Ухвала суду № 45507903, 18.06.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер №242/4188/14 Головуючий у 1 інстанції Черков В.Г.

Номер провадження 22-ц/778/3132/15 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.,

Суддів: Воробйової І.А.,

ОСОБА_2,

При секретарі Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ДП «Селидіввугілля» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 17 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ДП «Селидіввугілля», третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове Донецької області про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ДП «Селидіввугілля» про відшкодування моральної шкоди.

У позові зазначав, що 13.12.2008 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, про що свідчить акт №35 від 13.12.2008 року форми Н-1. Висновком МСЕК йому було встановлено 40% втрати професійної працездатності.

У звязку з вказаними обставинами, позивач уточнивши позовні вимоги просив суд стягнути з відповідача на його користь суму моральної шкоди у розмірі 20000 грн.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 17 березня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 18000 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ДП «Селидіввугілля» в дохід держави судовий збір в розмірі 243 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ДП «Селидіввугілля» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Акту №35 від 13.12.2008 року про нещасний випадок, пов»язаний з виробництвом, ОСОБА_3 поставлений діагноз6 відкритий перелом середньої третини лівого стегна зі зміщенням. Закритий перелом правового передпліччя середньої третини зі зміщенням. Травматичний шок 1-2 міри. Забиття грудної клітки ліворуч. Забиття, гематома тазу.

Згідно акту розслідування нещасного випадку від 10.01.2009 року за висновком комісії нещасний випадок, який стався 13.12.2008 року з ОСОБА_3в. пов»язаний з виробництвом.

Згідно виписки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 02.12.2009 року №037988 (а.с.12), ОСОБА_3 встановлено 60% втрати професійної працездатності у зв»язку з трудовим каліцтвом.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 13 Закону України "Про охорону праці" передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У судовому засіданні встановлено, що шкоду здоров'ю ОСОБА_3 заподіяно з вини відповідача, що підтверджується відповідним актом.

Розглядаючи справу, суд виходив з того, що у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві позивачу завдана моральна шкода, право на відшкодування якої, за рахунок коштів підприємства, регулюється ст. 237-1 КЗпП України, якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Частиною 2 цієї статті встановлено, що порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі № 1-32/2008 (про страхові виплати), статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України потерпілим надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Згідно ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд врахував конкретні обставини справи, характер та ступень моральних страждань позивача, перебування останнього на лікуванні у зв'язку з травмуванням, його наслідки, погіршення стану здоров'я позивача, порушення нормального укладу життя, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначив таке відшкодування в розмірі 18000 грн.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що воно ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За таких умов доводи відповідача про те, що факт моральної шкоди не доведений є безпідставними.

Також є безпідставним довод відповідача про необхідність застосування до зазначеного спору тримісячного строку позовної давності, оскільки до спорів про відшкодування шкоди, заподіяних внаслідок пошкодження здоров'я або каліцтвом, строк позовної давності не застосовується відповідно до ч. 3 ст. 268 ЦК України.

З врахуванням ступеню моральних страждань потерпілого і наявності тяжких наслідків, суд першої інстанції в межах обумовленої законом суми правильно визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди позивача.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, наданим доказам дав правильну правову оцінку і правильно вирішив спір. Усі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, правильно визнані необґрунтованими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДП «Селидіввугілля» відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 17 березня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: