Рішення № 45529313, 25.06.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 червня 2015 р. Справа № 903/484/15

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Острівок Володимир-Волинського району Волинської області

про стягнення 28 991,19грн.

Суддя С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: Кузін Є.В., дов. №2200-К-О від 03.07.2014р.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 23.06.2015 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач-Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"-звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 -про стягнення 28 991,19грн., в тому числі 15 281,84грн.-заборгованості по тілу кредиту згідно договору банківського обслуговування №б/н від 01.06.2012р. за період з 28.09.2012р. по 05.03.2015р., 7 603,56грн.-заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом за період з 15.04.2014р. по 05.03.2015р., 4 577,39грн.-пені за несвоєчасне виконання зобов`язань по договору за період з 13.05.2013р. по 05.03.2015р., (в т.ч. 3 337,57грн.-пені за несвоєчасне виконання зобов`язання по оплаті тіла кредиту, 1 032,30грн.-пені за несвоєчасне виконання зобов`язання по оплаті відсотків за користування кредитом, 207,52грн-пені за несвоєчасне виконання зобов`язання по оплаті комісії) та 1 528,40 грн.-комісії за користуванням кредитом за період 05.05.2014р. по 05.03.2015р. згідно договору банківського обслуговування №б/н від 01.06.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем, взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом та комісії у встановлені договором банківського обслуговування №б/н від 01.06.2012р. строки.

Ухвалою суду від 05.05.2015р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 26.05.2015р. на 10:00год.

В судовому засіданні 26.05.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити останні в повному обсязі.

Водночас, супровідним листом б/н від 26.05.2015р. (вх.№01-54/4967/15) долучив до матеріалів справи виписки по рахунках відповідача як докази часткового погашення заборгованості за цим договором.

Відповідач в судове засідання 26.05.2015р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив. Ухвала суду від 05.05.2015р., направлена на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Ухвалою суду від 26.05.2015р. розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку відповідача в судове засідання, неподання ним витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача-оригінали, долучених до позову доказів, уточнити нарахування пені по тілу кредиту, відсотках та комісії; відповідача- пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог, докази проплати, свідоцтво про реєстрацію.

15.06.2015р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від реєстраційної служби Луцького РУЮ надійшов до суду витяг з ЄДР №20676259 від 08.06.2015р. щодо ФОП ОСОБА_2.

18.06.2015р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від позивача до суду надійшла заява б/н від 17.06.2015р. (вх.№01-54/5870/15), в якій він вказав, що з метою погашення заборгованості по пені, відповідачем були сплачені кошти на загальну суму 896,23грн., які позивачем вже були враховані при поданні позову, а тому просив стягнути з відповідача 4 577,39грн.-пені за несвоєчасне виконання зобов`язань по договору за період з 13.05.2013р. по 05.03.2015р.

Представник позивача в судовму засіданні 23.06.2015р. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити останні в повному обсязі.

Крім того, звернувся до суду з заявою б/н від 23.06.2015р. (вх.№01-54/5973/15 від 23.06.2015р.), в якій вказав, що розмір пені, яку позивач просить стягнути з відповідача становить 4 577,39 грн., з яких на прострочене тіло кредиту нараховано пеню в розмірі 3 337,57грн., на прострочені відсотки-1 032,30грн., на прострочену комісію-207,52грн.

Відповідач в судове засідання 23.06.2015р. не з'явився, витребуваних ухвалою суду доказів по справі не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча ухвала суду від 26.05.2015р., направлена на адресу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, зазначену у витязі з ЄДР, а саме: АДРЕСА_1, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "за закінченням терміну зберігання" з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, а тому, визнавши зібрані по справі матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами згідно зі ст.75 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

01.06.2012 року Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 підписана заява про відкриття поточного рахунку (а.с. 15).

Згідно зазначеної заяви відповідач погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з тарифами банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 01.06.2012р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Крім того, в заяві відповідач просить відкрити поточний та картковий рахунок, вид валюти-гривня, назва виду економічної діяльності-роздрібна торгівля непродовольчими товарами.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернент клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до п. 3.2.1.1.16. "Умов та правил надання банківських послуг" при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернент клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, між сторонами склалися відносини кредитора та позичальника.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до п. 3.2.1.1.1. "Умов та правил надання банківських послуг" кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обгрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Відповідно до п. п. 3.2.1.1.3, 3.2.1.1.6., 3.2.1.1.8., 3.2.1.1.12., 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.1.1., 3.2.1.4.1.2., 3.2.1.4.1.3., 3.2.1.4.1.4., 3.2.1.4.9., 3.2.1.4.10., 3.2.1.5.1. "Умов та правил надання банківських послуг" кредит надається в обмін на зобов'язання відповідача з повернення кредиту, сплати відсотків і винагороди. Ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановленні засоби електронного зв'язку банку і клієнта. Проведення платежів клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі "Угода"). Для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка. Відсотовка ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту. Відповідач зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитом. За користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків: За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця, розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 36.00% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими. При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання вищезазначених умов позивач надав відповідачу кредитний ліміт в розмірі 17 000,00грн., що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів, виданою ПАТ КБ "Приватбанк" клієнту ФОП ОСОБА_2 станом на 15.04.2015р. (а. с. 12) та випискою по рахунку.

Як встановлено судом, відповідач не погасив кредит у сумі 15 281,84грн., а тому заборгованість за кредитом становить 15 281,84грн., стверджується випискою по рахунку, доказів в підтвердження погашення заборгованості суду не надано.

Згідно ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Статтею 1067 ЦК України встановлено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Укладений договір банківського рахунку здійснюється відповідно до умов, погоджених сторонами, а також спеціального законодавства, зокрема, Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній валюті та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492. Відповідно до п. 1.9 Інструкції договір банківського рахунка укладається у письмовій формі, договір банківського рахунка є публічним договором.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно ст.1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відсотки за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Заборгованість відповідача по тілу кредиту за період з 28.09.2012р. по 05.03.2015р. згідно договору банківського обслуговування №б/н від 01.06.2012р. становить 15 281,84грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом за період з 15.04.2014р. по 05.03.2015р. становить 7 603,56грн., комісія за користування кредитом за період 05.05.2014р. по 05.03.2015р. згідно договору банківського обслуговування №б/н від 01.06.2012р. становить 1 528,40грн., підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорена, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи позивач на адресу відповідача направляв претензію №20601VOJ0S0DT від 04.02.2015р. з вимогою погасити існуючу заборгованість (а.с. 51-52), проте дана претензія залишена без відповіді.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 577,39грн.-пені за несвоєчасне виконання зобов`язань по договору за період з 13.05.2013р. по 05.03.2015р., в т.ч. 3 337,57грн.-пені за несвоєчасне виконання зобов`язання по оплаті тіла кредиту, 1 032,30грн.-пені за несвоєчасне виконання зобов`язання по оплаті відсотків за користування кредитом, 207,52грн-пені за несвоєчасне виконання зобов`язання по оплаті комісії.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приписами ст. ст. 6, 628 ЦК України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умовами договору сторонами визначено інший період нарахування пені та іншу відсоткову ставку.

Пунктом 3.2.1.5.4. договору сторони передбачили, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 статті 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Таким чином зі змісту п. 3.2.1.5.4. "Умов та правил надання банківських послуг" вбачається, що сторонами погоджено встановлення більшого строку нарахування пені, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний термін, а саме - три роки, що не суперечить чинному законодавству. Такого ж висновку дійшов ВГСУ у постанові №14/044-11 від 12.07.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Пунктом 3.2.1.5.7. "Умов та правил надання банківських послуг" передбачено, що терміни позовної давності по стягненню кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю у 5 років.

Таким чином, нараховані позивачем 4 577,39грн.-пені за несвоєчасне виконання зобов`язань по договору за період з 13.05.2013р. по 05.03.2015р., в т.ч. 3 337,57грн.-пені за несвоєчасне виконання зобов`язання по оплаті тіла кредиту, 1 032,30грн.-пені за несвоєчасне виконання зобов`язання по оплаті відсотків за користування кредитом, 207,52грн-пені за несвоєчасне виконання зобов`язання по оплаті комісії, підставні та підлягають до стягнення в силу ст. ст. 230, 232 ГК України, п. 3.2.1.5.4. договору.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на, які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 грн. 00 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 144, 193, 202, 230 ГК України, ст.ст. 6, 258, 259, 525, 526, 549, 599, 611, 628, 638, 639, 1048, 1054, 1056, 1067, 1069 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1

на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код 14360570

28 991,19грн., в т.ч. 15 281,84грн.-заборгованості по тілу кредиту, 7 603,56грн.-заборгованості по відсотках, 4 577,39 грн.-пені, 1 528,40 грн.-комісії та 1 827,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

25.06.2015

Суддя С. В. Бондарєв