Ухвала суду № 45515022, 19.06.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/6804/14 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.

Провадження № 22-ц/783/4222/15 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.

Категорія:19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Мусіної Т.Г., Павлишина О.Ф.

за участі секретаря: Щербая В.П.

без участі сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Креді Агріколь Банк» на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» в особі відділення Львівська міжрегіональна дирекція ПАТ «Креді Агріколь Банк» про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію, -

встановила:

Оскарженим рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 02 квітня 2015 року позов задоволено.

Визнано договір поруки від 29.07.2008р., укладений між Акціонерним товариством «Індустріально-Експортний Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (м. Київ вул. Пушкінська, 42/4, ЄДРПОУ 14361575), ОСОБА_4 (м. Львів вул. Круп'ярська 9/15, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 29.07.2008р. № 132/710130 таким, що припинив свою дію.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржило ПАТ «Креді Агріколь Банк».

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду було прийняте з неправильним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд помилково зазначив про те, що при укладенні договорів банку з ОСОБА_4 07.06.2010 року, 03.06.2011 року, 26.06.2012 року, 16.06.2013 року відбулося збільшення зобов'язання ОСОБА_3 Однакбанк, керуючись тим, що відбулося зменшення обсягу відповідальності, не підписував додаткову угоду до договору поруки. Вказує, що на даний момент позичальник ОСОБА_4 користується безвідсотковим кредитом. Відбулося зменшення обсягу відповідальності боржника та поручителя.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштою судових повісток, тому відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити у відсутності сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами згідно ч.2 ст. 197 ЦПК України.

Підстав для відкладення розгляду справи за клопотанням представника позивача ОСОБА_5 не встановлено.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Встановлено, що 22.12.2014 року позивач ОСОБА_3 звернулась з позовом до відповідачів ОСОБА_4 та ПАТ «Креді Агріколь Банк», який є правонаступником АТ «Індустріально-Експортний Банк» про визнання договору покури від 29.07.2008р., укладеного між нею та відповідачами таким, що припинив свою дію.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 29.07.2008р. між сторонами було укладено договір поруки, за умовами якого вона на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання перед банком відповідати в повному обсязі по зобов'язаннях ОСОБА_4, які виникають з умов кредитного договору № 132/710130 від 29.07.2008р., укладеного між ним та банком на суму 87 000 доларів США на строк до 28.07.2018р. зі сплатою за користування кредитними коштами 15 % річних. Станом на час подачі позову, їй стало відомо, що у період з 2008р. по 2014р. між позичальником та банком було укладено ряд додаткових угод до кредитного договору, за змістом яких, строк зобов'язання збільшений до 2034р. внаслідок чого загальна сума зобов'язань змінилась в сторону збільшення та становить 195 347,09 доларів США, з яких загальний розмір відсотків за користування кредитом становить 139 248,41 доларів США. Крім того, в сторону збільшення була змінена відсоткова ставка за користування кредитом до розміру 16,86 % річних, замість первинно встановлених 15 % річних. Оскільки під час підписання цих додаткових угод до кредитного договору, збільшився її обсяг відповідальності, а будь-яких додаткових угод до договору поруки з умовами про збільшення обсягу відповідальності вона не підписувала, договір поруки від 29.07.2008р. просила визнати таким, що припинив свою дію.

Судом встановлено, що 29.07.2008р. між ОСОБА_4 та АТ «Індустріально-Експортний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк», укладено кредитний договір № 132/710130 на суму 87 000 доларів США, на термін до 28.07.2018р. зі сплатою за користування кредитними коштами 15 % річних. З метою забезпечення виконання зобов'язання, між банком та позивачем укладено договір поруки від 29.07.2008р. за умовами якого остання на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання перед банком відповідати в повному обсязі по зобов'язанням позичальника, які виникають з умов кредитного договору № 132710130 від 29.07.2008р. Відповідальність боржника і поручителя є солідарною.

Між ОСОБА_4 та банком після підписання згаданого вище кредитного договору шляхом підписання ряду додаткових угод від 31.03.2009р. (а.с.57-63), від 07.06.2010р. (а.с.66-77), від 03.06.2011р. (а.с.78-90) від 26.07.2012р. (а.с.91-98) від 16.07.2013р. (а.с.99-106) вносились зміни. Додатковою угодою від 31.03.2009р. було змінено строк користування кредитом - до 28.03.2034р., внаслідок чого збільшилась його сума, про яку згадує позивач в мотивах позову, а всіма іншими додатковими угодами - на певний період часу встановлювався менший розмір процентної ставки, ніж обумовлено в кредитному договорі, однак після закінчення цього пільгового періоду - розмір процентної ставки збільшувався, який крім цього, збільшувався також у випадку порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором під час дії пільгового періоду і в кінцевому, згідно з умовами останньої додаткової угоди від 16.07.2013р. - з 16.07.2014р. процентна ставка встановлюється на рівні 16,86 % річних, проти 15 %, які встановлені в кредитному договорі.

Задовольняючи позовпро припинення договору поруки, районний суд правильно виходив з того, що банком не представлено доказів про згоду поручителя на зміни у виді укладення додаткових угод до договору поруки.

З такими висновками суду погоджується й судова колегія виходячи з наступного.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя - ч. 1 ст. 554 ЦК України.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель - ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зміна договору - це трансформація будь-якої або декількох умов, які складають зміст договору.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" зазначено, що відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. (п.24).

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим".

Встановлено, що додаткова угода №1 до договору поруки від 29.07.2008р., укладена ОСОБА_4 та банком не підписанаОСОБА_3.(а.с.109).

Встановлено, що банк та ОСОБА_4 в послідуючомууклали договір про внесення змін та доповнення №2 до кредитного договору №132/710130 від 29.07.2008р. згідно якого в п. 1.4.1. передбачено зменшення відсоткової ставки з 15% до 9.30% на період з 07.06.2010 по 06.06.2011р.

Потім вони уклали договір про внесення змін та доповнень №3 до кредитного договору №132/710130 від 29.07.2008р., згідно якого в п. 1.4.1 передбачено зменшення відсоткової ставки з 15% до 9.30% на період з 07.06.2011 по 06.06.2012р.

В послідуючому вони уклали договір про внесення змін та доповнення №4 до кредитного договору №132/710130 від 29.07.2008р., згідно якого в п. 1.4.1. додаткової угоди передбачено зменшення відсоткової ставки з 15% до 10.00% на період з 26.07.2012р. по 25.07.2013р.

Також вони уклали договір про внесення змін та доповнення №5 до кредитного договору №132/710130 від 29.07.2008р., згідно якого в п. 1.4.1. додаткової угоди передбачено зменшення відсоткової ставки з 15% до 10.00% на період з 16.07.2013 по 15.07.2014р.

Посилання апелянта на те, що при цьому відбулось зменшення обсягу відповідальності ОСОБА_3, та банк, керуючись тим, що відбулось зменшення обсягу відповідальності не підписував додаткову угоду до договору поруки, судова колегія не приймає до уваги, оскільки з вказаних договорів про внесення змін та доповнень №№2,3,4,5 встановлено, що в кожному з цих договорів після зменшення відсоткової ставки в наступні періоди відбулось збільшення відсоткової ставки та остаточна вона з 16.07.2014 року до 28.03.2034 року становить 16,86 % (а.с.99-106).

Таким чином в даній справі встановлено, що внаслідок укладення між банком і позичальником вказаних додаткових угод до кредитного договору збільшується обсяг відповідальності ОСОБА_3 без погодження з нею, тому колегія суддів вважає правильним висновок районного суду про те, що договір поруки є припиненим.

Крім того, встановлено, що судом правильно застосовані правові позиції ВСУ, які висловлені у справах №6-172цс12 від 20.02.2013 року, №6-185цс14 ВСУ від 17.12.2014 року, №6-70цс14 від 10.09.2014 року, №6-134цс12 від 21.11.2012 року та №6-6цс14 від 17.09.2014 року по аналогічних правовідносинах.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1ч.1ст. 314, ст.315, ст.317 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила :

Апеляційну скаргу ПАТ «Креді Агріколь Банк» - відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвали законної сили.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Мусіна Т.Г.

Павлишин О.Ф.