користування у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в цей період. За неповернення/несвоєчасне повернення невикористаної частини авансових платежів генпідрядник несе відповідальність за порушення грошового зобов’язання у розмірах, визначених у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що відповідач за первісним позовом, передбачений п. 18.5. договору в редакції додаткової угоди від 11.12.2009 р. №1, обов’язок щодо повернення невикористаного авансу у розмірі 10195801,53 грн. (за специфікацією №6 – 8100000,00 грн.; за специфікацією №7 – 2095801,53 грн.), у зв’язку з чим вимога позивача за первісним позовом про стягнення 10195801,53 грн. неповерненого авансу підлягає задоволенню на підставі п. 18.5. договору.

Судом критично оцінюються посилання відповідача за первісним позовом, що аванс був використаний ним на придбання обладнання, оскільки відповідно до п. 18.5. договору, в редакції додаткової угоди від 11.12.2009 р. №1, передбачено, зокрема, що відповідач протягом 10 днів після закінчення 3-х місяців з дня перерахування позивачем за первісним позовом авансових платежів зобов’язаний надати підтвердження про їх використання в частині придбання обладнання.

Тобто належним виконанням господарського зобов’язання за договором є не тільки використання авансу але й обов’язкового надання позивачу доказів використання такого авансу протягом 10 днів після закінчення 3-х місяців з дня перерахування авансових платежів.

Протягом обумовленого договором строку позивач за первісним позовом не отримував від відповідача за первісним позовом жодних доказів використання авансу за специфікаціями № 6,7,11 та 23, у зв’язку з чим зі сторони відповідача за первісним позовом мало місце неналежне виконання господарського зобов’язання, передбаченого п. 18.5. договору, в редакції додаткової угоди від 11.12.2009 р. №1.

Позивачем за первісним позовом також нараховано 1839409,29 грн. процентів за користування неповерненим авансом.

Відповідно до частини другої ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 18.5. договору, в редакції додаткової угоди від 11.12.2009 р. №1 генпідрядник зобов’язаний сплатити відсотки за користування авансовими платежами у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в цей період.

Згідно п. 6.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Здійснивши перерахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами по кожній сумі невчасно повернутого авансу, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1839409,29 грн. процентів за користування неповерненим авансом задовольняє повністю, оскільки відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично вірно.

Також позивачем за первісним позовом заявлено вимоги про стягнення 5701111,91 грн. інфляційних втрат за користування неповерненим авансом та 443485,72 грн. 3% річних за користування неповерненим авансом.

За неповернення/несвоєчасне повернення невикористаної частини авансових платежів генпідрядник несе відповідальність за порушення грошового зобов’язання у розмірах, визначених у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України (п. 18.5. договору, в редакції додаткової угоди від 11.12.2009 р. №1).

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав (п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Суд встановив, що оскільки дії первісного відповідача з повернення первісному позивачу суми невикористаної частини авансових платежів вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов’язань, нарахування позивачем за первісним позовом інфляційних втрат та 3% річних на суму неповерненого авансу є неправомірним.

Враховуючи те, що позивачем за первісним позовом безпідставно нараховано інфляційні втрати та 3 % річних на суму неповернутого авансу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення 5701111,91 грн. інфляційних втрат за користування неповерненим авансом та 443485,72 грн. 3% річних за користування неповерненим авансом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню 8047343,27 грн. пені; 3498752,59 грн. штрафу, 10195801,53 грн. неповерненого авансу та 1839409,29 грн. процентів за користування неповерненим авансом, а загалом 23581306,68 грн.

ПАТ КП “Укренергомонтаж” (позивач за зустрічним позовом) просить стягнути з ДП “Національна енергетична компанія “Укренерго” (відповідач за зустрічним позовом) 821382,81 грн. пені, 1042258,04 грн. штрафу, 67510,92 грн. 3% річних та 527205,93 грн. інфляційних втрат, всього 2458357,70 грн.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані неналежним виконанням ДП “Національна енергетична компанія “Укренерго” своїх обов’язків за договором від 18.12.2007 р. № 333/01-07 щодо своєчасного розрахунку за поставлене обладнання згідно актів прийому-передачі № 15-2 від 10.07.2014 р., № 20-1 від 11.07.2014 р., № 15-3 від 11.07.2014 р., № 8-1 від 14.07.2014 р., № 7-1 від 14.07.2014 р., № 30-1 від 31.07.2014 р., № 27-1 від 05.08.2014 р., № 14-1 від 24.10. 2014 р., № 23-2 від 31.10.2014 р., № 29-1 від 31.10.2014 р., № 7-2 від 18.11.2014 р. та № 11-1 від 21.11.2014 р.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пункту 18.8. договору при несвоєчасному фінансуванні або здійсненні розрахунків (в тому числі проміжних, місячних), замовник сплачує генпідряднику пеню, у розмірі 0,1% вартості затриманих до сплати робіт, за кожний день затримки, а за прострочення понад зо днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (пункт 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Враховуючи вищевикладене, суд обмежив розмір нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ, а кінцевий період нарахування пені обмежив датою, що передувала дню фактичної сплати заборгованості. Відтак, арифметично вірний розрахунок пені за період з 12.08.2014 р. по 28.12.2014 р. загалом складає 567105,93 грн. Відтак, вимога про стягнення 821382,81 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 567105,93 грн. пені.

Крім того, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 1042258,04 грн. штрафу у розмірі 7 % від вартості неоплаченого обладнання на підставі п. 18.8. договору від 18.12.2007 р. № 333/01-07 за порушення строків оплати.

Суд встановив, що зазначені в п. 18.8. договору 7 відсотків від вартості робіт з яких допущено порушення за своєю правовою природою є штрафом (господарсько-правовою санкцію у зв’язку з неналежним виконанням боржником негрошового зобов’язання).

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до частини четвертої ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Враховуючи те, що, відповідач не розрахувався за поставлене обладнання протягом більше ніж 30-ти днів з моменту виникнення обов’язку з оплати обладнання, штраф у розмірі 7 % від суми невиконаних робіт (погоджений сторонами п. 18.8. договору) у загальному розмірі 1042258,04 грн., з яких: 6228,58грн. (7 % від 88979,70 грн. (вартість неоплаченого обладнання понад 30 днів за актом № 15-2 від 10.07.2014 р.)), 24376,08 грн. (7 % від 348229,69 грн. (вартість неоплаченого обладнання понад 30 днів за актом № 20-1 від 12.07.2014 р.)), 4997,62 грн. (7 % від 71394,59 грн. (вартість неоплаченого обладнання понад 30 днів за актом № 15-3 від 11.07.2014 р.)), 246397,66 грн. (7 % від 3519966,54 грн. (вартість неоплаченого обладнання понад 30 днів за актом № 8-1 від 14.07.2014 р.)), 404891,62 грн. (7 % від 5784166,01 грн. (вартість неоплаченого обладнання понад 30 днів за актом № 7-1 від 14.07.2014 р.)) та 355366,49 грн. (7 % від 5076664,08 грн. (вартість неоплаченого обладнання понад 30 днів за актом № 7-2 від 18.11.2014 р.)) відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 1042258,04 грн. штрафу є такою, що підлягає задоволенню судом.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012 р. у справі № 5019/1287/12.

Також, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 67510,92 грн. 3% річних та 527205,93 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд обмежив кінцевий період нарахування 3% річних датою, що передувала дню фактичної сплати заборгованості. Відтак, арифметично вірний розрахунок 3% річних за період з 12.08.2014 р. по 28.12.2014 р. загалом складає 66212,16 грн. Відтак, вимога про стягнення 67510,92 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 66212,16грн. 3% річних.

Крім того, суд обмежив кінцевий період нарахування інфляційних втрат датою, що передувала дню фактичної сплати заборгованості. Відтак, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат за період з 12.08.2014 р. по 28.12.2014 р. загалом складає 524686,94 грн. Відтак, вимога про стягнення 527205,93 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 524686,94 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягає стягненню 567105,93 грн. пені; 1042258,04 грн. штрафу, 66212,16грн. 3% річних та 524686,94 грн. інфляційних втрат, а загалом 2200263,07 грн.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства КП “Укренергомонтаж” (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул.. Чорновола, буд. 35; код ЄДРПО України 04543795) на користь Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; код ЄДРПО України 00100227) – 8047343 (вісім мільйонів сорок сім тисяч триста сорок три) гривні 27 коп. пені, 3498752 (три мільйони чотириста дев’яносто вісім тисяч сімсот п’ятдесят дві) гривні 59 коп. штрафу, 10195801 (десять мільйонів сто дев’яносто п’ять тисяч вісімсот одну) гривню 53 коп. неповерненого авансу, 1839409 (один мільйон вісімсот тридцять дев’ять тисяч чотириста дев’ять) гривень 20 коп. процентів за користування неповерненим авансом та 57973 (п’ятдесят сім тисяч дев’ятсот сімдесят три) гривні 74 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

4. Зустрічний позов задовольнити частково.

5. Стягнути з Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; код ЄДРПО України 00100227) на користь Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; код ЄДРПО України 00100227) – 567105 (п’ятсот шістдесят сім тисяч сто п’ять) гривень 93 коп. пені, 1042258 (один мільйон сорок дві тисячі двісті п’ятдесят вісім) гривень 04 коп. штрафу, 66212 (шістдесят шість тисяч двісті дванадцять) гривень 16 коп. 3% річних, 524686 (п’ятсот двадцять чотири тисячі шістсот вісімдесят шість) гривень 94 коп. інфляційних втрат та 44005 (сорок чотири тисячі п’ять) гривень 26коп. судового збору.

6. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.06.2015 року.

Суддя А.В. Лопатін