Ухвала суду № 45496285, 17.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4561/15 Справа № 205/696/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року м. Дніпропетровськ

17 червня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого Куценко Т.Р.

суддів Волошина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі Прудченко В.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська звернулося ПАТ КБ «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором /а.с.2-4/.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 22 червня 2010 року в розмірі 34 170,12 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 17 794,89 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом 13 309,69 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом 962,20 грн. та штрафу на загальну суму 2103,34 грн. також вирішено питання щодо судових витрат /а.с.52-53/.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що судом неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, та рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права /а.с.55-56/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормами ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Положеннями ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обовязки виникають у кожного контрагента

Судом встановлено, що 22 червня 2010 року між сторонами було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 8 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Між тим, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та також Тарифами складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві /а.с.13/.

Сторони погодили порядок повернення кредиту з визначенням щомісячних платежів (до складу яких також входить плата за використання кредитних коштів у звітному періоді), які складають 7% від суми заборгованості, однак не менш ніж 50 грн. та не більше залишку заборгованості з визначенням строку їх внесення до 25 числа місяця, наступним за звітним.

Відповідно п. 1.1.7.3 Умов визначено, що картка відкрита на невизначений строк, крім випадків, установлених пунктами 1.1.7.6, 1.1.7.7 Умов договору. У цих пунктах, а також у пунктах 1.1.7.1., 1.1.7.4. Умов вказано, в яких випадках дія картки припиняється та з якого часу у кредитора виникає право на примусове стягнення заборгованості та в якому порядку.

Також, відповідно п.1.1.7.12 Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не заявить про припинення його дії, договір вважається пролонгованим на такий самий строк.

Крім того, п.2.1.1.3.5. Умов між сторонами було узгоджено, що Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті Банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання стоків платежів за іншими договорами Клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

В той же час п.2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов передбачено, що відповідач дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку та останній наділяє позивача правом в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

З матеріалів справи вбачається, що позивач скористався своїм правом встановленим вказаними пунктами договору та здійснив зміну умов кредитування, а саме збільшив кредитний ліміт 21 квітня 2011 року з 8000грн. до 10000грн., та в подальшому ліміт також збільшувався: 23 травня 2011 року 13000грн. та 20 серпня 2011 року 16000грн. (зазначене підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки) /а.с.12/.

Пунктами 1.1.5 та 2.1.1.7 Умов встановлена відповідальність сторін за неналежне виконання зобовязань і порушення позичальником умов щодо повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом.

У порушення умов спірного кредитного договору від 22 червня 2010 року, відповідач свої зобовязання виконував неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 22 січня 2015 року утворилася заборгованість в розмірі 34170,12 грн., яка складається з заборгованості: по кредиту у розмірі 17794, 89 грн.; по відсоткам у розмірі 13309,69 грн. та штрафу на загальну суму 2103, 34 грн., що підтверджується даним позивачем розрахунком заборгованості /а.с.5-10/.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, керуючись нормами ст. 526, 625 та 1054 ЦК України прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк».

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилається на те, що спірним кредитним договором не було встановлено строк повернення позики, оскільки в ньому міститься лише посилання на право банку у випадку невиконання зобовязань за спірним договором, зобовязати відповідача на вимогу банку повернути кредит. Однак відповідач будь-якої вимоги не отримував й відповідно до вказаного стверджує про відсутність підстав щодо предявлення даного позову.

Проте, колегія суддів не може погодитись з наведеними твердженнями апелянта, оскільки пунктами 1.1.2.1., 1.1.2.2.9, 2.1.1.5 та 2.1.1.6 спірного договору закріплені права та обовязки відповідача перед позивачем, до яких насамперед входить виконання взятих на себе зобовязань належним чином та в строки встановлені в договорі, а саме внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця наступного за звітним. Тобто, обовязок слідкувати про рух коштів на картковому рахунку покладається на власника картки, що також відображено в п.1.1.2.7 Умов.

Висновки суду підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав правильну оцінку відповідно до норм ЦПК України та є такими, що відповідають нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому підлягають відхиленню.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст.303, ст.307, 308 ЦПК України, колегії суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Волошин М.П.

ОСОБА_3