Постанова № 4550534, 31.10.2008, Селидівський міський суд Донецької області

справа № 2-а-47/08

ПОСТАНОВА       ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

31 жовтня 2008 рок

Селидівський   міський суд Донецької області у складі:

Головуючого судді                                    Ясинського О..В.

при секретареві                                          Явруян А.Ю

за участю позивача.                                                ОСОБА_1

представника відповідача                                  Клименко К.О.                       

розглянувши у відкритому                          судовому засіданні у м. Селидове

адміністративну справу

за позовом  ОСОБА_1 до Управління   праці   та   соціального   захист населення Селидівськоі  міської ради Донецької області про стягнення  недоотриманої        суми  на оздоровлення

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся 08.07.2008р.  в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Селидівськоі міської ради Донецької області  про стягнення недоотриманої суми на оздоровлення.

В обґрунтування позову вказав, що він є інвалідом 3 групи і знаходиться на обліку і Селидівському УПСЗН.

У відповідності зі ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому передбачена щорічна компенсацій на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.

Розмір мінімальної заробітної платні визначається на момент здійснення виплати, тобто: з  2001р.- 118грн., з 2002р.-165грн., з 2003 р.- 205грн., з 2004р.-290грн., з 2005р.-332грн., з 2007р.-400грн.

Проте, Селидівське УПСЗН виплатило йому за  2001-2004р. по 21.50 грн., за 2005 -  90.00 грн., за2007р. -120грн.50коп., а провести доплату за вказані роки відмовляє.

Несплачені суми становлять за 2001р. -450.50 (118x4) - 21.50, за 2002р. -638грн.50коп.- (165 х 4) - 21 грн.50коп., за 2003р. -798 грн.50коп.- (205x4) - 21 грн.50коп., за 2004р.-1138грн.50коп.-(290х4)-21грн.50коп.,за 2005р.-1238грн.-(332х4)-90грн.,за 2007р.-1879грн.50коп-(400х5)-120грн.50коп.

Всього: 6144грн.50коп.

Оскільки дії відповідача носять неправомірний характер, він вимушений звернутися до суду для захисту своїх конституційних прав, тому просить стягнути з Селидівського УПСЗН недоплачені суми на оздоровлення 6144грн.50коп.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, вказавши, що у розрахунку позову він зробив помилку - помножив розмір мінімальної заробітної плати за 2007 р. на 5 а не на 4, як треба та крім того за 2007р. йому було сплачено відповідачем 90грн., а не 120грн.50коп., як він вказав у  своєму позові і тому він просить стягнути з відповідача на свою користь -5774грн., а не 6144грн.50коп., як вказано у його заяві. 

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1,  підтримавши заперечення, які були надані ним  до суду.

Відповідач у своїх запереченнях зазначив, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалідом III групи з 22.10.1991 року., захворювання якого пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, користується пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. №796-ХП.

На підставі ст. 62 вищевказаного Закону № 796-ХП, застосування Закону провадиться у Порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання місцевими органами виконавчої влади та іншими. Відповідно до п. З, ст.116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту населення.

Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (ст. 63 Закону № 796-ХП).

В ч.2 ст.95 Конституції України передбачено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно п.5, ч. І, ст.4 Бюджетного Кодексу України до нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу та інших законів України. Частиною другою ст.4 Бюджетного кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього кодексу та Закону України "Про Державний бюджет України».

Згідно до Законів України (ЗУ №2896-111) якими встановлюються розміри мінімальної заробітної плати, до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах, для розрахунків яких застосовується мінімальна заробітна плата, Кабінету Міністрів України було надано право здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини бюджету України.

Згідно з ч.4, ст.22 Бюджетного кодексу, головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно ч.2, ст.51 Бюджетного кодексу, відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджети асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.

Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо здійснення видатків, визначає обсяг спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначено допомоги в розмірі, встановленому в постанові Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Виплати, передбачені Законом України № 796-ХП, як базуються на розмірі мінімальної заробітної плати виплачуються в розмірах, встановлені: постановою Кабінету Міністрів України № 836.

Тому всі виплати передбачені Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у тому числі виплат щорічної допомоги на оздоровлення і базуються на розмірах, встановлених вказаної постановою Кабінету Міністрів України.

В зазначеній постанові розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам III групи складає 21 грн. 50 коп.

Таким чином, фінансування витрат, пов'язаних з виплатою допомоги, здійснюється із розрахунку розміру сум, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 836.

Згідно цього встановленого розміру позивачу було перераховано зазначену допомогу за 2001-2007рр.

З моменту набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836 і до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 Кабінетом Міністрів не визначав щорічно розмір вищезазначеної компенсації, тому всі виплати проводились згідно діючої на той час постанови.

Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановлено новий розмір щорічної допомоги інвалідам III гр., який складає 90 грн.

До управління надійшло роз'яснення Міністерства юстиції України від 21.09.2005 р. №21-9-9743 щодо компенсаційних виплат та їх розміру громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для ознайомлення та використання в роботі Міністерством праці та соціальної політики та підлеглими установами. В цьому роз'ясненні чітко вказані норми, якими слід користуватись управлінням для здійснення компенсаційних виплат: нормами постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в якій встановлений розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам III групи - 90,00 грн. з липня 2005р.; нормами постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для здійснення інших компенсаційних виплат та виплат щорічної допомоги на оздоровлення за попередні роки.

Щорічну допомогу на оздоровлення за 2001-2004 рік позивач отримав згідно постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 21 грн. 50 коп.

Щорічну допомогу на оздоровлення за 2005-2007 роки позивач отримав згідно постанови Кабінету Міністрів України № 569 від 12.07.2005 р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 90.00 грн. Допомогу на оздоровлення позивач отримав в розмірах, передбачених чинним законодавством. Крім того позивачем пропущені строки встановлені ст. 99 КАСУ.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС , віднесений до 1 категорії і має третю групу інвалідності /а.с.3/.

Позивач отримав суми компенсації за 2001-2004 роки по - 21.50 грн., за 2005 рік - 90.00 грн., за 2007 рік - 90.00 грн.

Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення, яка виплачується особам, постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, з-ї групи інвалідності в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Розмір щорічної допомоги на оздоровлення постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії в сумі 21 грн. 50 коп. встановлений постановою Кабінетна Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836, на 2005-2007 р.р. у розмірі 90 грн., встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р.

Відмовляючи позивачу в задоволенні його вимог про виплату допомоги в повному обсязі, відповідач посилається на ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якої застосування цього Закону проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності .

Суд не може погодитися з такими висновками відповідача з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина.

Постановою Кабінетна Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836 всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якій встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема, для осіб, постраждалих першої категорії на 2001-2004 р.р. - 21 грн. 50 коп., а на 2005-2007 р. р .- у розмірі 90 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів № 562 від 12.07.2005 р.

Між тим, з моменту прийняття вказаної постанови встановлені нею розміри щорічної допомоги залишалися незмінними до 2005 р., коли був встановлений розмір такої допомоги в сумі 90 грн., у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, оскільки до 1 січня 2006 р. правова норма про розмір щорічної допомоги на оздоровлення, встановлена ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", була діючою, виходячи із загальних засад приорітетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік», яким з 1 січня 2002 року встановлений розмір мінімальної заробітної плати 140 грн., з 01.07.2007р. -165 грн., Закону Україну "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік", яким з 1 січня 2003 р. встановлений розмір мінімальної заробітної плати 185 грн., Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", яким з з 01.12.2003 р. встановлений розмір мінімальної заробітної плати 205 грн., "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", яким з 01.09.2004 р. встановлений розмір мінімальної заробітної плати 237 грн., Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", відповідно до якого розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2005 г. становить 262 грн., з 01.04.2005 р.- 290 грн., з 01.07.2005 р.-310 грн., з 01.09.2005 р.- 332 грн., Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", яким встановлений мінімальний розмір заробітної плати з 01.01.2006р. в сумі 350 грн., з 01.07.2006р. - 375 грн., з 01.12.2006р. - 400 грн., ст. 76 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", якою розмір мінімальної заробітної плати, встановлений   з 1 січня 2007 року - 400 грн. на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 грн., а не постановою Кабінету Міністрів України.

Згідно статті 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого, частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 2006 рік зупинено.

Згідно статті 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідачі щодо виплати компенсації на оздоровлення позивачу за  2001-2005, 2007 роки у розмірах менших від чотирьох мінімальних заробітних плат  є протиправними.

Таким чином, позов підлягає задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача грошових сум згідно наступного розрахунку.

Щорічна допомога на оздоровлення за 2001-2004р.р. в сумі 21 грн. 50 коп. та за 2005, 2007р.р. в сумі 90грн.  була виплачена позивачу. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав у 2001р.- 118грн, у 2002р. -165грн., у 2003р.- 205грн., у 2004р.-290грн., у 2005р.- 332грн., у 2007р.- 400грн тобто розмір допомоги позивачу за 2001 р. повинен складати 472грн. (118грн.х 4 =472грн.) З урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2001р.-  21грн.50коп.з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за 2001р. - 450 грн. 50 коп. Розмір допомоги позивачу за 2002р. повинен складати-660грн. - (165грн. х 4 =660грн.), з урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2002р. -21грн.50коп. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за 2002р. -638грн.50коп. Розмір допомоги позивачу за 2003р. повинен складати -820грн. -( 205грн. х 4 =820грн.), з урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2003р. - 21грн. 50коп. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за 2003р. - 789грн.50коп. Розмір допомоги позивачу за 2004р. повинен складати 1160грн. - (290грн. х 4 =1160грн.) з урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2004р.-21грн. 50коп. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1138грн.50коп. Розмір допомоги позивачу за 2005р. повинен складати -1328грн. - (332грн. х 4 =1328грн.) з урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2005р. -90грн. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню - 1238грн. Розмір допомоги позивачу за 2007р. повинен складати - 1600грн. - (400 х 4 = 1600грн.) з урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2007р. - 90грн. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню - 1510 грн.

 Усього розмір недоотриманої позивачем допомоги на оздоровлення за 2001-2005, 2007 роки складає 5774грн.- ( 450,5+638,5+798,5+1138,5+1238+1510).

Суд не може прийняти до уваги посилання представника відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки згідно вимог ст. 99 КАС Україні для звернення до адміністративного суду за захистом прав особи встановлюється річний строк, якщо не  встановлено інше. Згідно ст..13 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я. На вимоги про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я позовна давність не поширюється.  

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі викладеного, ст. ст. 19, 92 Конституції України, ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  керуючись ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 88 94, 121, 158-163, 167, 185, 186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення задовольнити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету України з р/р 35211043000632 в ГУ ДК у Донецької обл.., МФО 834016, ЕДРПОУ 25953988  на користь ОСОБА_1 недоотриману суму на оздоровлення за 2001,2002, 2003, 2004, 2005, 2007 роки включно у розмірі 5774 грн.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів  до Донецького апеляційного адміністративного суду через Селидівський   міський суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Селидівський   міський  суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя :