Ухвала суду № 45515071, 16.06.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 458/1487/14 Головуючий у 1 інстанції: Строна Т.Г.

Провадження № 22-ц/783/3334/15 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Берези В.І., Штефаніци Ю.Г.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю: позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Турківського районного суду Львівської області від 03 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Лімнянської сільської ради Турківського району Львівської області, третя особа - відділ Держземагенства у Турківському районі Львівської області, про скасування державного акту на земельну ділянку, повернення самовільно зайнятої ділянки, стягнення відшкодування майнової та моральної шкоди,-

встановила:

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення Лімнянської сільської ради Турківського району Львівської області №444 від 01.12.2008 року «Про затвердження технічної документації та передачу земельних ділянок у власність» ОСОБА_3; визнати недійсними та скасувати державні акти на право власності на земельні ділянки в с. Лімна Турківського району Львівської області, видані на ім»я ОСОБА_3 на підставі рішення Лімнянської сільської ради №444 від 01.12.2008 року з кадастровими номерами: НОМЕР_1 та НОМЕР_2, та скасувати їх державну реєстрацію; зобов»язати ОСОБА_3 повернути йому самовільно зайняту земельну ділянку в урочищі «Город» с. Лімна Турківського району Львівської області, знести огорожу, яка ним встановлена на захопленій земельній ділянці; стягнути з ОСОБА_3 у його користь матеріальну шкоду в сумі 563 грн. 63 коп. - витрати на виготовлення філією «Центр ДЗК» ситуативного плану земельних ділянок, та моральну шкоду, завдану йому протиправними діями відповідача, в розмірі 30000 гривень.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до проведених обмірів земельних ділянок, які знаходились у його фактичному користуванні, ухвалою Лімнянської сільської Ради від 21.12.1995 року йому безоплатно передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,80 га. Однак, у 2012 році відповідач, який є суміжним землекористувачем, перемістив межу, що поділяє їхні земельні ділянки в урочищі «Город», більше як на 0,5-1 м. вглиб його земельної ділянки, та захопив частину його земельної ділянки, встановивши дерев»яну огорожу. Позивач зазначає, що факт захоплення відповідачем його земельної ділянки на 0,5-1 метри погонні довжиною 165 м підтверджений актом комісії Лімнянської сільської ради, якою зобов»язано відповідача повернути захоплену земельну ділянку і встановити огорожу за старими межами згідно абрисів, зазначених в акті №542 від 03.09.1995 року, однак, відповідач в добровільному порядку не виконував вказане рішення, а тому він звернувся до суду з позовом за захистом свого права, яке вважає порушеним.

Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 03.03.2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_2, просить його скасувати з підстав неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що суд не дав належної оцінки його доводам про те, що відповідач приватизував земельні ділянки незаконно, оскільки він не проживав на території сільської ради і спадщини після смерті своєї матері, яка до нього була землекористувачем спірних земельних ділянок, не прийняв, а під час приватизації земельних ділянок їх межі із ним, як суміжним землекористувачем, не погоджував. На його думку, суд безпідставно не взяв до уваги акту обміру земельних ділянок від 03.09.1995 року та ухвали Лімнянської сільської ради, якими підтверджується площа земельних ділянок, які знаходились у його користуванні та були передані йому у власність, а також акти комісії сільської ради, якими підтверджено факт самовільного захоплення відповідачем частини його земельної ділянки в урочищі «Город». Крім того, зазначає, що Ситуативною схемою, яку він надав суду, підтверджується зменшення розміру його земельної ділянки у названому урочищі та, відповідно, збільшення розміру земельної ділянки відповідача. Апелянт вважає, що той факт, що відповідач оформив право власності на земельну ділянку швидше за нього, не дає йому права захоплювати інші земельні ділянки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача в підтримання апеляційної скарги, заперечення відповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Судом встановлено, що оспорюваним позивачем рішенням позачергової 14-ої сесії 5-го скликання Лімнянської сільської ради Турківського району Львівської області №444 від 01.12.2008 року було затверджено технічну документацію по підготовці до видачі державних актів на право власності на землю та передано безкоштовно у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 1,6303 га та для обслуговування житлового будинку - земельну ділянку площею 0,25 га в с.Лімна Лімнянської сільської ради Турківського району Львівської області (а.с.6).

На підставі цього рішення відповідачу ОСОБА_3 10.06.2010 року було видано, зокрема, два державні акти на право власності на землю, які оспорює позивач: один - на земельну в с.Лімна площею 0,2125 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_2, (а.с.21-22), а другий - на земельну ділянку в с.Лімна площею 0,2500 га для обслуговування жилого будинку і господарських споруд, кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с.23-24).

Згідно з довідкою виконавчого комітету Лімнянської сільської ради від 10.11.2014 року (а.с.45), ОСОБА_3 користується земельною ділянкою з 2001 року після смерті матері ОСОБА_4

Згідно з ухвалою 4-ої сесії 2-го скликання Лімнянської сільської ради народних депутатів від 21.12.1995 року (а.с.14-16), ОСОБА_2 безоплатно передано у власність земельні ділянки в с.Лімна загальною площею 0,80 га, з якої: 0,58 га - для ведення особистого селянського господарства, 0,22 га - для обслуговування жилого будинку.

Згідно з ухвалою 5-ої сесії 2-го скликання Лімнянської сільської ради народних депутатів від 22.03.1996 року (а.с.74-77), ОСОБА_4 передано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,72 га в с.Лімна, з якої: 0,60 га - для ведення особистого селянського господарства, 0,12 га - для обслуговування жилого будинку.

Згідно з книгою реєстрації громадян с.Лімна, яким безоплатно передано земельні ділянки у приватну власність (а.с.49-50), за позивачем ОСОБА_2 рахувались чотири земельних ділянки загальною площею 0,82 га, які були передані йому у приватну власність для ведення особистого селянського господарства та обслуговування жилого будинку, одна з яких площею 0,31 га знаходилась в урочищі «Город», а за матір»ю відповідача - ОСОБА_4 рахувались п»ять земельних ділянок загальною площею 0,72 га, які були передані їй у приватну власність для ведення особистого селянського господарства та обслуговування жилого будинку, одна з яких площею 0,24 га знаходилась теж в урочищі «Город».

Право власності на земельні ділянки відповідно до названої ухвали Ради позивач ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не оформляв і їх межі в натурі на місцевості не виносились.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, порушене, невизнане або оспорюване право особи підлягає захисту у встановлений законом спосіб.

Пунктом «г» ч.3 ст.152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може бути здійснено шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, за змістом ст.ст. 152, 155 ЗК України, визнання недійсним акта державного органу тягне за собою визнання недійсним й державного акта на право власності на земельну ділянку.

Враховуючи те, що відповідно до ст.ст.12, 116, 118 ЗК України, вирішення питання щодо передачі земель комунальної власності у власність громадян належить виключно до повноважень органу місцевого самоврядування, а рішення про передачу позивачу у власність земельної ділянки саме площею 0,31 га в урочищі «Город» сільською радою не приймалось і межі наданої йому у власність названою вище ухвалою сесії Ради земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,58 га у встановленому законом порядку в натурі не виносились, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання незаконним та скасування оспорюваного позивачем рішення позачергової 14-ої сесії 5-го скликання Лімнянської сільської ради Турківського району Львівської області №444 від 01.12.2008 року про передачу у власність відповідачу ОСОБА_3 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства площею 1,6303 га та для обслуговування житлового будинку площею 0,25 га в с.Лімна Лімнянської сільської ради Турківського району Львівської області, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено, що права позивача цим рішенням порушені. У зв»язку з цим, немає підстав визнавати недійсними й видані на підставі цього рішення оспорювані позивачем державні акти про право власності відповідача на спірні земельні ділянки.

Що ж стосується вимог позивача про зобов»язання ОСОБА_3 повернути йому самовільно зайняту земельну ділянку в урочищі «Город» в с. Лімна Турківського району Львівської області та знести огорожу, яка ним встановлена на захопленій земельній ділянці, то такі вимоги, як правильно вирішив суд першої інстанції, є теж безпідставними, оскільки, комісія дійшла висновку про самовільне захоплення відповідачем земельної ділянки позивача в урочищі «Город» без перевірки на відповідність площі та конфігурації огородженої земельної ділянки відповідача державним актам про його право власності на земельні ділянки та кадастровим планам цих земельних ділянок.

У зв»язку з цим, не підлягають задоволенню й вимоги позивача про відшкодування йому відповідачем майнової та моральної шкоди.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, давши належну оцінку доказам, які є в матеріалах справи, не допустив порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Турківського районного суду Львівської області від 03 березня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Береза В.І.

Штефаніца Ю.Г.