Постанова № 45500908, 22.06.2015, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/3344/15-а

Провадження № 2-а/265/90/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року місто Маріуполь

Суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області

ОСОБА_1,розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському раойонні міста Маріуполя про визнання бездіяльності неправомірною та зобов"язання нарахувати та сплатити щомісячне підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2014 рік та 2015 рік, -

В С Т А Н О В И В:

27 травня 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському раойонні міста Маріуполя про визнання бездіяльності неправомірною та зобов"язання нарахувати та сплатити щомісячне підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2014 рік та 2015 рік. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він віднесений до категорії дітей війни, тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право з 03 версеня 2014 ркоу по 31 грудня 2015 року на доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Натомість доплати до пенсії нараховувалися і сплачувалися відповідачем не у належному розмірі, чим були порушені його права. На підставі переліченого просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його зробити нарахування та провести виплату доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 03 вересня 2014 року по 31 грудня 2015 року.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням вирішити спір у його відсутності, наполягаючи на задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду, письмові заперечення, відповідно до яких виступає проти задоволення заявлених позовних вимог, вказуючи, що виплата доплати до пенсії позивачу проводиться у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України, тому невідповідностей закону дії відповідача не містять. На підставі переліченого просив суд відмовити у задоволені позову.

Згідно наданих суду письмових заперечень, УПФУ в Орджонікідзевському районні міста Маріуполя не визнає позовні вимоги ОСОБА_2, посилався на те, що позивач дійсно перебуває на обліку, має статус «дитини війни». Враховуючи, що Кабінет Міністрів України визначає розмір соціальної доплати за ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в межах фінансових ресурсів на 2014 бюджетний рік, то підстав для підвищення пенсії позивачу немає.

За таких обставин і відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС суд визнав можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, враховуючи письмові заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно відноситься до категорії дітей війни та знаходиться на обліку в УПФУ в Орджонікідзевському районні міста Маріуполя, як такий, що отримує пенсію за віком, що було визнано представником відповідача та підтверджується копією пенсійного посвідчення позивача.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення.

Згідно із абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 року нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Однак, починаючи з 01 січня 2014 року, Закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік» в редакції від 16 січня 2014 року не містить жодної норми, яка б обмежувала у 2014 року пряме застосування ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

При цьому, згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року, який набрав чинності 03 серпня 2014 року, встановлено, що норми і положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного Фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, з 01 січня 2014 року до набрання законної сили Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік», тобто до 03 серпня 2014 року застосуванню підлягають норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак, з 03.08.2014 року внесені зміни, відповідно до яких положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Тобто, на момент звернення позивача з позовом положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна позиція викладена у рішенні Вищого адміністративного суду України від 22.09.2014 року у справі № К/800/48769/14.

В п.9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" передбачено, зокрема, що норми і положення статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Тобто, у 2015 році не передбачені взагалі виплати дітям війни у розмірі встановленому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що стосується вимог позивача про отримання підвищення до пенсії по 31 грудня 2015, суд не має права вирішувати наперед правовідносини, які ще не стали спірними.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському раойонні міста Маріуполя про визнання бездіяльності неправомірною та зобов"язання нарахувати та сплатити щомісячне підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 05 вересня 2014 року по 27 листопада 2014 року, залишені без розгляду.

На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 за період з 28 листопада 2014 року по 31 грудня 2015 рік, в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 8-11, 17, 18, 71, 86, 94, , 159-167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському раойонні міста Маріуполя про визнання бездіяльності неправомірною та зобов"язання нарахувати та сплатити щомісячне підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 28 листопада 2014 року по 31 грудня 2015 рік - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення, а особами що не були присутні при проголошенні протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, до Донецького апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

ОСОБА_3В