Ухвала суду № 45529577, 25.06.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.06.15р. Справа № 904/3647/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аполло-Н" (м. Южноукраїнськ, Миколаївської області)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (смт. Васильківка, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором № 9 оренди приміщення від 26.05.2014 у загальному розмірі 7 188 грн. 11 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог)

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Гончарова Р.О. - представник (довіреність б/н від 28.04.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аполло-Н" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованість за договором № 9 оренди приміщення від 26.05.2014 у загальному розмірі 7 623 грн. 77 коп.

Ціна позову на момент звернення з ним складалася з наступних сум:

- 3 570 грн. 00 коп. - основний борг;

- 3 700 грн. 90 коп. - пеня за прострочення сплати орендної плати;

- 177 грн. 67 коп. - заборгованість по комунальним платежам;

- 175 грн. 20 коп. - пеня за прострочення сплати комунальних платежів.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 9 оренди приміщення від 26.05.2014 в частині повної та своєчасної орендної плати за період з серпня 2014 року по жовтень 2014 року у встановлений договором строк, наявністю боргу у сумі 3 570 грн. 00 коп. Крім того, відповідно до пункту 2.3. відповідач своєчасно не виконав зобов'язання по оплаті спожитих у період з липня 2014 року по вересень 2014 року комунальних послуг у розмірі 177 грн. 67 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 6.3. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати орендної плати в сумі 3 700 грн. 90 коп. та пеня за прострочення сплати комунальних платежів в сумі 175 грн. 20 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 18.05.2015.

Представник позивача у судове засідання 18.05.2015 з'явився, вимоги ухвали суду від 29.04.2015 виконав. Так, позивачем було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в його обґрунтування.

Представник відповідача у судове засідання 18.05.2015 не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, крім того, вимоги ухвали суду від 29.04.2015 не виконав.

При цьому, у судовому засіданні 18.05.2015 судом було зауважено, що на теперішній час існує необхідність у долучені до справи додаткових доказів.

Так, ухвалою суду від 18.05.2015 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 18.06.2015, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування додаткових доказів по справі.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Від позивача 20.05.2015 надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. суду 31508/15 від 20.05.2015), в якій позивач, користуючись своїм правом, наданим частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 9 оренди приміщення від 26.05.2014 у загальному розмірі 7 188 грн. 11 коп., яка складається з наступних сум:

- 3 570 грн. 00 коп. - основний борг;

- 3 272 грн. 60 коп. - пеня за прострочення сплати орендної плати;

- 177 грн. 67 коп. - заборгованість по комунальним платежам;

- 167 грн. 84 коп. - пеня за прострочення сплати комунальних платежів.

Так, відповідно до пункту 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

При цьому, судом встановлено, що представник позивача - Пак П.В., який підписав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до довіреності від 28.04.2015, виданої позивачем, наділена даним правом.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Як вбачається із вказаної вище заяви, позивачем зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення пені за прострочення сплати орендної плати та пені за прострочення сплати комунальних платежів. При цьому, ціна позову фактично зменшилась.

Згідно з частиною 3 статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Враховуючи, що зменшення позовних вимог є правом позивача, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, та враховуючи, що ціна позову фактично зменшилась, суд приймає вказану заяву позивача.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову 7 188 грн. 11 коп., виходячи з якої й вирішується спір.

Так, у судовому засіданні 18.06.2015 позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, з урахуванням поданої ним 20.05.2015 заяви, у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що господарську діяльність в орендованому приміщенні не здійснював.

Так, у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 18.06.2015 оголошувалась перерва по 25.06.2015 з метою надання сторонам часу додаткових доказів, для підтвердження своєї правової позиції. Так, судом було зауважено про необхідність подачі позивачем доказів на підтвердження вимог щодо стягнення заборгованості за комунальними платежами, та відповідно, пені.

У судове засідання 25.06.2015 з'явився представник позивача.

У судовому засіданні представником позивача було пояснено, що на теперішній час у нього відсутня можливість подати докази, що підтверджують позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по комунальним платежам, а також інші докази, які підтверджують правомірність його позовних вимог.

Так, від позивача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі статті 81 Господарського процесуального кодексу України, а також позивач просив суд повернути сплачений ним судовий збір.

Від відповідача електронною поштою надійшов лист, в якому він зазначає, що спірний договір не підписував, а отже просить суд його визнати недійсним. При цьому, будь-яких доказів, на підтвердження викладених обставин суду не надав.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

Так, 26.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аполло-Н" (далі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар, відповідач) було укладено договір № 9 оренди приміщення (далі - договір (а.с.10-12), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов'язався передати орендареві, а орендар зобов'язався прийняти у тимчасове користування (оренду) нежитлове приміщення (далі - приміщення, об'єкт оренди), за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності (пункти 1.1. договору).

Об'єктом оренди є приміщення площею 17,0 кв.м., яке знаходиться на 2 поверсі адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1 і належить орендодавцеві на підставі свідоцтва про право власності (пункт 1.2. договору).

У пункті 7.1. договору сторони погодили, що договір укладається на строк по 25.05.2015, якщо жодна із сторін за 14 днів до спливу строку договору не повідомить про свій намір його припинити, договір пролонгується на такий же строк.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, що регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України та Главою 30 Господарського кодексу України.

За приписами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містяться в статті 759 Цивільного кодексу України.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина 1 статті 760 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до пунктів 5.1. та 5.2. договору, зокрема, передача орендодавцем та прийняття орендарем приміщення в оренду засвідчується актом здачі-приймання приміщення в оренду. Приміщення та інше майно вважаються фактично переданими орендарю з моменту підписання акту здачі-приймання. В момент підписання цього акта орендодавець передає орендареві ключі від приміщення.

26.05.2014 на виконання умов договору між орендодавцем (позивачем) та орендарем (відповідачем) було підписано акт здачі-приймання частини приміщення до договору оренди приміщення від 26.05.2014, відповідно до якого позивачем було передано відповідачу, згідно з договором, приміщення площею 17,0 кв.м. для здійснення господарської діяльності, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, згідно плану орендованого приміщення (а.с.15).

Враховуючи положення укладеного договору та приймаючи до уваги підписання сторонами акту від 26.05.2014, суд дійшов висновку стосовно належного виконання орендодавцем обов'язку щодо надання відповідачу в оренду приміщення площею 17,0 кв.м., яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За змістом частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вплачувати орендну плату.

Відповідно до частини 1, частини 4 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Так, у пунктах 2.1. та 2.2. договору сторони погодили, що приміщення передається орендодавцем і приймається орендарем на умовах сплати останнім орендодавцю плати за користування приміщенням, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок, зазначений орендодавцем. Орендна плата підлягає сплаті за весь період фактичного користування приміщенням.

Орендна плата підлягає сплаті до 5-го числа місяця за поточний місяць із розрахунку 70 грн. 00 коп. за 1 кв.м., ПДВ 11 грн. 67 коп., а всього 1 190 грн. 00 коп.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за поточний місяць на індекс інфляції за попередній місяць (індексація). У разі, якщо на момент сплати індекс інфляції офіційно не оприлюднений, орендна плата підлягає сплаті у розмірі відповідної плати за попередній місяць, з наступним перерахуванням одночасно з внесенням плати за наступний місяць.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем умови договору в частині повного та своєчасного внесення орендної плати позивачу за період користування орендованим майном з серпня 2014 року по жовтень 2014 року у повному обсязі не виконані, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 3 570 грн. 00 коп. (1 190,00 грн. х 3 місяці).

Доказів повної оплати наданих послуг відповідач не надав.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення заборгованості по оплаті комунальних послуг в сумі 177 грн. 67 коп. судом у судовому засіданні 25.06.2015 було зауважено, що для всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин у справі, а також надання об'єктивної оцінки доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, позивачу необхідно долучити до справи докази, що підтверджують обсяги наданих комунальних послуг та докази їх прийняття відповідачем.

Так, представником позивача у судовому засіданні 25.06.2015 було повідомлено, що для збирання вказаних доказів йому необхідний час та надати вказані докази на теперішній час у нього відсутня можливість. Викладене він також підтвердив у клопотанні від 25.06.2015, яким просив суд залишити позовну заяву без розгляду.

Так, згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Як зазначено вище, позивач витребувані судом документи у повному обсязі не надав, що перешкоджає вирішенню спору по суті та дає підстави для залишення позову без розгляду з огляду на наступне.

За приписами пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Згідно пунктів 2, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, відсутність у матеріалах даної справи зазначених вище доказів унеможливлює виконання вимог процесуального закону щодо обґрунтованості судового рішення. При цьому це стосується як позитивного (про задоволення позову) так і негативного (про відмову в позові) рішення. Недопустимість доказування, котре ґрунтується на припущеннях унеможливлює як задоволення так і відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

За таких обставин, відсутність вказаних документів перешкоджає встановленню істини з питань, котрі виникають у суду з приводу обставин справи, унеможливлюють всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи з урахуванням вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що позивач без поважних причин не подав у повному обсязі витребувані господарським судом матеріали, які необхідні для встановлення фактичних обставин у справі, що перешкоджає вирішенню спору, а закінчення строку вирішення спору у даній справі (28.06.2015) унеможливлює відкладення розгляду справи на іншу дату, з метою надання позивачу часу для виконання вимог ухвали суду, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, господарський суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 81 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

При цьому, у відповідності до статті 81 Господарського процесуального кодексу України, статті 7 Закону України "Про судовий збір" судові витрати, пов'язані з розглядом справи на відповідача не покладаються.

Так, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).

Отже, сплачений позивачем судовий збір відповідно до платіжного доручення № 567 від 17.04.2015 на суму 1 827 грн. 00 коп. підлягає поверненню останньому з державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, пунктом 5 частини 1 статті 81, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Залишити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аполло-Н" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 9 оренди приміщення від 26.05.2014 у загальному розмірі 7 188 грн. 11 коп. - без розгляду.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Аполло-Н" (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, пр. Леніна, 26/44; ідентифікаційний код 34129134) з Державного бюджету України сплачений судовий збір в сумі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп., перерахований відповідно до платіжного доручення № 567 від 17.04.2015, оригінал якого повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Аполло-Н".

Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Аполло-Н", що відповідно до частини 4 статті 81 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення господарським судом та може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя Ю.В. Фещенко