Рішення № 45529661, 22.06.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.06.2015 Справа № 908/3076/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при помічнику (секретарі судового засідання) Буховець С.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Артемівськ-Енергія", м.Артемівськ, Донецька область

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Артемівськ, Донецька область

про: стягнення суми основного боргу за поставлену теплову енергію в розмірі 1965,42грн., 3% річних в розмірі 11,16грн., пені в сумі 178,64грн., інфляційних нарахувань в розмірі 231,86грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія», м. Артемівськ Донецької області звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Артемівськ, Донецької області про стягнення боргу за договором про постачання теплової енергії № 447 від 21.02.2014р. у розмірі 2387,08грн., з яких сума основного боргу складає 1965,42грн., 3 % річних - 11,16грн., інфляційні нарахування - 231,86грн., пеня - 178,64грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області вказану позовну заяву передано за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 18.05.2015 року згідно приписів ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодекса Украіни порушив провадження у справі № 908/3076/15.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 447 від 21.02.2014р, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені 178,64грн., 3 % річних - 11,16грн. та інфляційних нарахувань - 231,86грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав (у копіях): договір про постачання теплової енергії № 447 від 21.02.2014р. та додатки до нього; акт про підключення опалення від 06.10.2013р., акт про відключення опалення № 447 б/д, акт про підключення опалення б/н б/д; рахунок №4470414 від 04.04.2014р. за період поставки теплової енергії з 01.04.2014р. по 04.04.2014р., акт приймання-передачі теплової енергії (за квітень 2014р. від 04.04.2014р), рахунок №4471014 від 31.10.2014р. за період поставки теплової енергії з 21.10.2014р. по 31.10.2014р., рахунок №4471114 від 30.11.2014р. за період поставки теплової енергії з 01.11.2014р. по 30.11.2014р., рахунок № 4471214 від 31.12.2014р. за період поставки теплової енергії з 01.20.2014р. по 31.12.2014р., рахунок №4470115 від 31.01.2015р. за період поставки теплової енергії з 01.01.2015р. по 31.01.2015р., рахунок №4470215 від 28.02.2015р. за період поставки теплової енергії з 01.02.2015р. по 28.02.2015р.,рахунок №4470315 від 31.03.2015р. за період поставки теплової енергії з 01.03.2015 р. по 31.03.2015р.; відомість фінансових розрахунків за договором №447від 21.02.2014р.; розрахунок штрафних санкцій; правоустановчі документи; постанову Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 222 від 31.03.2014р., постанову Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 582 від 23.05.2014р., постанова Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 638 від 28.11.2014р., постанову Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №280 від 27.02.2015р.; довіреність №юр/1 від 30.12.2014р, довіреність № юр/3 від 05.01.2015р.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву на позовну заяву не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та у витягу з ЄДРПОУ.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ місце проживання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1 (а.с.66-68).

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2014р. між позивачем (Енергопостачальна організація) та відповідачем (Споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії № 447 (далі договір), згідно умов п. 1. якого Енергопостачальна організація приймає зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в потрібних йому обсягах, перерахованих в додатку №1 до договору, опалювальною площею 7,8 кв.м., а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором. Теплова енергія постачається споживачу в вигляді гарячої води в обсягах, вказаних в додатку №2 до договору. Відповідно до п. 11.1. договір діє з 21.02.2014р. по 31.12.2014р. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін письмово не заявить про його припинення (п. 11.4 договору).

Оскільки в матеріалах справи не міститься доказів припинення договору, суд вважає що строк дії договору продовжено.

Відповідно до п. 3.2.4. договору Споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та в терміни, які передбачені договором.

Умовами розділу 6 договору сторонами передбачено порядок здійснення розрахунків, зокрема:

- п. 6.1. «оплата за спожиту теплову енергію проводиться у грошовій формі відповідно встановлених тарифів (цінами)»;

- п.6.2 «розрахунковим періодом є календарний місяць»;

- п. 6.3 «оплату за спожиту теплову енергію Споживач проводить щомісячно згідно платіжних документів, що пред'являються Виконавцем в порядку, встановленому законодавством України, протягом 3 банківських днів після їх пред'явлення. Оплата проводиться в порядку передоплати за кожний місяць опалювального періоду на підставі рахунку виконавця».

-п.6.9 «у разі несвоєчасних розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період , за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу».

Відповідно до п. 7 договору за порушення сторонами договірних зобов'язань винна сторона відшкодовує потерпілій стороні завдані збитки.

Господарським судом встановлено, що позивачем послуги з опалення об'єкту відповідача надані належним чином у відповідності до умов договору, про що свідчать підписані сторонами без зауважень та заперечень акти на включення опалення від 06.10.2013р. та від 21.10.2014р.

На виконання умов договору позивачем була поставлена відповідачу теплова енергія, про що, зокрема, був складений акт приймання-передачі теплової енергії (за квітень 2014р. від 04.04.2014р).

На підставі цього позивач виставив відповідні рахунки на її оплату №4470414 за період поставки теплової енергії з 01.04.2014р. по 04.04.2014р. на суму 24,67грн., №4471014 за період поставки теплової енергії з 21.10.2014р. по 31.10.2014р. на суму 92,77грн., №4471114 за листопад 2014р. на суму 284,46грн., № 4471214 за грудень 2014р. на суму 403,27грн., №4470115 за січень 2015р. на суму 412,28грн., № 4470215 за лютий.2015р. на суму 343,97грн., №4470315 за березень 2015р. на суму 404,00грн., які були направлені відповідачу, що підтверджується матеріалами справи

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1965,42грн., 3 % річних - 11,16грн., пені - 178,64грн., інфляційних нарахувань - 231,86грн.

Відповідач процесуальними правами передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з Відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання, надані позивачем на підставі договору про постачання теплової енергії № 447 від 21.02.2014р., а також 3% річних, інфляційних нарахувань та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті послуг.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України і умовами договору про постачання теплової енергії 447 від 21.02.2014р.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору № 447 від 21.02.2014р. суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про енергопостачання.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, Відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків по оплаті спожитої теплової енергії, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що акт приймання-передачі теплової енергії (за квітень 2014р. від 04.04.2014р) був підписаний останнім.

Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано та під час розгляду справи не заперечувалось.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1965,42грн.

Стосовно нарахованих пені, 3% річних та інфляційних нарахувань то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

На підставі статей 549, 625 Цивільного кодексу України Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 11,16 грн. - 3 % річних, 231,86 грн - інфляційних нарахувань та 178,64 грн. - пені.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами договору сторони встановили строк оплати на поставлену теплову енергію, тобто Споживач проводить щомісячно відповідно до платіжних документів, які пред'являє Енергопостачальна організація, в порядку, передбаченому законодавством України, протягом 3 банківських днів після їх пред'явлення.

Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за квітень 2014р. - 06.05.2014р., жовтень 2014р. - 27.11.2014р., листопад 2014р. - 19.12.2014р., грудень 2014 р. - 21.01.2015 р., січень 2015р. - 27.02.2015р., лютий 2015р. - 13.03.2015 р., березень 2015 р. - 16.04.2015 р.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог - 178,64грн. пені; 11,04 грн. 3% річних та 231,86 грн. інфляційних нарахувань.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 530, 549, 610, 611, 625, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44,49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Артемівськ-Енергія", м.Артемівськ Донецької області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Артемівськ, Донецької області про стягнення суми основного боргу за поставлену теплову енергію в розмірі 1965,42грн., 3% річних в розмірі 11,16грн., пені в сумі 178,64грн., інфляційних нарахувань в розмірі 231,86грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м.Артемівськ, Донецькаобласть, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» (84502, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Зелена, 41, ЄДРПОУ 34776960) 1965,42грн. суми основного боргу, пені - 178,64грн., 3 % річних - 11,04грн., інфляційних нарахувань - 231,86 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1826,91грн.

3. В решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 0,12грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 22.06.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2015р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 181/15

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу