Рішення № 45526835, 22.06.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/2711/15-ц

Провадження № 2/127/3977/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( ПОВТОРНЕ ЗАОЧНЕ)

22.06.2015 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Бойко В. М.,

за участю секретаря Музики А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фінанси та кредит» про стягнення нарахованих процентів за вкладом та суми вкладу по закінченню строку договору, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ПАТ «Фінанси та кредит» який мотивований тим, що 17 липня 2014 року між сторонами спору було укладено договір про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний», відповідно до умов якого позивач вніс, а відповідач прийняв грошові кошти в іноземній валюті на вкладний рахунок в сумі 24000 доларів США на строк з 17 липня 2014 р. по 17 січня 2015 р. Згідно умов договору після закінчення строку договору, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями п.5.2 Основних умов. Відповідач ПАТ «Фінанси та кредит» умови договору виконав та перерахував на поточний рахунок ОСОБА_1 суму нарахованих процентів та суму вкладу. В подальшому 19 січня 2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою про укладення ще одного договору про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на суму 12500 доларів США, а решту перерахованих на його поточний рахунок коштів, просив виплатити йому готівкою. Так, 19 січня 2015 р. сторони уклали договір про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний», відповідно до умов якого позивач вніс, а відповідач прийняв грошові кошти в іноземній валюті на вкладний рахунок в сумі 12500 доларів США, однак ОСОБА_1 було виплачено готівкою лише 200 доларів США, а у виплаті решти коштів було відмовлено, що й стало підставою звернення останнього до суду з позовом.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Не заперечував щодо проведення заочного розгляду справи.

В судове засідання відповідач не з'явився з невідомих суду причин, хоча повідомлявся належним чином, повідомлення про причини неявки до суду не надійшло.

Керуючись ст. 232 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Судом по справі встановлені наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

Судом встановлено, що 17 липня 2014 року між сторонами спору було укладено договір про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» №300937/43896/6-14 відповідно до умов якого позивач вніс, а відповідач прийняв грошові кошти в іноземній валюті на вкладний рахунок в сумі 24000 доларів США на строк з 17 липня 2014 р. по 17 січня 2015 р. Відповідно до п. 6 договору, після закінчення строку договору, вклад повертається вкладникові в порядку, в строки та на умовах, передбачених положеннями п.5.2 Основних умов. ( а. с. 3)

Відповідач ПАТ «Фінанси та кредит» умови договору виконав та перерахував на поточний рахунок ОСОБА_1 суму нарахованих процентів та суму вкладу.

19 січня 2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою про укладення ще одного договору про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на суму 12500 доларів США, а решту перерахованих на його поточний рахунок коштів, просив виплатити йому готівкою. 19 січня 2015 р. сторони уклали договір про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» №300937/5284/3-15 відповідно до умов якого позивач вніс, а відповідач прийняв грошові кошти в іноземній валюті на вкладний рахунок в сумі 12500 доларів США, ( а. с. 4)

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до вищевказаного договору про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» від 17.07.2014р. було виплачено готівкою 200 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки №1 від 19.01.2015р. ( а. с. 5)

Як вбачається з виписки по особовому рахунку позивача за вищевказаним договором банківського вкладу з 17.07.2014р. по 27.03.2015р. залишок невиплачених йому коштів складає 12 211,10 доларів США. ( а. с. 37-66)

Ст. 525 ЦК України, визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 526 ЦК України, встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 527 ЦК України, встановлено, що боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Ч.1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобовязання, строк, якого не визначений вказівкою на подію, яка має неминуче настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушення зобовязання є його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад); за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника; умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною; якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

Відповідно до ст. 1061 ЦК України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу; проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав; у разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковму задоволенню в частині стягнення з відповідача нарахованих процентів за вкладом та суми вкладу по закінченню строку договору в розмірі 12 211,10 доларів США обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає, що досліджені докази по справі в їх сукупності підтверджують необґрунтованість вимог про визнання протиправної відмови у виплаті позивачу нарахованих процентів за вкладом та повернення вкладу по закінченню строку розміщення та про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за затримку повернення вкладу оскільки позивачем не надано суду жодного доказу в обгрунтування вказаних вимог, в тому числі і щодо розміру штрафу за затримку повернення вкладу.

Враховуючи те, що позивач був звільнений від сплати судового збору згідно ч.3 ст., 88 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1- го відсотка від суми позову в сумі 2642,48 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 532, 1058, 1060, 1061, ЦК України, ст.ст. 10, 60, 213, 215, 224-226, 232, ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фінанси та кредит» на користь ОСОБА_1 нараховані проценти за вкладом та суму вкладу по закінченню строку договору в розмірі 12 211,10 доларів США .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фінанси та кредит» на користь держави судовий збір у розмірі 2642,48 грн.

В решті вимог відмовити.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: