Ухвала суду № 45529321, 22.06.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_______________

У Х В А Л А

22 червня 2015 р. Справа № 902/682/15

за позовом: товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (вул. Щорса, 67, м. Житомир, 10003)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Нова Справа" (вул. Козицького, буд. 46, м. Вінниця, 21050)

про стягнення 2091646 грн 22 коп.

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники:

позивача: Соломонюк С.А., довіреність №4 від 06.01.2015р.,

відповідача: не з"явився

В С Т А Н О В И В :

Товариство з додатковою відповідальністю "ЖЛ" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальність "Торгівельна фірма "Нова Справа" 2091646 грн 22 коп. згідно договору поставки №311 від 02.01.2013р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.05.2015р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/682/15 з призначенням її до розгляду.

04.06.2015р. на адресу суду надійшла заява позивача №3205/2 від 03.06.2015р. про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти та все майно боржника.

Ухвалою суду від 04.06.2015р. вказану заяву позивача призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.06.2015р.

В судовому засіданні (22.06.2015р.) представник позивача подану заяву підтримав та просив суд її задовольнити.

Натомість, представник відповідача в судове засідання не з"явився, не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належаним чином ухвалою, яка надсилалася останньому рекомендованою кореспонденцією.

Заслухавши пояснення представника позивача (заявника), ознайомившись з вищевказаною заявою та матеріалами даної справи, суд дійшов висновку, що вказана заява останнього про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 66 ГПК України господарський суд, зокрема, за заявою прокурора має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як зазначається в п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 32 - 34 ГПК України.

За приписами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Нормами ст. 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, серед іншого, письмовими і речовими доказами. Господарський суд, згідно ст. 34 ГПК України, приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З вищенаведеного випливає, що підставою вжиття заходів із забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення того, що певні дії (бездіяльність) відповідача ускладнить або унеможливить виконання рішення з господарського спору.

Однак, всупереч вищевикладеному, позивачем не вказано, які саме дії може відповідач здійснити стосовно своїх активів, котрі в подальшому можуть бути перешкодою у виконанні рішення суду, не надано жодних доказів вірогідності вчинення вказаних дій, належним чином не обґрунтовано необхідності накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача та його майно. Крім того, останнім не зазначено належного обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, а наведені ним обґрунтування мотивовані незадовільною партнерською дисципліною відповідача, намаганням останнього відчужити належне йому майно є виключно припущеннями, оскільки не підтвердженні жодними належними доказами (документами), відтак не можуть бути розцінені судом як належні та допустимі докази в контексті ст.ст. 33, 34 ГПК України для застосування заходів забезпечення позову.

Крім того, останнім в заяві зазначено декілька рахунків відповідача, належність яких саме відповідачу може бути лише припущенням, так як документального обґрунтування належності даних банківських рахунків саме відповідачу заява не містить. Суд також доводить до відома заявника, що встановлення наявних у відповідача рахунків у банках взагалі не відноситься до компетенції суду, а є правом заявника, який, як вбачається з матеріалів справи, не обтяжив себе ні встановленням відомостей про наявні рахунки відповідача, ні наданням відповідного документального обґрунтування їх належності відповідачу. При цьому, слід зазначити, що накладення арешту на усі рахунки відповідача може мати наслідком блокування нормальної діяльності останнього.

Поряд з цим, як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень (а.с. 127-134), відповідачем на протязі квітня 2015р. здійснювалося часткове погашення наявної заборгованості перед позивачем за поставлений товар, що в свою чергу спростовує твердження позивача про всіляке ухилення останнього від виконання своїх зобов"язань за договором.

Твердження позивача (заявника) відносно того, що він являється виробником кондитерської продукції, є найбільшим платником податків у своєму регіоні та перебуває у договірних відносинах з великою кількістю контрагентів, що свою чергу потребує вчасних та повних розрахунків з останніми судом не беруться до уваги, оскільки згідно із ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво-це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. А відтак вказані доводи заявника, судом не можуть бути покладенні в основу застосування заходів до забезпечення позову.

Враховуючи те, що позивач не обґрунтував належним чином необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, не надав жодного належного доказу в підтвердження імовірності вчинення відповідачем дій з метою утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про відхилення заяви останнього про вжиття заходів до забезпечення позову в повному обсязі.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 66, 67, 86, 115 ГПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Заяву товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" вх. №06-73/33/15 від 04.06.2015р. про вжиття заходів до забезпечення позову відхилити.

Копію даної ухвали направити учасникам процесу рекомендованими листами.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Щорса, 67, м. Житомир, 10003)

3 - відповідачу (вул. Козицького, буд. 46, м. Вінниця, 21050)